Чому повернулася сибірка

Раніше за це відповідали державні ветлікарі. Тепер же відповідальність, так само як і за щеплення тварин, повністю покладена на їх власників. Однак хвороби, які останнім часом почали поширюватися Україною — африканська чума свиней (АЧС), сибірка, підозри на сальмонелу в яйцях — результат легковажності до заходів, які зобов’язана проводити держава. «Останнім часом ми звертаємо увагу тільки на речі, пов’язані з економікою, і не бачимо реального підґрунтя, основи, що формує цю економіку. У даному випадку це здоров’я тварин і міжнародний статус держави, — вважає Віталій Башинський, консультант FAO ООН, координатор проекту по АЧС, колишній заступник голови Держветфітослужби України. — У всьому світі на забезпечення та гарантію статусу витрачаються шалені гроші. Україна воює, але забуває, що її ворогом є й бацили, віруси, карантинні організми. Уряд має звернути увагу на реформу, на забезпечення людей, на те, що на територіальному рівні управління ветеринарної медицини повинні отримати не тільки повноваження, а й інструменти — прийняти закон про ветеринарну практику або повернути центральне державне фінансування лікарень і лабораторій, фінансування яких передане на рівень області й якi зараз фактично розсипаються».

Як повідомляє сайт agravery.com, потенційно господарствам сьогодні загрожують усі вірусні хвороби, котрі зустрічаються на території держави. Підприємства, які імпортують препарати або добавки, що містять похідні тваринного походження, не оброблені термічно (наприклад кров’яні клітини), не захищені ще й від низки захворювань свиней та великої рогатої худоби, які поки що не зустрічаються в Україні. Треба поновити моніторинг прикордонних територій на ящур, блутанг. Ці хвороби, на думку експертів, загрожують постійно і можуть стати кінцем реформи ветеринарної служби та статусу благополуччя України.

«Сибірка — не нова хвороба, вона перманентно спалахувала на території України сторіччями, — наголошує Віталій Башинський. — За радянських часів не було нормальної системи спалювання трупів тварин, заражених нею, — їх просто ховали в землю. А сибірка передається спороутворюючою бактерією, яка зберігає здатність до зараження, переживши сто років у землі, і може проявитися в будь-який момент на проблемній території. Заразитися можна через контакт із землею, водою через розмивання паводками старих скотомогильників. Контролем цих місць повинна займатися ветеринарна служба, яка має перелік місць захоронення за останні сто років. Загрозу несе не тільки збудник, а й м’ясо тварини, яка загинула від сибірки».

Утiм стрімкого поширення сибірки не буде, якщо вона не потрапить у водопровід чи харчові продукти на великих підприємствах. Але якщо тварина захворіла, отже, вона не була щеплена. А це вже проблема для ветеринарної служби, адже вакцинація від сибірки є обов’язковою по всій території України. Кожен власник, який тримає вдома продуктивну тварину — корову, свиню, козу тощо, зобов’язаний як виробник продуктів харчування робити щеплення своїм тваринам у відповідності до обов’язкових державних програм. Зокрема, він повинен щорічно перевіряти молочних тварин на туберкульоз, лейкоз та приховані форми маститу, якщо молоко реалізується на ринку. Також він повинен робити щеплення тваринi й внести відомості про це в паспорт.