Посмішка Мендельсона

У 2016 році виконується 25 років iз заснування «Харківських асамблей», міжнародного музичного фестивалю класичної музики в Україні. «Срібну» дату вирішено було присвятити творчості німецького композитора Фелікса Мендельсона-Бартольді, а його девізом стали слова — «Магія єднання». Художній керівник фестивалю, ректор ХНУМ імені І. П. Котляревського Тетяна Вєркіна, переконана, що зараз актуальний рецепт — це  новий  час класичної музики. Попри загальний мейнстрiм, визнання hightimetolistenClassicmusic допоможе підняти імідж українського суспільства і країни в цілому.

У спогадах сучасників читаємо, що Фелікс Мендельсон не був сентиментальним,  а сміх у нього був такий веселий, який тільки може бути. Здається, життя  його як казка, все вдавалось легко: фінансовий добробут, успішна кар’єра, любов близьких людей, стиль богемного життя «золотої молоді». В музиці Мендельсона  не відчуваєш, що досконалість мистецьких творів  досягається великими зусиллями, а здається, що все  природно: легкість і радість. Але за всім цим — напружена праця, недаремно Фелікса колеги прозвали «невтомним композитором». Він писав музичні п’єси-присвячення знайомим, грав годинами на фортепіано улюблену і нову музику для Гете, проводив своєрідні фортепіанні «джемсейшени» з Гектором Берліозом, Фридеріком Шопеном, писав листи, схожі на маленькі повісті, для своєї сестри Фанні, та музичні твори різних жанрів.

«Мендельсон грає  на фортепіано так, що забуваєш про існування ящика з клавішами і десяти пальців», — цей вислів можна перенести на весь концерт, присвячений відкриттю музичного фестивалю «Харківські асамблеї». Бо, дійсно, вся подія відбулася як «магічне єднання» з музикою, завдяки майстерності всіх виконавців.

Відкриття фестивалю проходило, якщо подивитись на це з точки зору конспірології, з кількома особливими рисами.  30 вересня, день початку фестивальних перегонів — це свято Віри, Надії, Любові і Софії. Весь спектр почуттів, пов’язаний iз цими іменами, торкається музики саме Фелікса Мендельсона більше за всіх композиторів романтичної доби. До речі, він був віруючою людиною, католиком і багато часу приділив культовій музиці. Друга особливість цього концерту виникла мовби імпровізовано, коли музиканти на біс виконали додаткові номери. Справа в тому, що Фелікс Мендельсон- Бартольді, працюючи диригентом Гевандхаузу,  дуже ретельно формував програми своїх концертів. Композитор вважав, що суто камерні номери краще чергувати з творами для великих музичних колективів, тому  був у змозі своїми програмами задовольнити будь-які смаки публіки. В його концертах один раз можна було прослухати всі чотири версії увертюри опери Бетховена «Фіделіо», а іншим разом — попурі на теми опер Мейербера, Вебера, Обера.

Так трапилось і на відкритті фестивалю, коли за програмою концерту виконували Псалом 114, Концерт для скрипки з оркестром e-moll і «Шотландську симфонію», а на біс Гавот Баха і «Весільний марш Мендельсона». Тобто, мовби за бажанням самого композитора,  через нові  теми музичних postscriptum розімкнувся формат концерту, і він став схожий на ті,  далекі в часі, концерти Гевандхаузу.

«Шотландська» симфонія, на  думку диригентів, — дуже складний твір для виконання, розгорнулась як захоплюючий пригодницький сюжет iз майже детективними подіями. Відомо, що Шотландія під час мандрівки дійсно вразила композитора. В листах він писав про всілякі особисті спостереження щодо ідентифікації країни. Звісно, це трон короля Артура, природа, побут людей, музика, давнина. Перші звуки симфонії, тихе відлуння духових переключило час...

Маестро Аллін Власенко, народний артист України, диригент Національної опери і професор НМАУ імені П. Чайковського, диригував зведеним оркестром, студентським симфонічним і МАСО «Слобожанський». Його інтерпретація базувалась на великій праці над деталями: нюансами, фразуванням та їх гнучкими і пластичними градаціями. Без штучного пафосу, конкретними диригентськими жестами досягнуто максимального контакту між диригентом і оркестром. Навіть сидячи в залі, публіка відчувала  «посил»диригента оркестру. Фаховий високий рівень диригентської позиції виявився  в еталонних темпах. І майстерність оркестрантів не підвела. Симфонічний студентський оркестр довів свою здатність до великих проривів на шляху професійного зростання. Єдине, чого не вистачило, — це до кінця зберегти рух, і в фіналі відчувалась утома і розосередженість.

Концерт для скрипки з оркестром e-moll у виконанні Петера Розенберга, концертмейстера Брамбергського оркестру, професора з Німеччини, пролунав начебто з прикритим звуком, а  яскравість високих нот була відсутня. Пристрасний порив в усій силі виразності й у своєму пафосі мовби стримувався і приглушувався, що взагалі  відповідає художнім принципам композитора. Оркестр теж намагався вторити солісту, але не завжди вдало. Три частини концерту attaca, без перерви, залишили відчуття наближення і спілкування з «німецькою версією»мендельсонiвської музики, відчуття того національного ґрунту, на якому зростала його самобутня постать.

Псалом 114 Фелікса Мендельсона присвячений художнику, з яким він співпрацював у Дюссельдорфі, І. Ширмеру. Композитору для втілення тексту прекрасного псалмоспiвця знадобився подвійний склад хору і симфонічний оркестр. «Не нам, Господи, не нам, але iменi Твоєму дай славу, про милість Твою й iстину Твою», головна тема псалму. Студентський хор (художній керівник Сергій Прокопов, диригент Олексій Фартушка), з певним піднесенням, монументально виконав цей твір. Подолавши складнощі речитативу німецької хорової традиції, хору вдалося виконати Псалом не як «утилітарний», призначений для церковної служби, а емоційно транспортувати слухача,  домогтися захопливого ефекту.

Фестивальні перегони почалися і триватимуть два тижні. П’ятнадцять днів музики подарує  Харківський національний університет мистецтв місту. Два тижні життєрадісного світла подарує нам Фелікс Мендельсон.