Кобзар-авеню. Київ наповнили пісні і думи з «Коробочки Штокалка»

20.10.2016
Кобзар-авеню. Київ наповнили пісні і думи з «Коробочки Штокалка»

Вечір «Бандура даунтаун» у Києві. (Фото автора.)

У Київському музеї театрального та кіномистецтва на території Лаври завершилася виставка «Бандура Нью-Йоркщини. Від традиції до авангарду». Упродовж кількох тижнів відбувалися творчі вечори з циклу «Бандура даунтаун. Київ», де розповідалося про успадкування української традиції кобзарства у Сполучених Штатах. На виставці демонстрували афіші, платівки, журнали, фото і відеоматеріали. Заходи проводив Юліан Китастий.

Бандура даунтаун. Київ

Серія вечорів «Бандура даунтаун» була задумана в Нью-Йорку в 1990-х роках, вечори тривають до тепер. Ця серія задумувалася як така, що буде відкритою різним експерементаціям, новим звукам, така, що гуртуватиме нову публіку.
 
Вона відкрилася спочатку в приміщенні невеликої галереї. Через кілька років перемістилася в нові приміщення Українського музею, і перетворилася на змістовні концерні події. Пропонуються різноманітні програми, приходять цікаві гості, є чимала аудиторія.
 
В Україні відбулося кілька вечорів «Бандура даунтаун. Київ», присячених творчості Зиновія Штокалка — одного з визначимих бандуристів ХХ століття. Він прожив не довго — від 1920 року, коли народився в Бережанах на Тернопільщині, до 1968 року, коли помер у Нью-Йорку.
 
Втім встиг багато зробити і як музикант, і як бандурист, і як лікар (це був його основний фах). Приїхавши до Нью-Йорка, Зиновій працював багато років лікарем для бідних. Як поет, літератор, авангардист він писав під іменем Зиновій Бережан.
 
Він був одним із перших бандуристів західної України, а вчився на репертуарі, який у той час звучав. Його вчителем був Юрій Сингалевич, були концерти, а потім і записи бандуриста Михайла Теліги, який жив у 30-х роках у Польщі.

Спадщина Зиновія Штокалка

У записах Зиновія Штокалка ми чуємо музику людини, яка глибонно знає спадщину кобзарської традиції. Він вивчав всі транскрипції, які робив Філарет Колеса, з воскових валиків, які записані від сліпих кобзарів.
 
Також він цікавився історією, і добре знав період козацької епохи. Коли слухаєш виконання Зиновієм історичних дум і пісень, відчувається, що митець настільки глибоко пізнав матеріал, що може вже зсередини його перетворювати, творити нову музику на основі традиційної.
 
Всі ці кобзарські сповіді мають ніби вікно, через яке ми можемо увійти в їхній світ. Ніби люди у минулому заклали в пляшечки музичні листи, щоб вони дійшли до сучасників. Слухаючи їх, можна знайти паралелі між часами активного кобзарства і нинішніми...
 
В останні роки свого життя Зиновій Штокалко майже не виступав, він так і не знайшов у своєму часі слухачів. Лікар-кобзар мав вдома невелику студію, час від часу сідав перед мікрофоном і записував пісні. Іноді пробував записувати дуети сам із собою, бо не було з ким співати — запише спочатку один голос, потім підспіває собі другим.
 
Ці записи завдяки його приятелю — Левкові Майстренкові спочатку потрапили до бандуристів Америки, а потім, декілька «коробочок Штокалка», які містили по 10 касет, передали в Україну. На батьківщині вони потрапили, зокрема, до Володимира Кушпета, а від нього до Миколи Будника та його учнів — людей, які зробили дуже багато для відтворення традицій старосвітського кобзарства і лірництва в Україні.
 
Вважається, що з «Коробочки Штокалка» допомогли вберегти, зокрема, харківську бандуру і харківський спосіб гри. Бо те, що було представлено в Україні — не вражало. У послідовників не виникало бажання займатися цим способом гри.
 
Але після прослуховування записів Штокалка стало зрозуміло, що харківський спосіб гри потрібно відроджувати.
 
На вечорі Юліан Китастий і бандурист з Тернопільщини Дмитро Губ’як виконали твори з «Коробочки Штокалка», прозвучали пісні «Про Хому і Ярему», «Ой кряче-кряче той чорненький ворон», «Дума про Олексія Поповича», «Балада про Харка», «Ой запив козак, запив», «Дума про козака Голоту».

Словесно – музичний джаз

На іншому тематичному вечорі була нагода під акомпанімент бандури (Юліан Китастий) і контрабасу (Марк Токар) почути в акторському прочитанні літературні твори Зиновія Бережана з поетичного циклу, який він назвав «Коса ніч».
 
Це дев’ять уривків, які межують з поезією і прозою. Автор їх писав наприкінці 40-х років, після Другої світової війни, у таборі переселенців у Німеччині. Тексти — це пережиті страхіття війни. 
 
На завершення заходів я поцікавився в Юліана Китастого, чи матиме проект «Бандура даунтаун» продовження в інших містах України? «Ми б хотіли повозити цю виставку, але конкретики в цьому питанні поки що немає», — відповів він. 

ВІЗИТІВКИ

Юліан Китастий — композитор, співак, диригент, кобзар, бандурист, сопілкар
Народився у Детройті, США, у січні 1958 року.
Освіту здобув у Монреалі в консерваторії Конкордського університету (композиція і вокал). Вивчав гру на бандурі від батька — Петра Китастого. 
У 1980 році став мистецьким керівником нью-йорської школи гри на бандурі, ансамблів «Гомін степів», New York Bandura Ensemble та авангардного ансамблю Experimental Bandura Trio.
Зіновій Штокалко — поет-модерніст, доктор медицини, бандурист
Народився 25 травня 1920, м. Бережани, Тернопільської області. 
Закінчив Бережанську гімназію в 1938 році . У Бережанах Зіновій почав опановувати гру на бандурі. Навчався у Львівському медичному інституті (1939—1941).
1944 — потрапив у табір для переміщених осіб у Німеччині. 
Медичні студії закінчив у Мюнхені (1951) в Університеті Людвіга-Максиміліяна.
Еміґрував до США (1952). 
Працював у лікарні Метрополітен; згодом — на дільниці у Брукліні.
Помер 28 червня 1968, м. Нью-Йорк, США.