Новини, як і риба, бувають тільки першої свіжості

19.04.2017
Дорога редакціє! «Україна молода» — улюблена газета. Передплачую її та читаю з дня виходу.
 
А ще ділюся прочитаним із сусідами, тоді йде бурхливе обговорення публікацій.
 
Порадити їм передплатити «Україну молоду» не можу, бо в них маленькі пенсії.
 
Вартість газети не всім по кишені, а ще  стримує досить оригінальна доставка газет та іншої кореспонденції.
 
Згідно з графіком Укрпошти, жителям села вся кореспонденція доставляється у вівторок, четвер та суботу.
 
Газети за вівторок-середу ми отримуємо у четвер, за четвер-п’яницю — у суботу, а у вівторок доставка преси не здійснюється.
 
Було б добре навіть при дотриманні й такого графіка, але бувають часті випадки, коли всі газети доставляють лише в суботу.
 
Це активно практикується в перший та останній тижні місяця. Так було, скажімо, 4 та 11 березня ц. р.
 
У телефонній розмові з керівництвом обласної дирекції Укрпошти (прізвища особа не назвала) з’ясувалося, що в першому випадку доставка періодичних видань була «прив’язана» до виплати пенсій, а у другому пов’язана з вихідним днем, який припав на середу, 8 березня (а цей день у графік доставки не входить).
 
На думку керівництва, це правильно, бо відповідає рішенням, інструкціям, вказівкам Укрпошти.
 
Таким чином керівництво обласної дирекції Укрпошти ніяк не збагне, що позбавляє мене права (оплаченого завчасно) на отримання свіжої преси.
 
Впевнений, що жителі міст отримують усю кореспонденцію вчасно, а ми, жителі сіл, відчуваємо  приниження та зневагу.
 
Тому вимагаємо від Укрпошти поваги наших прав, тим більше, що ми за них платимо! 
 
О. СІДЛЕЦЬКИЙ
Добрин, Ізяславський район, 
Хмельницька область
  • Перейменування — то непросто

    Перейменування географічних назв, пов’язані, зокрема, з декомунізацією та дерусифікацією, відновлюють історичну справедливість щодо вживання традиційних назв, носіями яких є здебільшого місцеві мешканці. >>

  • Базікати — не Батьківщину боронити

    У день нападу росії на Українську державу, незважаючи на ту розгубленість, яка в перші години заволоділа населенням не тільки в Житомирі, а й по всій Україні, ми, офіцери у відставці, полковники В. Повар, Б. Ревенко, підполковник О. Боржновський і я, зв’язавшись по телефону, вирішили діяти. >>