Після звільнення Саакашвілі всіх цікавить, хто ж обійме вакантне крісло. Новим очільником Одещини може стати будь-хто, заявляє Прем’єр Гройсман. «Кандидатури тепер повинні призначатися через публічний конкурс, потенційно сьогодні кожна людина зможе подати свою кандидатуру на посаду голови обласної державної адміністрації Одеської області», — каже він. Потенційно — звісно, так. У теорії кожен охочий може надіслати резюме до Нацагенства з питань держслужби. Це, між іншим, досить цікава установа — одна з тих інституцій, що наділені великими амбіціями та нульовим ККД.
У Нацагентства з держслужби чимало функцій, зокрема й та, що торкається обрання «губернаторів». Президент Порошенко надумав поділитися своєю прерогативою призначення голів обласних державних адміністрацій, включивши в гру буцімто незаангажовану групу людей, завдання яких — зареєструвати бажаючих балотуватися і провести серед них незалежний конкурс. Утiм кандидатуру переможця все одно затверджуватиме Президент. Або ж навпаки — не затверджуватиме.
Уся президентська рать
Однак те, що ми маємо де-факто, традиційно відрізняється від того, що прописано де-юре. І щоб це зрозуміти, достатньо бодай поверхнево погортати біографії теперішніх — призначених після Революції гідності — очільників обласних адміністрацій.
Голова Вінницької ОДА Валерій Коровій працював заступником Гройсмана у ті часи, коли сам Гройсман керував вінницькою мерією.
«Губернатор» Волині Володимир Гунчик на останніх місцевих виборах до облради очолював виборчий список «Солідарності».
Керівник Дніпропетровщини Валентин Резниченко є другом та колишнім бізнес-партнером екс-голови АП Бориса Ложкіна. Ба, навіть його родичем, якщо вірити джерелам. І також членом БПП.
Новий голова Житомирської ОДА, представлений Петром Порошенком наприкінці жовтня поточного року, — Ігор Гундич — теж пов'язаний із БПП. Так само, до речі, як і тамтешній мер та голова облради.
Голова Івано-Франківської ОДА Олег Гончарук має партквиток «Солідарності» — на останніх виборах він, як і Гунчик на Волині, очолив список БПП на виборах до облради.
Із Києвом та очільником КМДА Віталієм Кличком усе зрозуміло без зайвих слів. Це ще одна людина Президента. Що ж до ОДА, то нею керує Олександр Горган (Лялька), обраний у 2015-му до складу київської облради за списками блоку Порошенка.
Далі за алфавітом іде Кіровоградська область, проте її ми пропускаємо, бо там ситуація ще цікавіша — місцеву ОДА очолює екс-регіонал Сергій Кузьменко. Очевидно, його присутність Президенту не заважає.
«Губернатор» Львівщини Олег Синютка раніше мав партквиток партії «Реформи і порядок», одним iз керівників якої був Ігор Гринів, теперішній депутат та політтехнолог БПП.
Очільник Миколаївської ОДА Олексій Савченко знаменитий не лише членством у Блоці Порошенка. Будучи пошукачем посади, він уславився численними помилками у своїй презентації.
Невідомо як з граматикою у Олексія Муляренка (Рівненська ОДА), але він теж iз БПП. Це, мабуть, важливіше за знання правил правопису.
Тернопільщиною «рулить» Степан Барна — 65-й номер у списку БПП до Верховної Ради. До БПП Барна багато років був пов'язаний iз «Нашою Україною».
Харківським «губернатором» (а точніше — «губернаторшею») є Юлія Світлична. З БПП. Щоправда, у жовтні 2016-го Світлична написала заяву про вихід iз партії.
Херсонщину представляє Андрій Гордєєв. Нардеп-мажоритарник був обраний у 2014-му по 183-му округу від Блоку Петра Порошенка. Балотувався за безробіття — притому, що входить до десятки найбагатших «губернаторів» України.
А от Валерій Куліч — голова Чернігівської ОДА — матерiальну допомогу в держави не просив. Бо був обраний у 2014 році народним депутатом України від Блоку Порошенка.
Як бачимо, більшістю областей України керують представники президентської політсили. Де-не-де лишилися ще «не викошені» креатури Яценюка або взагалі «випадкові» люди. У решті ж регіонів Президент Порошенко має royal flush.
Не всі з перерахованих «губернаторів» пройшли процедуру конкурсу — деякі були призначені ще до того, як Петрові Порошенку заманулося погратися в демократію. Хай там як, але виконавча вертикаль країни все більше набуває рис філіалу БПП. І це ще не кінець історії.
Пригоди київського «губернатора»
У вересні цього року найбільш реальними претендентами на портфель київського «губернатора» були четверо політиків. По-перше, скандально відомий екс-депутат від БЮТ Костянтин Бондарев. Фігурант кримінальної справи від 2012 року (йшлося про спротив діям міліції) плюс учасник оборудки, пов'язаної з експортом до Гонконгу оптичних лінз за завищеними цінами. А також — незмінний очільник київського обласного осередку партії «Батьківщина».
По-друге, ще один колишній парламентарiй — Володимир Полочанінов. Він не новачок у Київській обласній раді (як і Бондарев), бо в 2006 році був обраний депутатом облради, де очолив бюджетну комісію. У 2010-му працював заступником тодішнього голови КОДА Присяжнюка, але залишив посаду через небажання вступати в лави Партії регіонів.
Претендент номер три — Олександр Горган (до 2008 року носив прізвище Лялька), представник Блоку Порошенка. Він же — голова Вишгородської РДА. І, нарешті, Мирослава Смирнова, ще одна делегатка від БПП, очільниця Києво-Святошинської РДА. Взаємні зв'язки цієї четвірки (Смирнова — креатура Горгана, а Бондарев та Полочанінов — узагалі давні друзі) справляли не найкраще враження.
У 1995 році Олександр Горган (тоді ще Лялька) був обраний заступником голови Українського національного комітету молодіжних організацій (УНКМО), а вже в 1999-му, будучи партнером-співвласником СП «Юридичне бюро «ОЛАС», увійшов до складу Національної ради з питань молодіжної політики при Президентовi Леоніді Кучмі. Цю раду очолював відомий «правознавець» Віктор Медведчук.
Пізніше Лялька-Горган працював помічником народного депутата Володимира Рябіки, котрий у 2002-му пройшов до Верховної Ради від номером 4 партійного списку СДПУ (о). Під час Помаранчевої революції Горган примкнув до Владислава Каськіва та його «Пори». Від цієї партії він був обраний депутатом Вишгородської міської ради.
Останнім часом Горган розірвав усі зв'язки, що так чи інакше його компрометували. В своїй е-декларації він вказав наявність трьох будинків та трьох машин (одна з яких — Toyota Land Cruiser 2014 року випуску — тягне майже на 1 млн. грн.). А також 315 тисяч доларів та 240 тисяч гривень готівкою, з яких 40 гривень (що спеціально підкреслено декларантом!) отримані у вигляді компенсації на харчування за донорську здачу крові.
Двієчник, блондинка
та скнара
На крісло голови Миколаївської ОДА претендувала загалом 31 особа. Та обрано було, як уже сказано, «БППшника» Олексія Савченка. На своїй ФБ-сторінці медіа-проект «Схеми: корупція в деталях» виклав відеотестування Савченка. Існують також і фотодокази того, що при виконанні письмового завдання Савченку забракло елементарної грамотності. За підрахунками журналістів, пошукач припустився 50 помилок, проте його тести «все одно кращі за інших» — так принаймнi стверджує голова Нацагентства з питань державної служби та один iз членів відбіркової комісії Костянтин Ващенко.
Журналісти «Схем» провели розслідування й з'ясували, що Савченко примудрився відповісти на 40 запитань тесту лише за 6 хвилин, що приблизно на півгодини менше, ніж у його найближчого конкурента. Підозра у тому, що переможець був визначений заздалегідь, посилилася після явного небажання членів Нацагентства спілкуватися на дану тему. «Схеми» підкреслюють: той самий склад комісії, на який уже лягла корупційна тінь після призначення Савченка, продовжує працювати й надалі.
Іншого роду скандал мав місце на Харківщині. Четвертого жовтня конкурсна комісія обрала Юлію Світличну головою Харківської облдержадміністрації. Кар'єра Світличної — карколомна. 30 серпня Порошенко призначив її виконувачем обов'язкiв керівника ОДА. Нагадаємо, що місце стало вакантним після того, як попередній «губернатор» Ігор Райнін очолив адміністрацію Президента. До цього моменту Світлична п'ять місяців (iз квітня 2016-го) пропрацювала в ОДА на посаді першого заступника голови.
Юлія Світлична також є головою фракції «Блоку Петра Порошенка» у Харківській обласній раді, де очолює постійну комісію з питань соціально-економічного розвитку регіону і міжнародного співробітництва. Професійні зв'язки Світличної з Райніним були згадані у ряді аналітик, присвячених переводу останнього в АП. Писала про це, зокрема, й «Українська правда». А видання, так би мовити, жовтішого спектру вказували на існування між цими двома більш романтичних стосунків. Та навіть якщо це й не відповідає дійсності, досить і суто ділових взаємин Світличної з Райніним. А також її партійної належності. Ці чинники чудово вкладаються в схему традиційного українського кумівства.
Ще одна яскрава постать — очільник Хмельниччини. Олександр Корнійчук був призначений на посаду президентським указом, датованим кінцем квітня 2016-го. У електронній декларації, окрім мільйонних заощаджень, Корнійчук задекларував також допомогу з безробіття в сумі 57 526 грн., яку він отримав у 2015 році. Цього було досить, аби на кілька днів стати героєм соцмереж.
У безробітного (в минулому) губернатора знайшлося також зовсім трохи готівки — приблизно мільйонів шiсть гривень, а також 100 тисяч доларів. На банківських рахунках у Корнійчука — понад 62 тисячі гривень, а у його дружини Оксани — понад 291 тис. грн. у банках, готівкою — 3 млн. грн. та ще 120 тис. євро. Також у декларації вказано дохід дружини від відчуження нерухомого майна у сумі 109 172 грн.
Хто і навіщо проштовхав Корнійчука у «губернатори», зрозуміло не до кінця. Про цю персону взагалі небагато відомостей. Якби не е-декларування, Корнійчук лишався б непомітним та непоміченим. Проте тепер він додав нових нюансів до того, ким є делеговані у виконавчу владу креатури від БПП. Однак очолювана Корнійчуком Хмельниччина не бере участі у розігруванні владних портфелів. Тому перенесемося туди, де міститься зараз основний театр дій.
І знову до Одещини
Говорячи про те, хто може замінити Саакашвілі на його посаді, заступник голови фракції БПП Олексій Гончаренко досить відверто (аби не сказати наївно) зазначає таке: «Звичайно, це буде людина, близька до команди Президента Петра Порошенка. За Конституцією, саме глава держави призначає «губернаторів». Тому апріорі області очолюють члени його команди».
Гончаренко — людина ще досить молода, не застережена «зубрами» від політики щодо того, що говорити все, що слина на язик принесе, таки не варто. Конституція, звісно, дає Президентові карт-бланш, проте наш Президент (про що його депутат, мабуть, не в курсі) добровільно урізав свої президентські повноваження, створивши кастинг-бюро з відбору «губернаторів».
Що стосується Нацагентства з питань держслужби, то йому можна тільки поспівчувати. Цілком iмовірно, що там працюють гідні люди, котрі щиро прагнуть щось змінити у своїй країні. Проте їхня сукупна роль зводиться до того, аби слугувати ширмою для втілення президентських забаганок. Навряд чи це почесна роль. Проте іншого — наразі — не дано.
