Перед виборами дехто не проти пострахати газети, аби вони перебували в «підвішеному» стані. (Фото Данила IВАНIВА.)
Репресії проти регіональної преси стали загрозливою тенденцією цієї виборчої кампанії. Національна спілка журналістів України не залишилася байдужою й виступила з кількома заявами з цього приводу. Зокрема, голова НСЖУ Ігор Лубченко відреагував на факт закриття Ленінським районним судом Вінниці «Вінницької газети». (Нагадаємо, вихід цього комунального ЗМІ до закінчення виборів припинено з подачі невдоволених комуністів Вінниччини, яким не сподобалося висвітлення «ВГ» прес-конференції кандидата в президенти від КПУ Петра Симоненка).
Суд визнав, що газета порушила п. 4 ст. 64 Закону України «Про вибори Президента України», який забороняє державним і комунальним ЗМІ та їх посадовим, службовим особам і творчим працівникам агітувати за або проти кандидатів на пост Президента. Ігор Лубченко коментує правову колізію так: «Пункт 4 статті 64 цього закону справді визначає, що за рішенням суду випуск газети може бути тимчасово припинено, але це положення є процесуальною нормою, а матеріальною нормою про припинення випуску друкованого ЗМІ є стаття 18 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Проте суд не застосував цієї норми матеріального права, тому вважаємо, що рішення про закриття «Вінницької газети» прийнято з порушенням закону».
«Але найбільше мене обурює сам позов, — зазначає голова Спілки журналістів. — Які б порушення не знайшли товариш Петров (автор подання, довірена особа кандидата Симоненка й перший секретар обкому КПУ) та територіальна виборча комісія у публікації «Вінницької газети», вони не могли не розуміти, що припиняти випуск видання — це остання справа у будь-якій цивілізованій державі. Українське законодавство про пресу дає великий вибір засобів встановлення істини — спростування, публікація альтернативної позиції тощо. Припинивши діяльність газети, позивач і суд позбавили тисячі жителів Вінниці — предплатників видання — можливості за заплачені ними наперед гроші одержувати інформацію про діяльність засновника — міської ради, про життя міста й країни, а журналістів — протягом жовтня працювати й одержувати заробітну платню».
«Щономера газета «Комуніст» друкує слогани на підтримку кандидата від партії. Є серед них і такий: «Радісна прийде пора, якщо виберем Петра!». Не знаю, яка радість буде у колег з «Комуніста» у разі обрання Президентом Петра Симоненка, але журналісти «Вінницької газети» вже відчули на собі, якою буде в такому разі свобода слова в Україні, як громадяни зможуть отримувати всебічну інформацію, а журналісти — висловлювати свою думку», — резюмує Ігор Лубченко.
Ще одним приводом, аби Національна спілка журналістів заявила: «Руки геть від преси!», стала ситуація з пресингом проти преси у Львові. У заяві НСЖУ з цього приводу зазначено, що 1, 2 і 4 жовтня податкова міліція Львова раптово, без належного попередження, абсолютно безпідставно захопила газетні кіоски ТОВ «Преса» і заблокувала їх роботу. Під виглядом перевірки по два-три міліціонери на кожний із 65 кіосків окупували торгові точки і в пошуках алкогольних виробів, імпортних чи, може, контрабандних товарів проводили інвентаризацію газет, журналів тощо. Роботу кіосків було паралізовано. Внаслідок цього лише за два дні минулого тижня було не продано газет на суму понад 10 тисяч гривень. «Така акція податкової міліції є цинічним порушенням указу Президента України про заборону перевірки преси у період виборчої президентської кампанії, — йдеться в заяві секретаріату НСЖУ, підписаній Ігорем Лубченком. — Ми розцінюємо її як репетицію спроб перекрити доступ друкованого слова до читачів – не окремих газет, а всієї преси – на найважливішому етапі виборів, спробу втягнути силові структури в брудні політичні ігри. Журналістська спільнота України вимагає покласти край незаконним діям податкової міліції».
Коли Валентина Руденко, радник Президента Віктора Ющенка, у 2006 році на великій нараді у Секретаріаті (тоді так називалася президентська адміністрація) казала, що Росія готується до війни з Україною, інші відповідали, що це її суб’єктивний погляд. >>
Із минулого квітня, коли врешті-решт прийняли закон про суспільне мовлення, активно обговорюються питання перетворення у нову за суттю і змістом, не залежну від влади структуру державної Національної телекомпанії, видимою частиною якої для широкого загалу є ефіри Першого Національного. >>
Депутат кількох скликань, нині керівник Комітету Верховної Ради з питань свободи слова й інформації Микола Томенко для оприлюднення свого ставлення до телевізійних політичних ток–шоу і їх ведучих активно використовує блогосферу. Він різко негативно ставиться до того, що громадянин іншої країни Савік Шустер веде, по суті, передвиборчі програми, що заборонено законом, і закликає податківців прискіпливіше слідкувати за доходами телевізійників–заробітчан. У розмові з Миколою Володимировичем ми вирішили з’ясувати, чи такі досить радикальні судження й оцінки в інтернет–просторі трансформуються в офіційні депутатські запити й ініціативи. >>
Якщо інформацію про життя в Україні черпати з ефірів телеканалів, можна вважати, що влада тільки те й робить, що дбає про «маленьких» українців, і живемо ми чи не найкраще у світі. Насправді ж маємо суціль економічні й політичні проблеми, а свобода слова засобів масової інформації здебільшого перетворилася на піар можновладців. Чому нас, м’яко кажучи, дезінформують і чи можна боротися з інформаційними маніпуляціями — з цими питаннями ми звернулися до медіа–експерта Наталії Лигачової. >>
Минулого тижня Верховна Рада 345 голосами призначила на посаду голови стратегічного перед виборами парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Юрія Стеця. З народним депутатом–медійником, кандидатура якого стала компромісом для провладних й опозиційних сил, говоримо про можливості відстоювати права опозиційних журналістів та майбутні парламентські вибори. >>
Запроваджувати День україномовної преси недоцільно — так написала від імені Президента України Ганна Герман у відповіді на звернення Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса. Звернення було датоване 25 листопада 2011 року, «Україна молода» писала про цю ініціативу. Відповідь радника Президента — керівника головного управління з гуманітарних і суспільно–політичних питань АП датована 3 січня. Те, що пані Герман не вклалася у визначений законом термін відповіді, — дріб’язок у порівнянні з висловленою позицією влади. >>
