Не хочу бути «українською Адель»
— Віталіно, вітаю з перемогою! Хто чи що дає тобі сили співати настільки потужно і щиро?
— Додають сили мої відчуття, емоції. Це не є якась людина чи якась подія в моєму житті. Ми повинні жити піснею, яку співаємо. Якщо ти робиш це щиро, якщо ти проживаєш цю пісню на сцені, то ти не змушуєш себе до якоїсь відвертості. Потрібно завжди бути собою, бути індивідуальністю. Тому для мене важливіше бути «українською Віталіною Мусієнко», а не «українською Адель».
— Розкажи покроково про добу після перемоги: як вітали учасники проекту? Хто зустрів із близьких? З якими думками прокинулася? Куди відправилася наступного дня?
— Напередодні фіналу я дуже хвилювалася, у день фіналу трішки заспокоїлася, тому що до Києва після свого концерту повернувся Святослав. Він знайшов правильні слова, які мене підбадьорили, він підтримував мене і протягом усього проекту. Я вдячна йому за те, що він завжди знаходив для мене час та сили.
Коли назвали ім’я переможця, я пережила все емоції, які в той момент тільки можна пережити. Описати це просто неможливо! Було надзвичайно приємно отримувати привітання від близьких і друзів! Цілу ніч після фіналу ми з моєю командою святкували, співали та танцювали, сну в мене не було.
Я відпочивала і серцем, і душею, хоча мій фізичний стан кричав мені «я більше не можу», тому що останні три доби перед виступом спала шість годин, фізично була дуже слабка, але всі ті емоції, той адреналін, що отримала на сцені, дали мені змогу ще трішки протриматись.
Одразу після нашого святкування я поїхала на зйомки ранкового шоу «Сніданок з «1+1». Я була в стані напівсну, як тільки погостювала у програмі, поїхала до готелю відпочивати.
Хлібом не годуйте, дайте поспівати з вуличними музикантами
— Як ти потрапила у проект «Голос країни»?
— Потрапила завдяки щасливому випадку. Я була на морі і, гуляючи центральною вулицею Кирилівки, почула, як співають хлопці, і сказала: «Мене хлібом не годуйте, дайте поспівати з вуличними музикантами».
П’ять днів я з ними співала, виявилося, що вони мої земляки, також із Полтави. Коли ми вже прощались, я пообіцяла, що приїду до них у гості. Так сталося, що я приїхала саме у той день, коли проходив попередній кастинг «Голосу країни» у Полтаві. Без мого відома вони мене туди повели буквально за руку. Випадково в мене була флешка з піснями, морально я підготувалась до виступу, але багато не очікувала від кастингу.
Серйозніше ставитись до участі я почала лише після сліпих прослуховувань. Мене дивувало, коли від інших учасників чула, що вони приходять сюди декілька років поспіль, а я випадково потрапила на кастинг і перемогла! Тому випадковості в нашому житті не випадкові, доля дає нам шанс змінити своє життя на краще!
— Чи просто було суміщати участь у зйомках зі звичним життям? Скільки часу займали зйомки? Як ти поєднувала навчання з проектом?
— Я вчуся на стаціонарі в Харківському національному університеті радіоелектроніки, і навчання ні в якому разі не кину. Під час проекту навчання плавно перейшло на заочну форму, тому що я весь час перебувала у Києві, але всі роботи я здала вчасно.
Вдячна всьому університету і педагогам, що підтримали мене, коли мені це було потрібно. Але все-таки музика — це те, чим я хочу займатися далі, це те, чим живу. Вона була всередині мене, а завдяки цьому проекту вийшла назовні. І я вже не маю права від цього відмовлятися.
«Впевнена, що хтось із нашої команди ще хреститиме моїх дітей!»
— Із ким з учасників проекту продовжуєш спілкуватись? У тебе з’явилися нові друзі завдяки «Голосу країни»? Що для тебе було найважчим на проекті?
— Проект дався мені дуже складно, перш за все морально. Найважчими були етапи до прямих ефірів, коли я прощалася з людьми, які стали для мене дуже важливими. Ми всі в команді дуже здружилися. Впевнена, що хтось із нашої команди ще хреститиме моїх дітей! Кожному з них я довірю цю роль.
Дуже близькою людиною для мене став Аняня Удогво. Він прибіг на прямий ефір буквально за хвилину до того, як я виходила, і сказав: «Віталіно, у тебе все буде добре. Ось побачиш, ти переможеш!». А Ескендер Іслямов подарував мені талісман, який тепер завжди ношу з собою, але нікому не показую. Я відчувала підтримку всіх учасників команди, це дуже надихало і додавало сил.
— Які настанови після фіналу давав тобі Святослав Вакарчук? Ти можеш, наприклад, миттєво зателефонувати йому і попросити про допомогу чи просто поради? Які між вами взаємини?
— Святослав сказав, що все буде добре. А ще — що в будь-якому випадку це тільки початок як мого музичного, так і життєвого шляху. І я повністю з ним згодна! Зараз важливо не втратити цей шанс і довести людям, що вони не даремно вибрали мене, повірили мені.
Найскладніше тільки починається. Так, я можу в будь-який час подзвонити йому, запитати якусь пораду чи просто поговорити. Святослав — це людина, яка стала відкриттям для мене, дуже веселий, надзвичайно обізнаний, всебічно розвинутий, із ним можна говорити на будь-яку тему. Це людина, яка назавжди залишиться в моєму житті, він змінив моє світобачення, і за це я йому неймовірно вдячна.
— Ти — дуже творча особистість і малюєш, співаєш, навіть пишеш вірші, в майбутньому плануєш заспівати їх?
— Не кожному відомому вокалісту Бог дав талант писати самому. Можна неймовірно красиво і емоційно співати, але писати самому і виконувати пісні — це дуже важка праця. Я не хочу загадувати наперед такі серйозні речі, але думаю, що в майбутньому з цього вийде щось цікаве!
— Яким ти бачиш своє найближче майбутнє? Ти не встигла за час участі у «Голосі країни» підхопити зіркову хворобу?
— Все йде своєю чергою, заглядати наперед не хочу. Але думаю, що все в моєму житті складеться добре. Крім того, важливо, що в «Голосі країни» перемогла українська пісня. Вона не є забутою. З нею я готова йти далі по життю. Це спільна перемога всієї України.
Я готова експериментувати в різних жанрах, але фолк, етно в репертуарі обов’язково будуть присутні. Нещодавно я прочитала інтерв’ю з дуже цікавою людиною для мене — Іваном Дорном, про те що зіркова хвороба — це явище не в очах самої людини, це явище, яке бачать оточуючі. Я як була простою дівчиною з селища Котельва, так нею і залишусь, але все можливо, тому не хочу про це загадувати!
— На яку пісню зніматимеш кліп? Чи бачиш себе надалі співачкою?
— Ми хочемо зробити класну фірмову річ, на все потрібен час, тому зараз ми ще нічого не знаємо. Я буду просто робити те, що я люблю, те, чим живе моя душа! Я буду дуже рада, якщо нестиму людям не просто музику, а щось більше!
— Як твою перемогу сприйняли земляки, друзі, родина?
— У більшості людей склався стереотип, що для того, щоб чогось досягти, потрібні гроші. А тут дівчина, яка займається мікро- та наноелектронікою, прийшла на кастинг, пройшла всі етапи проекту, стала переможницею «Голосу країни», без зв’язків і фінансової підтримки. «Голос країни» — це чесний проект, і я вдячна йому за те, що він дає шанс людям повірити в себе. Мені надзвичайно приємно отримувати листи про те, що я надихаю людей.
