«Донбас може прийти і сюди»: у Дніпрі б’ють на сполох через розгул криміналітету

Серед найзухваліших злочинів останнього часу в Дніпрі називають, зокрема, напад на оселю настоятеля церкви Святого Андрія Первозванного протоієрея Анатолія Лисенка, в результаті чого задушили його дружину.

 

Неабиякий резонанс викликало і вбивство сина українського бойового офіцера, а нині командира полку спецпризначення Нацгвардії України Володимира Волошина. На хлопця напали у під’їзді власного будинку з єдиною метою — забрати золотий ланцюжок і годинник, подаровані батьком.

 

Або зухвалий напад чотирьох озброєних бандитів серед білого дня у гамірному місці на автобус з підприємцями, які мали їхати до Одеси по товар, але мусили злочинцям віддати всі гроші... 

 

Усі ці злочини поки що не розкрито. Як і багато-багато інших... 

 

Справжнім викликом владі із серії «знай наших» стало зухвале викрадення джипа самого голови Дніпропетровської облдержадміністрації Валентина Резніченка. То на що вже сподіватися простим смертним?

 

Злочинність нині справді розгулялася не на жарт. Ще страшніше — боротися з нею особливо й нікому. Керівництво обласної поліції, щоправда, заявляє про розкриття 42-44% злочинів. І це начебто більше, ніж у США. 

 

Але тут головне, з якого боку подивитися... Якщо говорити про відкриті кримінальні провадження, то ця цифра виявиться на порядки нижчою. Це переконливо підтвердить будь-який адвокат, який ці кримінальні провадження супроводжує. 

 

Якщо орієнтуватися за заявами громадян, то хоча б зо три відсотки набралося. Небайдужі люди, звісно, заяви про кримінальні правопорушення до органів прокуратури та поліції пишуть пачками.

 

Адресати найперше відмахуються від них, як тільки можуть. 

 

Спершу навіть не відкривають за цими заявами кримінальні провадження, що згідно з вимогами ст. 214 КПК України, є обов’язковим. А якщо й відкриють, то спробуй почати з елементарного — знайти свого слідчого. Кримінальні справи банально приховуються від заявників і, найтрагічніше, від самих потерпілих!

 

Якщо ж говорити про злочини відкриті, хай і з великими потугами, то, за найоптимістичнішими підрахунками, розкритих серед них хоча б відсотків 12 набралося.

Професіоналів, які б могли кваліфіковано злочини розслідувати, стає все менше. Розпіарена переатестація поліцейських виявилася такою собі палицею з двома кінцями.

 

Сьогодні вже став надбанням соціальних мереж лист на 11 сторінках електронною поштою від керівництва поліції Дніпропетровської області очільнику Нацполіції України Хатії Деканоїдзе саме на цю злободенну тему.

 

«Якщо раніше був чітко визначений порядок набору людей до міліції, то зараз цього немає. І сенс нашого листа полягає в тому, що в Києві повинні звернути увагу на цей момент і розробити такі інструкції», — повідомив журналістам очільник Головного управління Нацполіції у Дніпропетровській області Ігор Репешко.

 

У результаті маємо те, що маємо. Як повідомляє Ігор Репешко, в середньому щомісяця з органів внутрішніх справ звільняються близько 100 співробітників, тобто 1% від штатної чисельності. Таким чином, на сьогодні у поліції області залишаються працювати лише 9,5 тисячі осіб проти 16,5 тис. ще минулого року! 

 

При тому, що кількість, наприклад, розбоїв та пограбувань за цей же період подвоїлася. Отож зі злочинністю, яка від безкарності чимдалі нахабнішає, практично боротися нікому. 

Радикально поліпшити ситуацію у правоохоронній галузі спершу намагалися активісти Євромайдану в Дніпрі.

 

Коли після втечі Президента Януковича в області було призначено нового начальника тоді ще обласної міліції Георгія Гогуадзе, то вони стіною ставали, щоб той від цього призначення відрікся, і свого домоглися.

 

У спілкуванні з постмайданівськими першими особами у прокуратурі області активісти були не настільки радикальними, намагаючись налагодити з ними діалог і взаєморозуміння, наводячи вбивчі й незаперечні докази того, що немало людей відбувають особливо тяжкі покарання за чужі злочини, бо судової системи у країні як такої не існувало, називали конкретні прізвища суддів, яким на нарах сидіти, а не в мантіях, але далі балачок справи не пішли.

«Коли у Дніпропетровську встановлювали білборди, які стверджували, що Дніпро — не Донбас, якось не говорили, що Донбас може прийти й сюди. Прийти у вигляді криміналу. Але сьогодні вся країна захлинулася в криміналі. І хоч як не прикро, це наслідки політики останніх двох років. Ідеться про падіння життєвого рівня людей, втрату монополії держави на насильство, досить дивне ставлення до злочинного світу», — каже відомий політичний експерт Андрій Золотарьов. 

 

Для прикладу, пан Золотарьов наводить випадки поблажливого ставлення до ідеологічно «своїх» правопорушників, яке нині практикується владою. 

 

«Коли, приміром, за зґвалтування АТОшнику присудили штраф, який менший за вартість нічних послуг столичної повії. Звичайно, не можна не сказати і про розруху в правоохоронних органах.

 

Замість того, щоб вигнати кого слід, люстрували експертів — криміналістів, оперів. З їхнім відходом відійшла й агентура. Тому нічого дивуватися вуличній злочинності, що має місце по всій Україні. І те, що відбувається в Дніпрі, на жаль, досить закономірне явище», — вважає Андрій Золотарьов. 

 

Хай там як, у Дніпрі через нинішню криміногенну ситуацію, попри її загальноукраїнську закономірність, стурбовані особливо. І все більше згадують про буремнi 90-ті, позначені нечуваним розгулом злочинності саме на Донбасі, що неминуче перекочувала й до інших регіонів.

 

З приходом на посаду Генпрокурора Юрія Луценка вже стало відомо про зміни в прокуратурі Дніпропетровської області, характерною особливістю яких стало те, що позбулися своїх посад декілька одіозних заступників обласного прокурора.

 

Але чи не стане це черговою зміною прізвищ, а не системи? Бо саме система, судячи з усього, пручатиметься до останнього. 

 

Днями Дніпропетровщину сколихнула чергова кримінальна новина з тієї ж серії «знай наших». Минулої суботи близько 22-ї години у шахтарському місті Тернівка невідомі напали на члена атестаційної комісії вищого поліцейського керівництва Дніпропетровської області Олега Паршина.

 

Саме він разом iз колегами займався перевіркою професійних якостей начальників міських та районних відділів.

 

За словами потерпілого, напали на нього тоді, коли він, припаркувавши автомобіль, ішов пішки, розмовляючи по мобільному телефону. Декілька молодих людей, які йшли назустріч, збили його з ніг і вже лежачому стали завдавати ударiв по голові, а потім утекли, злякавшись, що їх побачили перехожі. 

 

Паршин отримав легкі тілесні ушкодження, при цьому запевняє, що нападники передали йому «привіт» від Олега Малиноги — колишнього начальника Павлоградського міськвідділу поліції, який не пройшов переатестацію.