У пошуках внутрішніх стимулів

До останнього часу жіноча збірна України з гандболу залишалася нашою єдиною національною командою, яка не пропустила жодного чемпіонату Європи. Утім позавчора, зазнавши поразки від лідера своєї «пульки» — команди Сербії, «синьо-жовті» опинилися перед реальною загрозою непотрапляння на майбутній континентальний форум, який наприкінці року прийме Швеція. Зазнавши загалом третьої поразки в п’яти поєдинках кваліфікації, підопічні Бориса Петровського втратили нагоду посісти в групі одне з двох перших місць, які гарантують прямий відбір на Євро.

Тепер, аби пробитися на ЧЄ-2016, нашим дівчатам потрібно розраховувати не тільки на свої професіональні вміння, а й посмішку спортивної фортуни. У нинішньому кваліфікаційному турнірі його організатори приберегли додаткову путівку для так званого «щасливого невдахи» — команди, яка за підсумками відбору стане кращою поміж семи колективів, які у своїх групах посядуть треті місця.

Аналізуючи здобутки можливих претендентів на титул «лакі лузера», можна сказати, що мінімальний прохідний очковий бар’єр у боротьбі за останню перепустку на шведський ЧЄ — шість пунктів. Перед заключним туром кваліфікації, у якому наша збірна в гостях гратиме проти чешок, в активі «синьо-жовтих» є лише чотири бали. Відтак без перемоги над командою Чехії, яка вже гарантувала собі право на участь у ЧЄ-2016, навіть теоретично оцінювати шанси українських гандболісток на поїздку до Швеції марно.

«Для початку нам потрібна перемога, адже першочерговим у визначенні кращої третьої команди є очковий показник», — у коментарі «УМ» наголошує головний тренер української жіночої збірної Борис Петровський. У поєдинку першого кола, в рідних стінах, українки не знайшли аргументів проти середняка європейського гандболу, відтак малювати якісь турнірні перспективи напередодні повторного, гостьового, матчу з чешками в таборі національної збірної не беруться. 

Утім, з огляду на турнірні розклади в інших шести групах, для виходу на Євро простої перемоги над збірною Чехії «синьо-жовтим» може й не вистачити. За тур до фінішу кваліфікації вже є, як мінімум, одна «третя» команда з шістьома очками, тож у Чехії «синьо-жовтим» потрібні не тільки два переможні пункти, а й пристойна різниця забитих та пропущених м’ячів.

А от iз реалізацією у наших дівчат — проблема. За словами Петровського, чи не головною причиною невдачі збірної України київському протистоянні з сербками стала низька результативність. «Дівчата продемонстрували максимальну самовіддачу, натомість розкрити весь свій технічний потенціал не змогли», — пояснює наставник.

Загалом Борис Анатолійович визнає, що вітчизняний гандбол перебуває в депресії. «Радянські ресурси, котрі дозволяли нашій збірній демонструвати високі результати, вичерпалися. Натомість нові можливості для росту відсутні. В країні немає конкурентного чемпіонату, де б народжувалися нові зірки, нові таланти», — каже Петровський.

Практично щороку українську суперлігу залишають наші перспективні виконавиці. Дехто з них згодом змінює й громадянство. Свого часу зіркові Регіна Шимкуте та Юлія Манагарова допомагали синьо-жовтій збірній без проблем долати євровідбір, нині ж вони — громадянки Росії.

Сьогодні ж лідером української команди є Вікторія Борщенко, яка, до слова, разом iз Шимкуте та Манагаровою, грає за російський «Дон» у Лізі чемпіонів. Утім, як каже очільник «синьо-жовтих», для серйозних результатів «лігочемпіонського» досвіду лише однієї Борщенко замало. Інші ж наші легіонерки, з яких, власне, практично повністю складена збірна, досвіду виступів у подібного роду турнірі не мають. Але, за  словами Петровського, вони все одно виграють конкуренцію у найсильніших гандболісток, які представляють вітчизняну суперлігу. Відтак, як наголошує головний тренер, створення потужного внутрішнього чемпіонату — єдиний шлях до відродження в Україні сильної жіночої збірної з гандболу. 

 

ТАБЛО