Око за око, Шокіна за Сакварелідзе

30.03.2016
Око за око, Шокіна за Сакварелідзе

Більше не разом: Віктор Шокін звільнив Давида Сакварелідзе, а самого Шокіна вчора відправила у відставку Верховна Рада.

Учорашнє пленарне засідання Верховної Ради розпочалося бурхливо: позбавлені мандатів депутати БПП Єгор Фірсов та Микола Томенко з боєм проривалися до сесійної зали. У п’ятницю з’їзд Блоку Порошенка проголосував за виключення політиків зі складу парламенту, а вже у понеділок Центрвиборчком назвав депутатами наступних у партійному списку БПП кандидатів — Олександра Бригинця та Дмитра Білоцерківця. І все ж Томенко з Фірсовим прийшли у вівторок зранку до Верховної Ради, де з’ясували, що їхні депутатські посвідчення анульовані, а картки для голосування заблоковані. І навіть iз робочих місць «вигнанців» зникли таблички з їхніми іменами. На вході до зали у них виник інцидент з охоронцями парламенту, котрі не хотіли пускати їх усередину. «Ми ще повернемося», — пообіцяв Єгор Фірсов.

Та швидкість, iз котрою відбулася розправа із невгодними, могла би бути застосована краще: наприклад, у процесі проведення обіцяних суспільству реформ. Однак Президент Петро Порошенко вирішив натомість упритул наблизитися до способу дій свого попередника, використовуючи для досягнення мети наявні у нього важелі впливу. Зокрема, впливу на ЦВК, котрий надто оперативно ухвалив дещо сумнівне, з юридичної точки зору, рішення. Однак, попри всю скандальність вигнання Томенка та Фірсова, далеко не вони були вчора основними ньюсмейкерами.

Учора зранку читачі новин були приголомшені іншою несподіванкою: за день до свого звільнення Генеральний прокурор Віктор Шокін відправив у відставку Давида Сакварелідзе — одного зі справжніх реформаторів та борців із заскорузлою системою в стінах ГПУ. «До Генеральної прокуратури упродовж останнього часу неодноразово надходили колективні депутатські звернення та запити щодо невідповідності вимогам статей 8, 15 Закону України «Про прокуратуру», встановленим у структурі та штатному розписі посади заступника Генпрокурора — прокурора Одеської області, яку обіймає Сакварелідзе», — йдеться в офіційному поясненні Генпрокуратури.

Звісно, що справжня причина усунення Сакварелідзе полягає аж ніяк не у недоліках штатного розкладу. Грузинський реформатор «завинив» тим, що взявся за активне розслідування справи «діамантових прокурів». Саме з цього й почався жорсткий конфлікт між Сакварелідзе та Шокіним, котрого перший називав фактичним захисником «діамантових прокурорів». В одній команді голова ГПУ та його «зухвалий» заступник пропрацювали лише кілька місяців. Зрозуміло, що бути разом надалі вони не могли, але, розуміючи своє неминуче звільнення, Віктор Шокін вирішив «прихопити» разом із собою і Сакварелідзе. Дарма, що Генпрокурор перебував на лікарняному, — хвороба завадила йому прийти на засідання Верховної Ради, але дозволила звільнити Сакварелідзе.

Вочевидь подібне рішення не на 100 відсотків належало одному лише Шокіну. В тому, що Різницька діяла (і діє) у повній синергії з волею Банкової, немає жодних сумнівів. Для порятунку власного реноме Президенту Порошенку варто було б запропонувати на посаду Генерального прокурора «постраждалого» Сакварелідзе, проте таке навряд чи коли-небудь станеться. А тим часом Віктор Шокін залишив свою посаду — 289 народних депутатів підтримали його відставку. Представник Президента у Верховній Раді Степан Кубів повідомив депутатам, що Шокін надіслав до парламенту лист, яким попросив розглянути це питання без його участі.

Народний депутат від «Народного фронту» Леонід Ємець зазначив, що це вже третій прокурор, якого Рада відправляє у відставку через несумлінне виконання службових обов’язків. Він закликав до проведення відкритого прозорого конкурсу на цю посаду. Ентузіазм Ємця тут-таки пригасив його колега з БПП Юрій Луценко, нагадавши, що кандидатуру Генпрокурора, згідно з Конституцією, пропонує Президент України. «Якщо ми хочемо відкритий конкурс, давайте міняти Конституцію», — сказав Луценко. Що ж, ідея непогана, проблема лише в тому, що варто врешті прийняти такий Основний закон, котрий не потребував би перманентних переписувань. «УМ» нещодавно якраз писала про багатостраждальну українську Конституцію, яка потерпає від кількості спроб її «покращити».

Утiм iдеться зараз не про це, а про вакантну посаду Генпрокурора. Цю історію ми відстежуватимемо й надалі, адже найцікавіше у ній тільки починається.