Діагноз: хронічне безгрошів’я
Охорона здоров’я традиційно є однією із «найхворобливіших» статей Державного бюджету України. Витрати на неї, незважаючи на численні обіцянки чиновників і політиків, ледь перевалюють за 2% ВВП, замість 7%, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров’я. При цьому виділені суми видають не за принципом гострих потреб, а, як кажуть, «на око».
Скажімо, в кошторисі на 2016 рік Вінницькому обласному клінічному високоспеціалізованому ендокринологічному центру на медикаменти, деззасоби, реактиви, перев’язочні матеріали виділено коштів лише на три відсотки від потреби. Наразі центр потребує грошей на придбання реактивів для визначення навіть глюкози крові. Наприклад, у квітні на біохімічні загально-клінічні лабораторні дослідження потрібно було 3044,9 тис. грн, виділили — 130 тис. грн. на вісім місяців.
Гормон в анамнезі
На сьогоднішній день від ендокринної патології страждає 13% мешканців Вінниччини, й це — лише зареєстровані пацієнти. На першому місці — відхилення в роботі щитовидної залози. Останніми роками помітна тенденція до зростання захворювань цього органу, особливо серед дітей.
«Чималий відсоток тих, хто страждає захворюваннями «щитовидки», — це жінки дітородного віку (із десяти хворих — вісім-дев’ять молодих жінок), далі чималу частку таких хворих становить молодь, — каже головний лікар Вінницького обласного ендокринологічного центру Пилип Прудиус. — Для діагностики щитовидної залози необхідні великі затрати як із боку пацієнтів, так і з боку держави. Наприклад, для УЗД «щитовидки» потрібно мати спеціальний датчик, на якому має працювати підготовлений фахівець. Але УЗД демонструє лише структуру, розміри вузлів, об’єм і більше нічого. При виявленні вузла необхідно визначити його структуру. Для цього необхідно виконати пункцію і провести цитологічні дослідження. Далі необхідно визначити функцію, а її визначає рівень гормонів щитовидної залози. Ці всі аналізи коштують грошей».
Ендокринологія давно перестала бути наукою лише про захворювання ендокринних залоз, натомість вона стала наукою гормональної регуляції процесів життєдіяльності. Гормони відіграють важливу роль у процесах адаптації в нормальних і патологічних умовах. Концепція стресу, наприклад, створена й існує як ендокринологічна проблема. За останні роки досягнуто вражаючих результатів у розумінні ролі гормонів у регуляції апоптозу (природна запрограмована смерть клітин) й канцерогенезу (процес розвитку пухлин). У цьому напрямку збiгаються інтереси ендокринологів й онкологів. Гормональні препарати широко використовують у таких суміжних галузях як алергологія, трансплантологія, кардіологія. Ось чому аналіз крові на гормональний фон є дуже важливим.
Підступність надлишкової ваги
На другому місці серед проблем, що їх виділяють ендокринологи, стоїть надлишкова вага. Саме вона є основою розвитку цукрового діабету, порушень функціонування статевої системи, багатьох інших органів опорно-рухового апарату й ендокринної системи. Причому надлишкова вага є як і симптомом порушення ендокринної системи, так і просто може носити аліментарно-конституційний характер.
«Це або прихований гіпотиреоз (часткова або повна втрата функції щитоподібної залози), або патологія наднирників, або інша патологія ендокринного та неендокринного генезу. У Польщі, наприклад, зважаючи на те, що рівень гормонів щитоподібної залози впливає на статеву й дітородну функцію жінки, проводять скринінг на раннє виявлення скритого гіпотиреозу методом визначення рівня тіреотропного гормона (ТТГ) у жінок дітородного віку. Також є необхідність визначення рівня цього гормона у новонароджених, — каже Пилип Прудиус. — Бо від роботи ендокринної системи залежить розумовий розвиток дитини, як і загалом людини. Тобто багато речей приховано. Іноді пацієнти ходять до інших лікарів: гінекологів, неврологів, урологів, а там — прихований гіпотиреоз, який виявляється лише визначенням рівня тіреотропного гормона. Тому надлишкова вага — це важливий показник. Ми його діагностуємо, а далі розбиратимуться вузько направлені фахівці».
На третьому місці — цукровий діабет, він найзатратніший і соціально, й економічно. (До речі, 14 листопада світ відзначав Міжнародний день боротьби з цією недугою). Загальновідомо, що сьогодні цукровий діабет доріс до розмірів епідемії в усьому світі. Особливо турбує лікарів збільшення кількості дітей, котрі страждають на цю недугу. І тут головлікар ендокринного центру компромісів не бачить: держава має забезпечувати безкоштовним лікуванням і засобами самоконтролю хворих на цукровий діабет. Бо без контролю розвиток цієї хвороби може призвести до важких наслідків: сліпота, ампутація нижніх кінцівок, враження нирок.
Безперечним плюсом є те, що на сьогоднішній день усіх дітей та вагітних держава забезпечує інсулінами та глюкометрами. А той факт, що хворі на діабет жінки можуть сьогодні народжувати, є безперечним досягненням медицини. Однак другий тип цукрового діабету, що спричиняє важкі ускладнення, щороку розростається в геометричній прогресії, в тому числі й серед дітей.
У заручниках — усі
Згідно зі статистикою, інсуліни займають лише 18% у структурі лікування цукрового діабету. Усе інше — лікування його наслідків. Достатнє фінансування і грамотне використання держфінансування програм забезпечення хворих інсуліном могли б серйозно знизити загальні затрати держави на лікування цього захворювання.
Скільки потрібно коштів для проведення основних, найнеобхідніших заходів?
«Я зробив усе, що можливо зробити нині, використовуючи свої можливості. Є обласна програма «Майбутнє Вінниччини», де все це прописано, — ділиться головний лікар обласного ендокринологічного центру. — Депутати облради проголосували, але, на жаль, ця програма не забезпечується коштами. Сподіваємося, що наприкінці року при розподілі залишкових коштів наші потреби будуть враховані».
Виходить, що хворі змушені лікуватись за власні кошти. І нерідко лікарям доводиться чути звинувачення на свою адресу, однак вони — просто заручники ситуації. Тобто вимушені залучати кошти через страхові компанії, фонди, а впровадження госпрозрахункових підрозділів гальмує відсутність цін на послуги, а система їх затвердження довготривала. Наприклад, аналіз коштує певну суму. Реактиви купують за валюту. Затвердження основних цін на послуги тягнеться півроку-рік. А в цей момент іде інфляція, і поки затвердили ціну, курс виріс, за ним і ціна — на 30-40%, а то й удвічі.
Глибинці до лікаря,
як до неба...
«Ми єдина в Україні така установа, що збереглася повністю. І тут треба віддати належне владі, яка нас підтримувала. Дай Бог зберегти те, що є, і щоб нас не обрізали у зв’язку з оптимізацією, — каже Пилип Прудиус, котрий очолив диспансер ще в 1983 році. — Наша лабораторія робить усе те, що роблять подібні в Європі. У нас американське й німецьке сучасне обладнання. Зараз чимало медичних закладів обросли приватними структурами. Й пацієнтів здебільшого направляють туди й таким чином заробляють кошти. Хоча за достовірність досліджень там ніхто відповідальності не несе. Ми ж цього не допускаємо, навпаки, ми не обросли приватними структурами, зберігши все, аби найповніше допомагати нашим пацієнтам, та для цього потрібна значно серйозніша фінансова підтримка, ніж ми сьогодні маємо. Авторитет нашої клініки — а це Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр та кафедра ендокринології Вінницького національного медичного університету іменi М. Пирогова — говорить про те, що до нас їде по допомогу майже вся Україна. Ми виживаємо. Поки що вдається лавірувати».
Статистику хворих, які не можуть дозволити собі лікування ендокринних недуг через брак грошей, не ведуть. Однак лікарі кажуть, що таких достатньо.
Люди задавнюють свої хвороби, особливо в глибинці. Ускладнена діагностика й убогим транспортним сполученням віддалених сіл із поліклініками, де є ендокринологи. Тому, як і багато років назад, фахівці-ендокринологи роблять виїзні рейди в села області. Там на прийом приходить дедалі більше людей.
Головлікар центру Пилип Продиус переконаний, що реформи в охороні здоров’я вже назріли, але вони повинні бути системні з прогнозуванням та моделюванням ситуації на багато років уперед…
