Понад 350 років Україна перебуває у стані перманентної революції, яка позначається пасіонарними зривами, згасанням боротьби, поверненням у стан рабства, великими Руїнами, колосальними втратами людських і матеріальних ресурсів та національної території.
Після формування Української держави Богданом Хмельницьким гризня його наступників призвела до Руїни, процвітання Козаччини часів Івана Мазепи закінчилося масовими стратами, погромом Батурина та багатьох міст і сіл, після держави Центральної Ради і Директорії нація зазнала непоправних втрат від безпрецедентних голодоморів і поголовного нищення еліти
Розстріляного відродження, хрущовська відлига також закінчилася терором і таборами.
То що ж таке українська революція і яких наслідків ми повинні очікувати від Революції гідності?
Революція — це злам, розвал, катастрофа, руйнування, повне чи часткове, соціально-економічної та політичної систем держави, що перебувала у глибокій кризі.
Вона руйнує основи системи, замість порядку вносить хаос в усі сфери життя, у свідомість людей.
Після падіння настає етап повільного оздоровлення, повернення до стабільності та відродження на нових засадах і принципах.
Наша Революція гідності збіглася з новим етапом національно-визвольної боротьби з московським окупантом, який навіть в умовно незалежній Україні продовжував перманентний процес нахабної русифікації та економічно нас грабував через нерівноправні угоди та шантаж.
Українська революція завжди була якась особлива, романтична, художня.
Спусковим механізмом останньої стали протести студентської молоді, яка виступила проти скасування режимом Януковича—Азарова підписання угоди з Європейським Союзом про асоціацію.
Але рушійною силою став середній клас.
Революція гідності може мати три шляхи продовження: якобінсько-більшовицька руйнація, олігархічна стагнація або ж прискорена еволюція.
Перші два напрями ми неодноразово переживали в нашій історії. Оптимальним є третій шлях, але за умови, що українцям вистачить терпцю.
До нашого терпеливого і повільного характеру революція надала прискорення у формулі «все й одразу».
А ще — генетична отаманщина, хуторянщина, стадний інстинкт не дозволяють нам довести розпочате до логічного кінця, породжують боротьбу всіх проти всіх на радість хижому сусіду.
«Самі себе звоювали, самі себе побороли», — констатував гетьман Мазепа.
Намагання путінської Росії нас приборкати або просто знищити як націю і державу накладають на нас величезні завдання не тільки перед своїм народом, а й перед світовою цивілізацією.
Ми повинні подолати внутрішні суперечки, не шукати винних у сучасній владі, а протистояти інформаційному фронту путінської гібридної війни.
Йде вирішальна визвольна війна, вирішується питання — бути чи не бути, — а ми поводимося, як ті гультяї під час чуми.
Боремося то за зменшення тарифів, то за рейтинги продажних політиканів.
Нам потрібно реформувати нашу політичну систему, на руїнах сотень кишенькових партій, створених олігархами та політиканами-популістами, побудувати кілька соціально орієнтованих ідеологічних партій, які виражали б інтереси основних верств населення.
Слід прискорити соціально-економічні реформи, наголос робити на формуванні внутрішнього ринку, стимулювати продуктивність та якість праці, підвищити рівень оплати праці та пенсій.
Україна вже пройшла дно падіння, дно кризи, починає повільно пiднiматися.
Саме зараз будуть найбільші нападки на керівництво держави, особливо від «демократичної опозиції», їхні намагання спровокувати позачергові вибори та хаос.
Чи не світовим парадоксом є те, що ми намагаємося всю провину за злочини і пограбування народу і держави перекласти з тих, хто їх вчиняв, на тих, хто з усіх сил намагався вивести країну з глибокої кризи.
Ми шельмуємо В. Ющенка, А. Яценюка, інших реформаторів, а підтримуємо брехливих популістів та авантюристів у політиці та громадському житті.
Замість одного двічі не судимого В. Януковича з’являється такий же двічі не судимий Вадим Рабинович, який вчить нас, яку державу ми маємо будувати.
З нафталіну витягли відретушовану «регіоналку» Ганну Герман, з якої роблять зірку зомбоящика.
Ми повинні очистити наш інформаційний простір від брехні, наклепів, які заморожують і сковують живу душу українців, заважають їм побачити шляхи до щасливого майбутнього.
Більшість українців не хочуть нічого змінювати, їм так вигідно — нехай інші змінюються.
А змінюватися потрібно, жити за законами і моральними засадами потрібно, платити податки потрібно, допомагати армії та ближньому, жертвувати чимось для спільного блага і для України потрібно.
Щоб нам у майбутньому жилося краще, потрібно любити Україну такою, яка вона є, та зробити її такою, якою ми хочемо її бачити!
Ми повинні всі зусилля спрямувати на основне завдання — врятувати Україну, виграти гібридну війну, нав’язану нам путінською Росією та її п’ятою колоною.
Українці повинні перестати воювати між собою, усі другорядні питання вирішувати тільки шляхом порозуміння і злагоди, боротися тільки з ворогами.
Не всім подобається наш Президент, уряд, Верховна Рада, але ми не маємо наразі інших владних структур у запасі.
Позачергові вибори кинуть нашу країну на півроку в хаос, яким захоче скористатися Путін і внутрішні вороги. Тож станьмо мудрим європейським народом, позбудьмося чвар і незгод, об’єднаймося навколо української національної ідеї та перемагаймо.
Степан ТРОХИМЧУК, голова Львівського об’єднання ветеранів війни
