Рибні багатства Азовського моря масово грабують російські браконьєри
Російські браконьєри масштабно грабують рибні багатства Азовського моря на окупованому узбережжі Херсонщини. >>
Нові «юзери» Юзівки: родовище сланцевого газу розроблятиме загадкова компанія з Нідерланд
03.08.2016
Проти сланцевого газу виступають і екологи, і економісти. Але ризикнути вирішила Україна, мабуть, усе ж мусить...
Відомий американський політик і колишній директор ЦРУ Джон Дейч назвав видобуток сланцевого газу найважливішою подією в енергобізнесі за останні 50 років. Так склалося, що поняття «сланцевої революції» пов’язане насамперед зі Сполученими Штатами — у 2009 році ця країна вперше обігнала Росію за видобутком даного виду палива. Для США видобуток сланцевого газу став гарантією власної енергетичної безпеки — про це у 2009-му заявила адміністрація Білого дому.
Що стосується України, то наша газова незалежність — попереду. Свій намір добувати сланцевий газ Україна задекларувала давно. А до конкретних кроків iз його реалізації вдалася, можна сказати, щойно. Днями стало відомо, що у найбільшого в Україні родовища сланцевого газу, розташованого на так званій Юзівській площі, знайшовся свій розробник.
Ним стала зареєстрована місяць тому в Нідерландах компанія Yuzgas B.V. Компанія перемогла у новому конкурсі на укладення договору про розподіл продукції по Юзівському родовищу, оголошеному в жовтні минулого року.
Важливі сланці
Передусім: що таке сланцевий (або — нетрадиційний) газ? Це метан, розчинений у гірських породах, який раніше не вміли видобувати. Але певний час тому він спричинив газовий бум у США і дав змогу Сполученим Штатам продавати блакитне паливо до Європи, знизивши цим європейські ціни на вуглеводні.
В Україні нетрадиційний газ знайшли на Донбасі — це газ щільних пісковиків, так звана Юзівська площа, яку колись планувала розробляти компанія Shell. Друга ж велика газоносна площа — Олеська, це газ сланців, які залягають на Львівщині та Івано-Франківщині, — його колись збиралася видобувати компанія Chevron.
Площа Олеського родовища перевищує шість тисяч квадратних кілометрів, а запаси газу дорівнюють приблизно 3-3,5 трильйона кубометрів. Компанія Chevron мала намір вкласти у розробку родовища більше 10 мільярдів доларів. Але перемовини про це йшли дуже тяжко.
Івано-Франківська обласна рада кілька разів поспіль відхиляла проект угоди про розподіл продукції Олеського родовища з компанією Chevron, мотивуючи це загрозою довкіллю, яку, на думку місцевих депутатів, несе гідророзрив пласта. Лише наприкінці 2013-го Івано-Франківська облрада переважною більшістю голосів підтвердила проект угоди, в яку внесли запропоновані депутатами зміни. Однак побоювання експертів щодо екологічності видобутку нетрадиційного газу залишилися.
Головна небезпека, на яку вказують фахівці, — це забруднення питних водоймищ мийними засобами, спиртами та іншими хімікатами, які додають у рідину для гідравлічного розриву газоносних пластів. Гідророзрив вважається необхідним для видобутку нетрадиційного газу. На Олеській площі є кілька питних водозаборів, тож якість питної води в них може опинитися під загрозою.
Утiм поки екологи зважували всі «за» та «проти», поки місцева влада ухвалювала рішення, працювати несподівано «передумала» компанія Chevron. Пробувши в Україні рік, вона вже у 2014 році почала згортати роботи, а у 2015-му пішла з українського ринку остаточно.
Що ж стосується Юзівської площі, то для неї головною загрозою стала війна на сході України — війна, котра відлякала попереднього інвестора. 12 вересня 2013 року тодішній Прем’єр Микола Азаров підписав угоду з компанією Royal Dutch Shell, що мала приступити до видобутку палива протягом двох років. «Приблизно в 2015 році Shell уже видобуватиме в Україні значні обсяги газу», — анонсував Азаров, посилаючись на свою розмову з президентом компанії Shell.
Микола Янович навіть не здогадувався, що за пару місяців у країні спалахне Революція гідності, яка змете чинну на той момент владу. І що не стане ані Президента Януковича, ані Прем’єра Азарова. І що на сході України Росія розпочне війну, котра призупинить чимало важливих проектів, зокрема й видобуток сланцевого газу. І що компанія Shell наслідуватиме приклад компанії Chevron, урешті-решт залишивши Україну і всі плани, з нею пов’язані.
Новий гравець на ринку
Однак минає все, минув і період невизначеності, викликаний відходом компанії Shell. 27 жовтня 2015 року було оголошено новий конкурс iз залучення інвестора для реалізації угоди про розподіл продукції Юзівської сланцевої ділянки.Втім, як і про його учасників, що виявили зацікавленість цією пропозицією. Мовчала державна компанія «Надра України», мовчало й підконтрольне їй ТОВ «Надра-Юзівська». Не коментувало ситуацію й Міністерство екології.
Відтак, коли ім’я переможця нарешті стало відомим, воно викликало своєрiдну сенсацію. І от з яких причин. По-перше, Yuzgas B.V. — структура надто «молода».
Вона була зареєстрована 14 червня цього року зі статутним капіталом 1 000 євро спеціально під розробку Юзівської ділянки. 100% компанії належить люксембурзькому фонду Emerstone Energy, яким володіє компанія з управління активами Emerstone Capital Partners, що також походить з Люксембургу.
Обидві структури створені в 2016 році, а веб-сайт компанії зареєстрований трохи більше місяця тому — 29 червня. Своїх бенефіціарів та інвесторів Emerstone не розкриває. «Emerstone Energy управляє активами на суму $ 400 млн., — йдеться на сайті компанії. — Ми готові вкласти близько $250-300 млн. у потенційні проекти у галузi розвідки та видобутку вуглеводнів».
Інформаційне агентство «Ліга.net» провело своє розслідування і з’ясувало, що компанію Emerstone очолює Ярослав Кінах. Він добре знайомий з реаліями українського бізнесу. Наприкінці 1990-х Кінах керував українським представництвом Європейського банку реконструкції і розвитку, після чого створив у Канаді компанію Iskander Energy, яка розвивала проекти з видобутку газу-метану в Україні та володіла вуглеводневими ділянками в Грузії та Болгарії.
В останні роки Кінах очолював канадську компанію Black Iron. У 2010 році за 13 млн. доларів вона викупила у компанії EastOne (що належить Вікторовi Пінчуку) проект Шимановського залізорудного родовища, а відтак продала частку в ньому «Метінвесту» Ріната Ахметова. Але проект не пішов, і на початку 2016-го Black Iron викупила акції назад.
«Після того як Shell вийшла з договору, я зацікавився цим проектом і почав пошук інвесторів, у результаті чого нещодавно було створено фонд, — розповів в інтерв’ю «ЛІГА.net» Ярослав Кінах. — У складі нашого фонду тільки зарубіжні інвестори, але назвати ми їх поки не можемо, оскільки підписали договори конфіденційності».
Підводні камені газовидобутку
Перше питання, яке виникає у даному контексті, стосується платоспроможності Yuzgas B.V. Розробка Юзівського родовища — дороге задоволення. Тільки в геологорозвідку Shell планувала вкласти за кілька років близько 500 млн. доларів, а загальні інвестиції повинні були сягнути 10 млрд.
Врахуймо й те, що Юзівське родовище приблизно на чверть більше за Олеське. Площа Юзівської ділянки становить майже 8 000 кв. км, а прогнозні запаси газу оцінюються в 4,1 трлн. кубометрів. Ситуація ускладнюється тим, що частково це прифронтова зона.
«Зараз ми не можемо розкривати наших зобов’язань за обсягами інвестицій в проект, оскільки ще не уклали договір з Україною, — пояснює Кінах. — У ході конкурсу уряд виставив нам кілька жорстких умов, ми вже залучили частину грошей і плануємо залучити додаткові кошти найближчим часом».
Що вийде зі співпраці України та Yuzgas B.V. — дізнаємося пізніше. Дуже показовим є вихід iз перемовин компанії Chevron, бо якщо мотиви компанії Shell, котра, по суті, тікала від війни, ще можна зрозуміти, то позиція Chevron, яка покинула благополучну Західну Україну, є тривожним сигналом.
Він говорить щонайменше про несприятливий інвестиційний клімат і про недовіру іноземного бізнесу до української влади.
Звичайно, було б прекрасно, аби ця недовіра була подолана на прикладі Yuzgas B.V., адже Україна й без того зазнала значних втрат, аби вдруге втратити ще й видобуток на Юзівській площі. Війна на Донбасі вже поховала проекти «Укргазвидобування» з розробки ще одного альтернативного енергоносія — шахтного метану. А анексія Криму Росією унеможливлює видобуток газу на глибоководному Чорноморському шельфі. Цей проект мав намір реалізувати консорціум компаній Exxon Mobil, Shell, OMV та «Надра України».
Однак, окрім війни та всіх її наслідків, із видобутком сланцевого газу виникає ще одна проблема. Він зараз є нерентабельним — на тлі здешевлення «традиційного газу» та нафти. Та й «продуктивність» українських свердловин залишає бажати кращого — за твердженням фахівців, вона становить лише одну десяту від продуктивності свердловин у США.
Набагато привабливішими для іноземних інвесторів сьогодні є проекти реанімації виснажених родовищ традиційного газу в Україні, вважає президент українського Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар. «Уже є історія успіху низки компаній, котрі продемонстрували вражаючі результати. Наприклад, компанія «Укргазвидобування» вклала гроші в проекти свердловин глибокого буріння та отримала триразове збільшення видобутку газу з 0,5 мільярда до 1,5 мільярда кубометрів», — сказав експерт в інтерв’ю «Німецькій хвилі».
За його словами, у Дніпровсько-Донецькому басейні сконцентровано чотири п’ятих усіх запасів газу України. Розробка закладень на великій глибині рентабельнiша та перспективнiша, ніж розвідування та подальша розробка родовищ сланцевого газу. «До сланцевого газу ми ще повернемося, коли відбудуться зміни у ціновій кон’юнктурі на вуглеводневих ринках. Цього варто очікувати не раніше 2020-х років», — прогнозує експерт.
Тим часом голова «Укргазвидобування» Олег Прохоренко наголошує, що надія на розробку родовищ як традиційного, так і нетрадиційного газу в Україні з’явиться, коли ціна на паливо зросте до комерційно привабливого рівня. За його словами, видобуток метану вугільних порід економічно доцільний за ціни вище 300 доларів за тисячу кубометрів. Сланцевий газ має економічну привабливість за ціни вище 265-365 доларів. А шельфовий газ — 180-260 доларів за тисячу кубометрів. «При цьому видобуток традиційного газу економічно вигідний уже за ціни в 150 доларів», — вважає Прохоренко.
