Хто відповість за МВФ?

26.07.2016
Хто відповість за МВФ?

Міжнародний валютний фонд вимагає від України забагато: зрозумілої стратегії від влади і дотримання власних обіцянок.

Через кілька тижнів Україна може врочисто відзначити річницю з того моменту, відколи ми не отримуємо кредитів МВФ. Раніше обіцяних... Сподіватися на програму-максимум, що її свого часу оприлюднила наша влада, отримати 4,3 млрд. доларів до кінця цього року вже не доводиться. Питання вже стоїть, аби отримати хоча б один транш, навіть «вкорочений» із 1,7 до 1 млрд. доларів, хоча б нинішньої осені...

Свято без нас

Двадцять дев’ятого липня на нараді у штаб-квартирі МВФ у Вашингтоні, як відомо, про Україну не говоритимуть узагалі. А це значить, що до кінця літа жодних «фондівських» грошей ми не побачимо. Можливо, на початку осені, на що щиро сподівається вітчизняний міністр фінансів Олександр Данилюк. «Вони (керівництво МВФ. — Ред.) йдуть на три тижні у відпустку, — повідомив очільник Мінфіну. І визначив наші перспективи так: до зустрічі ради МВФ (яка відбудеться, ймовірно, в останніх числах серпня. — Ред.) зуміє розв’язати всі технічні питання, які залишилися». 
 
Так звані «технічні питання» у наших взаєминах з МВФ — це найбільш таємнича субстанція. Як наша влада, так і керівництво Фонду вже багато місяців заявляє, що порозуміння практично досягнуто, що залишилися якісь незбагненні нюанси, «технічні питання» — і далі справа не рухається. Тобто, проблеми між офіційним Києвом та штаб-квартирою МВФ не переходять у публічну площину і, судячи з усього, залишаються у глухому куті. 
 
Камінь спотикання — пакет законопроектів, що їх не може ухвалити Верховна Рада. Щоправда — на відміну від «безвізового пакета», де все було чітко, зрозуміло і вичерпно подано, — «пакет для МВФ» залишається також доволі незбагненним явищем. І якщо на Верховну Раду і справді можна списати у цій державі практично все — і людина, котра це зробить, завжди матиме рацію, — то виконавча влада тут не може чітко пояснити, за що мали голосувати нардепи. Різниться також кількість законопроектів, котрі необхідно підтримати. Причому в рази: від півтора десятка до понад сотні. 
 
У підвішеному стані також залишається третій меморандум між українською владою та МВФ. Який уже кілька місяців перебуває у статусі «майже підписаного», «практично узгодженого», «ще трохи — і оприлюдненого». Причому, якщо проаналізувати хід діалогу між Україною та Фондом, можна побачити, що ці взаємини постійно погіршуються. Якщо у 2014-му нам запропонували 17 млрд. доларів узамін на загальну лінію економічного розвитку, то вже через рік, у другому меморандумі, з’явилися чіткі «маяки» — параметри, які треба виконувати, аби отримувати гроші й надалі. 
 
Із обіцяних 17 мільярдів ми отримали менше семи. І навіть не дійшли до третього меморандуму. А це є свідченням того, що з «маячками» ми не впоралися і нам готують суворіші обмеження. Але от які?..

Де і як помилився уряд у Держбюджеті-2016?.. 

«У Міжнародному валютному фонді розуміють, що Україна не може виконати попередній меморандум, тому його хочуть переглянути. І ось тут почалися проблеми, — висловлює свою думку з цього приводу фінансовий експерт Олександр Охріменко. — Наприклад, відповідно до вимог МВФ, чистий золотовалютний запас України на 1 липня 2016 року має становити 4,5 мільярда доларів. А у нас є тільки три мільярди. Тож в МВФ бояться, що Україна не зможе повернути черговий транш». 
 
За його словами, так звані «маячки» від Фонду Україна завалила ще рік тому, в серпні 2015-го. І саме тому ми не отримали черговий транш. «Якби було все нормально, то ми отримували б гроші у вересні та грудні 2015-го та в березні 2016 року», — сказав Охріменко. 
 
Непройдені таємничі «маячки», тобто невдачі економічної політики української влади, незбалансованості бюджету, експерти розшифровують по-різному. Одне з питань — кошти на ведення війни, чи, коректніше, на АТО. 7,7 млрд. гривень на ці цілі, як вирішив попередній уряд Арсенія Яценюка, має дати спецконфіскація.
 
І тут Кабмін бадьорих камікадзе поставив одразу два капкани на нашому шляху до МВФ: з одного боку, відповідний закон досі не ухвалено, певні політичні сили проти — і взагалі не факт, що цей документ пройде Верховну Раду. Але якщо навіть пройде, то це може спричинити критику України за порушення базових свобод громадян. 
 
Якщо ж гроші не надійдуть від спецконфіскації, тоді звідки вони візьмуться? Так запитує Фонд. І чіткої відповіді від українського уряду йому домогтися не вдається. 
 
«Зависає» і приватизація, яка також мала стати відчутним джерелом наповненості державної скарбниці. Після провалу роздержавлення Одеського припортового заводу чи, як вважає чинний уряд, невдачі першої спроби, проблема суттєво загострилася.
 
Втім не ОПЗ єдиним: державна програма приватизації цьогоріч, як ми можемо, бачити тріщить по швах. Причина назагал об’єктивна: у час економічної кризи активи дешевшають і ділова активність знижується, а отже, знайти покупця не так просто. Але тоді виникають питання до авторів Держ­бюжету-2016, які надто оптимістично розраховували надходження у нинішньому році. 
 
Наступне питання, не визначальне, але яке також впливає на наповнюваність держбюджету України, — збільшення акцизу на спиртні напої. За задумом екс-міністра фінансів Наталії Яресько, що збігався, треба думати, з колегіальною думкою інших членів Кабміну включно з його очільником, такий далекоглядний фінт мав вирішити одразу два взаємовиключні завдання: подолати у країні пияцтво та наповнити держкошторис.
 
Перше питання аналітики ще не досліджували, а от у другій частині у Яценюка—Гройсмана наразі не виходить. Так, виробництво коньяку і бренді в Україні за рік скоротилося на 42%, лікерів та інших наливок — на 45,5%, горілки — на 23,3%. Натомість, на думку гендиректора компанії «Істерн Беверідж Трейдінг» Ольги Івушкіної, тіньовий обіг горілки цьогоріч зросте до 60%. Це значить, що і бюджет залишається без грошей, і горілки, треба думати, таки не стане менше...
 
Є питання експертів і до ліберальної ідеї щодо зниження ставки єдиного соціального внеску. Тому що ідея є, а от зниження детінізації заробітних плат ми наразі не бачимо. Саме тому МВФ натякає, що це було не зовсім правильне рішення. Принаймні у наших умовах. 
 
Не виконується і ще один веселий прогноз від авторів державного бюджету на нинішній рік: 8,87 мільярда доларів зовнішнього фінансування. Недобір тут величезний. І якщо гроші від МВФ йдуть переважно для поповнення резервів НБУ, то він одночасно є дзвінком для інших інвесторів, які вагаються, чи вкладати кошти у нашу державу: США, Японії, Світового банку тощо. Виходить зачароване коло: без кредиту МВФ нам не дадуть кошти інші кредитори, а без цих грошей не бачити Україні кредиту Фонду... 

Або урізати, або одне з двох

Окрім планових проблем із держ­кошторисом — адже експерти ще торік вказували урядові Арсенія Яценюка, що його джерела наповнення бюджету, м’яко кажучи, нереалістичні, але мудрий Арсеній Петрович тільки загадково посміхався в окуляри — Україна отримала додаткові виклики, які, на жаль, також помітні у Вашингтоні, де розташована штаб-квартира МВФ. 
Один із таких — ситуація з «Приватбанком».
 
Прохолодні стосунки між однією з найбільших фінустанов у нашій державі та регулятором можна пояснити як політичним тиском, спричиненим, мовляв, прохолодними стосунками між його власником та командою діючого Президента, так і системними проблемами банку. «Вони використовують усі можливі методи, щоб обійти регулювання. А, як ви знаєте, Національний банк ставить їх у дуже вузькі межі, щоби вони вирішили ті системні проблеми, які існують у банку. Я не хочу їх називати, їх достатньо багато», — туманно заявив ще у травні нинішнього року міністр фінансів Олександр Данилюк. 
 
Сказано це було одразу після того, як Ірландська фондова біржа виключила з біржового реєстру і припинила торги іпотечними облігаціями «Приватбанку» класу «В» і «С». Причину свого рішення на біржі не пояснили. У банку подібні заяви назвали тиском на їх фінустанову і порадили НБУ більше прислухатися до порад банкірів із «Привату».
 
«Якщо «Приватбанк» працює з Нацбанком, то Національному банку також треба працювати з «Приватбанком», — сказав його голова правління Олександр Дубілет. За його словами, недавня заборона НБУ видавати кредити уповільнила економічне зростання країни. При цьому пан Дубілет зробив словесний реверанс у бік самого МВФ. «Цього не сталося б, якби Нацбанк керувався стандартами, що їх встановив Міжнародний валютний фонд, і враховуючи експертизу аудиторських компаній із країн «великої четвірки», — заявив він. 
 
Зрештою, ідею націоналізації фінансового гіганта обговорюють з осені минулого року. Тож iмовірність проблем у «Приваті», за інсайдерськими джерелами, дуже сильно напружує наших кредиторів з Міжнародного валютного фонду. Які хотіли би розуміти чітку стратегію влади, якщо такі проблеми існують, або їх чітке заперечення подібної можливості взагалі.
 
Не подобається Міжнародному валютному фонду також дефіцит Пенсійного фонду України та запізнілий запуск електронного декларування. 
 
Якщо ж владі не вдасться вийти з глухого кута своїх попередніх прожектів і вона не знайде нові джерела надходження до бюджету, їй доведеться показати МВФ шляхи скорочення видатків. Що це буде, на чому заощаджуватиме влада і якою ціною — сьогодні сказати важко. Чи йтиметься про збільшення пенсійного віку, чи урізання соціальних статей бюджету, чи про інші драконівські заходи, які, безумовно, спричинять незадоволення у суспільстві.
 
Утiм суворі експерти з МВФ багато разів повторювали: нам, дорогі друзі-українці, зовсім байдуже, який у вас пенсійний вік і скільки ви платите за комуналку! Для нас існує єдиний критерій — збалансований або незбалансований бюджет. Що є цілком логічним, адже у нашій державі працює власний Кабінет Міністрів, який отримує за свої макроекономічні прогнози, вирішення проблем тощо заробітні плати коштом платників податків. І не справа фінансистів із Вашингтона розраховувати, скільки ми потратимо, а скільки заробимо.
 
Держкошторис-2016, як бачимо ми і кредитори з Вашингтона, зроблений на двійку. А тут вже виникають принаймні два питання: чи має хтось — принаймні політично — відповісти за провал співпраці з Міжнародним валютним фондом, а також традиційне: що нам треба робити далі?