"Гіркі жнива": історик Орест Субтельний був консультантом фільму

30.11.2016
"Гіркі жнива": історик Орест Субтельний був консультантом фільму

Кадри з фільму "Гіркі жнива". (Фото з сайта bhfilms.com.ua)

Цей фільм знімали у музеї народної архітектури і побуту під відкритим небом «Пирогів», що поблизу Києва, і в… Лондоні (інтер’єрні зйомки).
 
Спочатку консультантом щодо історичної відповідності часу і подіям, про які йдеться у цьому ігровому кіно, був Орест Субтельний, автор відомої книги «Україна: Історія», професор кафедри історії та політичних наук канадського  Йоркського університету. Йдеться про «Гіркі жнива».
 
Світову прем’єру фільму обіцяють влаштувати у Києві й показувати у кінотеатрах із 23 лютого (це четвер, а саме з цього дня щотижня запускають у нас нові фільми).
 
У центрі сюжету стрічки, робоча назва якого була «Жнива диявола», — епічна любовна історія молодих людей Юрія (Макс Айронс) і Наталки (Саманта Баркс), що розгортається на фоні політики знищення українців голодом у 1932—1933 роках.
 
У кадрах будуть і Сталін, і Каганович. Юрій — козацького роду. Має діда Івана (Теренс Стемп), і батька Ярослава (Барі Пепер). Юнацькі плани одружитися з Наталкою змінює вторгнення більшовиків і переслідування родини і всіх земляків сталінським режимом терору.
 
У головних ролях­ знялися Макс Айронс — син відомого актора Джеремі Айронса («Клуб бунтівників» (2014), «Червона Шапочка» (2011), «Біла Королева і Гостя» (2013)) та Саманта Баркс («Знедолені» (2012), «Дракула. Невідома історія» (2014)).
 
У ролі Ярослав — Баррі Пеппер, знімався у фільмах «Врятувати рядового Раяна», «Зелена миля», «Поле битви Земля»; у ролі Сергія — Тамер Гассан («Гра престолів»);  Івана — Теренс Стемп («Особливо небезпечний», «Операція «Валькірія»).
 
У другорядних ролях знялися актори Національного театру імені Івана Франка Остап Ступка та Олександр Печериця (нещодавно знімався у «Столітті Якова»). До речі, звучатиме у стрічці серед іншої музика у виконанні гурту «ДахаБраха».
 
Масштабна картина про український Голодомор створена міжнародною творчою групою. Режисер стрічки — Джордж Менделюк.
 
У нього своя історія, пов’язана із роками Голодомору. Подружка мами померла від голоду в школі. Мамі вдалося із Харкова добратися до Львова, а звідти — уже за кордон. Джордж Менделюк та Річард Бачинський-Гувер є авторами сценарію. Оператор — британець Дуглас Мілсом.
 
Продюсер стрічки — канадський бізнесмен українського походження Ян-Ігор Ігнатович. Фільм для нього має особливе значення, бо його родина відчула на собі лещата радянського державного терору і була змушена полишити свою батьківщину.
 
Тож коли Річард Бачинський звернувся до нього з ідеєю і сценарієм фільму, він одразу підтримав цей проект фінансово, розуміючи його значення для поширення правди про Голодомор у західному світі, для нагадування людству про цей страшний злочин. Кошторис фільму — 21 млн. доларів.
 
«І тут, у столиці України, я з гордістю повідомляю про скорий вихід нашого фільму «Гіркі жнива».
 
Уже в лютому 2017 року перша англомовна стрічка про Голодомор, створена у стилі західних фільмів, демон­струватиметься на великих екранах в Америці, Канаді, Англії, Австралії, Німеччині, Іспанії, багатьох інших країнах, у тому числі в Україні», — сказав Ян-Ігор Ігнатович на презентації фільму в Києві, що відбулася у переддень вшанування жертв Голодомору.
 
Досі не існувало англомовного художнього фільму про Голодомор, і пересічні люди в англомовному світі майже нічого не знають про цю трагедію українського народу.
 
«Тепер такий фільм маємо. «Гіркі жнива» дозволять західному глядачеві відчути український дух, українську силу та мужність, дізнатися про людські страждання та нездоланність України», — переконаний Ян-Ігор Ігнатович.
 
«Я народився в Україні. На землі, що могла стати раєм, — так починається трейлер фільму «Гіркі жнива». Його назва має і в англійському, і в українському прочитанні конкретне й узагальнююче значення: бо жнива — це не лише збір урожаю, а й результат. 
 

ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ

Контекст відповідає істині
 
Людмила Гриневич, науковий консультант фільму:
 
— Для мене велика честь, що мені вдалося долучитись до цього проекту. Але я б хотіла згадати світлу пам’ять Оресту Субтельному.
 
Фактично ціле покоління людей виросло на його кинизі з історії України. І саме він мав би бути головним консультантом цього фільму, але, на превеликий жаль, він рано пішов з життя. 
 
Я, як фахівець, працювала надзвичайно ретельно разом iз продюсером Яном-Ігорем Ігнатовичем. Незважаючи на те, що жанр фільму художній, все, що стосується історичного контексту в кіно, відповідає істині. 
 
Сюжет побудовано на історії кохання двох молодих людей , їхнiй долі, яка розгортається на тлі подій колективізації і Голодомору.
 
Усі етапи, які пройшла наша країна, показано через долю цих людей; фактично йдеться про те, як комуністична влада ламала життя українського народу.
 
Вдячна авторам сценарію, що прислухались до позиції фахових дослідників. Вони прагнули наукового знання і постійно цікавились навіть дрібними деталями: одяг,побут. Усе у стрічці строго дотримано в контексті сучасного наукового бачення.
 
Епізоди відлунюють із розповідями бабусі
 
Олександр Печериця, актор:
 
— За два місяці до Революції у 2013 році мені запропонували роль звичайного простого українця у фільмі.
 
Фільм знімався у декількох країнах, мені пощастило брати участь у зйомках у двох — Україна і Англія. У мене було декілька днів зйомок інтер’єрів у Лондоні та у Києві, у музеї «Пирогiв».
 
Більша частина моїх сцен на знімальному майданчику була з Максом Айронсом, він був моїм партнером, побратимом, другом. Було показано лінії двох історій, двох родів. 
 
Багато епізодів, які я прочитав у сценарії,відлунюють із тим, що колись розказували мені бабуся і дідусь про ті страшні часи Голодомору. 
 
Вдячний авторам проекту, що запропонували мені роль у цьому фільмі, і ще й тому, що на знімальному майданчику я зустрів своє кохання. Моя дружина — виконавиця однієї з епізодичних ролей. Через деякий час після зйомок ми побрались і розписались під тим самим деревом у Пироговi, де і познайомились.
 

  • Богдан Поліщук: сценограф, який став режисером

    Про Богдана Поліщука сьогодні більше відомо як про художника-сценографа, або як художника-ілюстратора. Ще навчаючись у Національній академії образотворчого мистецтва, він разом зі своєю майбутньою дружиною Оленою Рачковською (нині – Поліщук) започаткував Незалежний Театральний журнал «Коза». >>

  • Польський композитор Кшиштоф Пендерецький помер у віці 86 років

    Знаковою подією для культурного життя Києва був останній приїзд до України 29 вересня 2018-го Кшиштофа Пендерецького, який за диригентським пультом представив свій монументальний твір Credo (1997-1998) за участі польських солістів і українських хорів та оркестру. >>

  • Третя «ГРА»: продовжують змагатися 28 вистав із 9-ти міст

    У Міжнародний день театру Національна спілка театральних діячів оприлюднила лонг-лист учасників третього Всеукраїнського театрального фестивалю-премії ГРА. Із 83 заявлених гравців експерти визначили 28 кращих. Саме вони продовжать боротьбу за національний театральний Оскар. >>

  • У культури відбирають 7 мільярдів

    Українське кіно не фінансується державою з нового року. Ще на Львівському книжковому форумі у кінці вересня 2019-го, тепер уже ексміністр культури Володимир Бородянський переконував видавців, що треба вибороти право отримувати з держбюджету гроші на закупівлю книжок для бібліотек. >>