Геній мімікрії та зради

07.09.2016
Серед українських політиків доби Незалежності довго залишалася найзагадковішою, а тепер стала вже повністю розкритою та добре зрозумілою особистість Юлії Тимошенко. За вигаданою харизмою і сильною особистістю ховається пересічна кар’єристка, яка володіє даром перевтілення і вміння вводити в облуду як своїх опонентів, так і мільйони глядачів і слухачів. Приваблива зовнішність, яка при мікроскопному розгляді виявляється суцільною маскою, розкута нахабність та настирливість, яка не дає можливість опоненту змагатися нарівні, дають їй перевагу на деякий час. Після осмислення почутого і побаченого лише з часом вдається зрозуміти її сутність. Вона володіє здатністю підміняти поняття, дріб’язкове видавати за основне, вміло маніпулювати фактами, применшувати чужі заслуги і гіперболізувати свої. Чого бракує їй, так це правди і щирості. Вона ніколи не відповість по суті на задане їй незручне запитання або просто проігнорує його.
Аналіз діяльності як бізнесмена і державного діяча, а також книжки її тітки про неї дає можливість зрозуміти її прагнення і мету в житті та політиці, осмислити образ і діяння, добутки і втрати. Стає зрозумілим, що метою є багатство і влада, влада і багатство за будь-яку ціну як амок, як закляття. Жодної турботи про народ, державу, а лише власні шкурні інтереси, а для цього лише підступні та підлі методи досягнення мети.
Мрію про велике багатство вона здійснила в досить молодому віці. Дуже багатою вона стала за рахунок спекулятивних маніпуляцій газом під крилом свого земляка Павла Лазаренка, недарма їй дали прізвисько «газова принцеса». Свої статки вона вміло заховала в офшорах. Англійська газета «Файненшл таймс» оцінює її статки в 6-11 мільярдів доларів США. Вміє прикидатися бідною, водночас жити в палацах, записаних на родичів чи просто чужих осіб. Обожнює дорогий одяг та аксесуари, постійно їх міняє, дбає про свою особу і зовнішність, за чим стежить чимала обслуга, не менша, напевно, ніж у королеви Англії.
Розуміє, що гроші, місце в суспільстві та особисту безпеку дає влада, а тому бажання влади перевершує всі інші. Вершиною її омріяної влади стала посада Президента України — держави, яка, по суті, є чужою для неї, беручи до уваги її походження, освіту і те оточення, в якому вона навчалася, виховувалася і жила. Ця ідея-фікс переслідувала її ще з дитячих літ і завдала чимало лиха українському народові.
Щоб отримати підтримку на президентських виборах від запеклого ворога української нації В. Путіна, леді Ю пішла на пряму національну зраду, підписавши ганебну кабальну газову угоду в 2009 році, за якою Україна купувала в Росії найдорожчий, порівняно з європейськими країнами, природний газ і отримувала найменшу оплату за його транзит через нашу газотранспортну мережу. Через цю угоду Україна зазнала величезних економічних, політичних та моральних збитків, а Тимошенко в телеефірі подає ще до сьогодні її як велике досягнення та утвердження української незалежності. Чи ж не є це вершиною підлості та нахабства?
Вона зрадила ідеали Помаранчевої революції,ставши особистим ворогом Президента Ющенка, який двічі брав її в урядову команду, вважав своїм соратником, а вона його зрадила і все робила для того, щоб звести нанівець усі його починання і реформи. Направду, правильними були його слова, що пригрів собі на грудях змію, яка його вжалила.
Та чи не вершиною віроломства і зради була її спроба здійснити державний переворот і укласти спілку з Януковичем про їхню спільну диктатуру на 20 років з чергуванням посад Президента і Прем’єра. Навіть колишній зек усвідомив небезпеку з боку підступної партнерки і відмовився від такого звабливого проекту та зважився на ризиковані прямі президентські вибори. Чому ж і нині наша влада не розслідує цієї ганебної змови і не внесе повної ясності у цю темну справу?
І тепер, вимушено будучи в коаліції зі своїм конкурентом Порошенком, якого вона кревно ненавидить, продовжує політику інтриг та зрад, опиняючись в одній в’язці з колишніми «регіоналами», творячи ще не оголошену опозицію в коаліції. Обструкція її фракції проти низки коаліційних законів, відверта, хоч і гарно завуальована критика уряду та Президента, виступи в різних телешоу насторожують.
Зникають із національно-патріотичного горизонту ті «щиро українські патріоти», які знищували ще за життя В. Чор­новола, свою нікчемність і зраду ховали за ультрапатріотичними фразами і самоназвами, свої програми будували на негативах і критиці інших побратимів. Не хочеться називати їхніх прізвищ, бо їх надто багато і не варті вони того. Українська нація буде дуже щасливою, коли наш політикум нарешті покине вірна подруга Путіна і Януковича леді Ю, перестане нас усіх обдурювати та шантажувати, а буде насолоджуватися своїми мільярдами як найбільшою втіхою і забаганкою десь на Канарах чи Багамах. 
 
Степан ТРОХИМЧУК, 
професор, голова Львівського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів
Львів
  • Небезпечний прецедент справи Лучанова

    Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>

  • Не дають добро на добро

    Шановна редакціє!
    До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>

  • Тривожна тінь диктатора Пілсудського

    У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>

  • Вибачаємо і просимо вибачення: в Україні та Польщі різна історія і різні герої

    Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! ​Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>

  • Проблеми нової реформи: армія - це не лише піхота

    Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>