Влада — у своєму репертуарi

06.10.2004
Влада — у своєму репертуарi

Актор «Полiтвертепу» в образi кандидата вiд влади. (Фото УНІАН.)

      Учасники мандрівного театру вуличної сатири «Політичний вертеп» (такою є повна назва проекту) говорять, що вони — поза політикою. І що лише перекладають на мову сцени ті теми, які узурпували ЗМІ. І що, зрештою, хочуть тільки повернути собі акторський хліб, який безсоромно їдять політики, влаштовуючи спектаклі і перетворюючись на блазнів просто посеред білого дня. Проте політична незаангажованість у мистецтві має місце, напевне, лише тоді, коли предметом творчості є розквітлий бузок чи очі коханої. Гра ж у Кучму та Януковича не залишає вибору щодо того, бути чи не бути закам'янілим літописцем теперішніх подій. Останнє — прерогатива інформагентств. Вертеп же (та ще й політичний!) — він на те й вертеп, аби тішити емоційним і гострим дійством.

      ...На сцені «Янукович» (актор у масці) у крихітному капелюшку з буквою «Я» тулиться до зеленоликого вухастого «Кучми» (тобто до колеги по ремеслу) і скаржиться на те, що рейтинг його падає. «Кучма» спочатку відважує «Януковичу» добрячого потиличника, але потім жаліє «харошева парня», говорячи: «Треба в тебе гранату кинути!». «Я не хочу гранату! Я боюсь!» — верещить «Янукович». «Ну ладно, — погоджується «Кучма», — тоді яйце». Яйце знаходить свою ціль, і «Янукович» втрачає свідомість, встигнувши заявити, що страждає так сильно, «тому що патріот»...

      Не стану зараз розмiрковувати про те, наскільки розіграна сцена є цінною у художньому розумінні. «Це веселий, дещо брутальний майданний театр», — так характеризує свій продукт один з «вертепників», режисер-постановник Сергій Архипчук. Питання полягає в іншому: чи має право на існування комедійне осмислення нинішнього політичного бомонду? Власне, чому б і ні? У демократичних країнах, з їхнім досвідом створення «мапет-шоу», над президентами і прем'єрами сміються залюбки. З того сміху ніхто не робить трагедію або привід для тиску на акторів.

      В Україні ж — як в Україні. Люди зустрічають «Політичний вертеп» цілком прихильно, каже Володимир Даниленко, письменник і літературний критик, а також один з організаторів «Вертепу». А от влада, як завжди, у своєму «репертуарі». Нині Україною гастролюють десять труп цього театру, перед кожною з яких стоїть завдання — об'їхати щонайменше дві області, даючи по три вистави на день. «Таким чином, ми пройшли вже півкраїни», — додає Даниленко. Актори побачили маленькі містечка і села, ту Україну incognita, про яку вони майже нічого не знали, а їхні глядачі, в свою чергу, отримали уявлення про театр, говорить він. При цьому скрізь, де б не з'являлися актори, ряди глядацької аудиторії поповнювали «представники міліції, СБУ, криміналітету». Останні, за твердженням організаторів проекту, не зрозуміли гумору і не виявили захвату від виступів «Політичного вертепу».

      Найбільші проблеми виникли в акторської трупи в Запорізькій області. Там невідомі телефонували «вертепникам» на мобільні телефони, погрожуючи їм розправою, якщо ті негайно не покинуть регіон. При цьому називались усі готелі, де ночували актори, та місця їхніх виступів. За трупою, таким чином, спостерігали. Це доводила й постійна присутність автомобілів із затертими номерами, що супроводжували «Вертеп» Запоріжжям. За кермом у цих автомобілях сиділи особи явно кримінальної зовнішності, кажуть актори. Гастролювали разом із ними і працівники ДАІ. А закінчилось перебування у Запорізькій області взагалі вельми неприємно: авто артистів було пошкоджено (хтось залив кислоту у систему охолодження та пробив радіатор).

      А в містечку Лозова Харківської області тамтешній мер, а також начальник ДАІ і начальник райвідділу міліції вже чекали на прибуття «Політичного вертепу». Чекали, аби відібрати у водія права, сказавши, що той буцімто порушив Правила дорожнього руху. В інших учасників «Вертепу» міліцейське начальство так само вилучало документи, які повернулись до власників тільки після втручання харківської преси.

      За трупою, яка перебувала у Вінницькій області, так само було встановлено стеження. І так само, не придумавши нічого більш оригінального чи дієвого, «Кучмі», «Януковичу» та іншим персонажам «Вертепу» пошкодили автомобіль. Цього разу в машині постраждала гальмівна система, а також шини, які пошматувала чиясь зловмисницька рука.

 

      Натомість закарпатський глядач взагалі не до кінця додивився виставу «Вертепу». У Тячеві трупа була змушена перервати свій виступ. Місцевий криміналітет, підтриманий міліцією, пообіцяв розправитись з акторами, якщо ті не заберуться разом з їхніми масками якомога далі. Певний час «Вертеп» навіть переховувався у місцевих жителів, перш ніж покинути Закарпаття.

      І взагалі, кажуть актори, де б вони не перебували, інтерес до «Політичного вертепу» зі сторони постів ДАІ не згасає. Автомобілі з мандрівним театром зупиняють регулярно і без очевидної на те причини. При цьому зазвичай з'являються ще й ввічливі люди в цивільному, які називають себе просто — «Михайловичами», «Петровичами» і просять «пройти» з ними, аби переговорити стосовно репертуару абощо. Після цього, як правило, слідує рекомендація покинути їхнє місто або село та тихо-мирно повертатися назад. «Подекуди учасникам «Вертепу» доводиться демонструвати не лише творчу майстерність, а й мужність та партизанські навички», — говорить Сергій Архипчук. «Сьогодні в нас ще є можливість зібратися, але за кілька днів її вже може й не бути», — додає Володимир Даниленко.

      Шкода, якщо цей прогноз справдиться. І люди, які «ходили на «Кучму» (при цьому часто, як засвідчують актори, намагалися доторкнутися до «першої особи держави», ще й вступити з нею у комічні суперечки), будуть позбавлені такої можливості. Такої розваги, такого вихлюпу емоцій і такого квазі-спілкування з владою водночас... Українська глибинка (а саме нею, обділяючи великі міста) й блукає «Вертеп», відверто раділа й радіє мандрівним трупам, щедрою рукою тягнучи «Кучмі», «Януковичу», «Симоненку», «Морозу» та «Ющенку» (масок, задіяних у виставах, поки що п'ятеро) оберемки квітів та всяку городину, — підгодувати та порадувати заїжджих гостей. «Ми живемо у часи стагнації, — каже Володимир Даниленко, — коли український театр не є сучасним, шоу-бізнес — зросійщений, телебачення немає, хіба що українські книжки іще видають, та й тi — незрозуміло яким чином... Усе це відбувається здебiльшого через політиків, тому саме їх ми й критикуємо». Але політики цього  не люблять. Принаймні ті з них, хто сам собі режисер, актор і співчутлива публіка.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>