Екс-начальник штабу військової місії НАТО в Москві: Агресорiв треба вбивати

27.12.2016
Екс-начальник штабу військової місії НАТО в Москві: Агресорiв треба вбивати

Гарi Табах багато рокiв вiдслужив у Вiйськово-морських силах США.

Чого очікувати Україні від Дональда Трампа і його команди, чи є у Володимира Путіна друзі в американській адміністрації, чому анексія Криму стала можливою — про це і не тільки в інтерв’ю «Обозрєватєлю» розповів капітан 1-го рангу військово-морських сил США, екс-начальник штабу військової місії зв’язку НАТО в Москві Гаррі Табах.
Із проблемами нашого регіону він знайомий не з чуток. У 1991 році Табаха призначили до Державного департаменту США радником посла Сполучених Штатів і спеціальним представником президента в Росії. Пізніше він працював у комісії «В’язень війни» при посольстві Штатів у Москві, займаючись пошуком військовополонених і зниклих безвiсти американців.
Із 2006-го по 2008 роки Табах служив першим заступником директора Центру передового досвіду боротьби з тероризмом в Анкарі, керуючи офіцерами з семи країн НАТО.
 
— Дональд Трамп вибрав держ­секретарем Рекса Тіллерсона, якого пов’язують iз Росією. Чого від нього чекати?
 
— Я не політик і не дипломат. Я простий старий солдат і дуже пишаюся цим. Але запевняю, Трамп не вибирає держ­секретаря і міністрів, думаючи, як це вплине на Україну і Росію. Для нього пріоритет — американські проблеми. Не розумію, чому всі так стурбовані тим, що вибір припав на Тіллерсона.

Для нього, як і для Трампа, українське і російське питання будуть на задньому плані. Так, у нього є зв’язки з Росією. Але він представляв величезну нафтову імперію. А Росія — нафтова держава. Тіллерсон повинен був iз нею працювати.
 
На посаді держсекретаря він представлятиме Трампа. А хто такий Трамп? Це жорсткий бізнесмен, як і сам Тіллерсон. Саме тому він отримав позицію №1 у Штатах після президента. Жорстку політику Тіллерсон вестиме і за кордоном.
 
Із Росією Трамп і Тіллерсон будуть говорити. Зрештою, це їхня робота. Вони переговорники, але також вони бізнесмени.

Але якщо бізнесмен бачить, що партнер «гнилий», то він від нього йде. А Володимир Володимирович «гнилий». Він увесь час бреше, весь час викручується.
 
Якщо Путін хоче знайти друга, то йому варто завести собачку. А в політиці, в уряді США і навіть у своєму уряді в нього друзів немає. Тому не варто так сильно переживати через держсекретаря.
 
— А можуть виникнути проблеми з призначенням Тіллерсона в Сенаті?
 
— Звичайно, можуть. Із будь-яким призначенням можуть виникнути проблеми. Так само Трамп може через півроку звільнити Тіллерсона, або той сам піде у відставку. Наприклад, Колін Пауелл пішов. Він не зміг бути держсекретарем.
 
Знаю, що українці переживають через те, яка Тіллерсон людина. Окрім того, що він жорсткий бізнесмен, він ще й «нафтовик». Коли Тіллерсон вів переговори з Росією, вона була потрібна Америці.

Тому що РФ — нафтова держава. А зараз США — нафтова держава. І Росія Штатам більше не потрібна. Тепер ми хочемо торгувати нафтою, хочемо нарощувати експорт.
 
— До речі, призначення «нафтовика» ідеально вписується в плани Трампа щодо зняття обмежень на видобуток нафти. Тобто призначення Тіллерсона, навпаки, погано для Росії?
 
— Це погано для Росії. Тому що Трамп — бізнесмен. Він каже: «Давайте більше добувати, давайте більше продавати». А для Росії це смертельний удар. Не санкції, зауважте. А саме ціна нафти. У неї нічого більше немає. Хіба що ще право вето в Радбезі ООН. Це їхня сильна зброя.
 
Про Тіллерсона треба ще знати, що він iз Техасу. А техасці — не соціалісти і не комуністи. У них на генетичному рівні закладено роздратування до цих людей. Як у євреїв до нацистiв, наприклад. Тому сумніваюся, що Тіллерсон буде таким уже проросійським.
 
— А як ви в цілому оцінюєте адміністрацію Трампа? Звичайно, я маю на увазі вже відомі прізвища: главу Пентагону, віце-президента тощо.
 
— Ну віце-президент Майкл Пенс, як ви напевно знаєте, не любитель Росії. Міністром внутрішніх справ Трамп хоче призначити колишнього «морського котика» Райана Зінке. Главою Пентагону — відставного генерала-морпіха Джеймса Маттіса, якого я маю честь знати особисто.
 
Узагалі я завжди виступав проти того, щоб професійні військові ставали президентами, міністрами. Вони не гнучкі. Розумієте, навіть у найдемократичнішiй країні армія — недемократична. В армії просто не працює демократія, там працюють жорсткі накази, фактично диктатура. Саме тому між собою в армії ми говоримо, що захищаємо демократію, але не практикуємо її.
 
Дуайт Ейзенхауер був поганим президентом, хоча воєначальником прекрасним. Колін Пауелл — розумна людина, але в Держдеп не вписався. Він просто не розумів дипломатів, які постійно брешуть. Якщо офіцер армії США збрехав, це кінець його кар’єри. А в політиці, дипломатії, будемо відвертими, і в журналістиці це норма.
 
Але генерал Маттіс — інший. Він жорсткий, суворий, але надзвичайно розумний. Я вас запевняю: російські літаки над американськими кораблями більше не лiтатимуть. Тому що він їх зіб’є. Маттіс посилить престиж збройних сил. Він дуже популярний в армії. Його поважають. Він не посилав морських піхотинців в атаку, якщо сам iз ними не йшов.
 
Що ще важливо, в нього немає політичних амбіцій. Він не хотів цiєї посади. У генерала Маттіса немає сім’ї, немає дітей. Тому його амбіції — державні. Він хоче, щоб Америка була сильною, а морська піхота стала елітою.
Маттіс майже не говорить. В основному слухає. Але коли говорить, то стережіться. Він запам’ятовує все, що говорите ви, аналізує і «ловить» вас.
 
Агресорів він не любить. Маттіс відкрито заявляє: «агресорів треба вбивати». Він не використовує м’які формулювання «нейтралізувати», «прибрати». Вбити — і крапка. Він дуже цікава людина.
 
— Західна преса пише, що, швидше за все, після інавгурації американська залученість в українське питання істотно знизиться. Чи згодні?
 
— Та вона й зараз не дуже висока. Але так, можливо, ще знизиться. Хоча це не стільки від Америки залежить, скільки від України.
 
— Від дипломатичних зусиль України?
 
— Та навіть не від цього. Розумієте, час іде. Коли тільки почалися події в Криму і на Донбасі, Україна, як сказав наш посол, була найкрасивішою дівчиною на танцмайданчику. Але дівчина старіє, та й за три роки танцювати з нею набридло. Змін мало. Грошей вкладено багато.
 
Україна трохи нагадує Ізраїль. Поруч iз ними теж вороги, на них теж тиснуть Америка та Європа. Але вони не просто виживають, а живуть досить-таки непогано. Ізраїль уже картоплю в пустелі вирощує й експортує в Росію. Коли я був на навчаннях з їхнiми (Ізраїлю. —Ред.) офіцерами, солдатами, вони говорили: «Ми не слухаємо ООН, не слухаємо США, Європу, Росію. Ми робимо те, що необхідно для нашого виживання». Україні теж варто обрати цей підхід.
 
Ось в Україні бояться, що Трамп санкції зніме. По-перше, американські санкції особливо ні на що не впливають. І все ж: чому Трамп не повинен знімати санкції? Він займатиметься цим питанням, коли виділить 20 хвилин на Україну. Всі хочуть, щоб американці залишили або навіть посилили санкції проти Росії.

А сама Україна не ввела санкції. Російські банки, російський бізнес, які не мають права працювати на Заході, прекрасно почувають себе в Україні. Українці хочуть, щоб Захід як слід покарав Росію за її дії, але сама Україна укладає економічні договори та інвестує в Росію. Це сюрреалізм.
 
Трамп просто цього не зрозуміє. Ви воюєте з Росією, дружите або ні туди ні сюди? Тому що, вибачте за вислiв, виглядає так, що Україна хоче і на ялинку залізти, і дупу не подряпати. А так не буває. Трамп подумає так і скаже: «Знімайте санкції». Інша справа, що він не зможе.
 
— Через Конгрес?
 
— Та не тільки. Там ще справа в міжнародному договорі. Хоча він може, звичайно, чинити тиск. Але мені здається, що йому, за великим рахунком, байдуже. Є санкції, немає санкцій — на США це точно ніяк не впливає.
 
Але взагалі з Америки ситуація в Україні виглядає дивно. Ви ведете бізнес iз Росією, військовий стан не ввели. Там, на Донбасі, хлопці гинуть, а ви з Росією дипломатичні відносини підтримуєте. Мені як солдату прикро.
 
— В Україні багато, особливо після того, як дізналися результати виборів, стали говорити: ось якби в 2014 році на чолі Штатів стояв Трамп або інший республіканець, то Крим усе ще був би під контролем України.
 
— Однозначно. І не тільки Крим. Абхазія та Південна Осетія залишилися б грузинськими. Коли Буш був уже «кульгавою качкою», Володимир Володимирович вирішив промацати ґрунт (як Гітлер свого часу).

Він подумав: «Що буде, якщо я візьму Абхазію та Осетію?». Якби прийшов «яструб», як Маккейн, Путін би ретирувався і сказав: «Ми свою справу зробили, російський народ» захистили, до побачення». Але прийшов Обама. М’яка людина, яка відразу сказала, що воювати ні за що не буде.

Путін і подумав: «Добре, значить, ми поки залишимося. Анексувати не будемо, але залишимося. Подивимося, як світ відреагує». Світ не відреагував. Путін: «Здорово. Тоді я триматиму Україну в заручниках, а в разі чого відберу Крим». І він відібрав. І Обама знову нічого не зробив. Якби президентом були Рейган, Буш або Трамп, Путін і думати б про анексію не став.
 
Трамп — не гнучкий. Він такий, як Путін. Він теж хоче показати, що він «реальний пацан». І Путін це чудово розуміє. Його риторика після виборів у США змінилася. Він знизив напруження.
 
— Тобто Путін буде більш обережним?
 
— Він уже поводиться обережніше. 
 
Алiна КУПЦОВА («Обозрєватєль»)