Поклонiмося... реверсу

24.02.2016
Поклонiмося... реверсу

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

Серед досягнень держави у минулому році останнім часом озвучується те, що «Україна вперше прожила зиму без закупiвлi російського газу». Більшість людей, зокрема народних депутатів, сприйняли це так, начебто наша держава повністю відмовилася від імпорту російського газу за рахунок імпорту з заходу за реверсними схемами, і цього опалювального сезону його не споживаємо.

У цьому зв’язку варто нагадати, що минулого, 2015-го року, в Україні, за попередніми оцінками, спожито майже 34 мільярди кубометрів газу. З них 6,1 млрд. кубометрів — з РФ, частина якого поставлена споживачам або закачана в ПСГ, де він змішаний з власним або реверсним — фізично відділити російський газ від інших нереально і непотрібно. А це означає, що у газі, який ми зараз споживаєм, є російська частка, оскільки зараз ми «піднімаємо» газ iз ПСГ.

Отже, ніхто не може стверджувати, що в опалювальний сезон ми не використовуємо російського газу, адже тепер ми споживаємо той, що купили раніше. Тому дивує, що хтось зорієнтував перших осіб держави на явно неоднозначне, навіть програшне, питання на фоні очевидного їхнього успіху — вперше створено технічні підстави для відмови від російського газу за умов відносно теплої зими. Дивно, що ніхто цієї теми не розвиває (і щодо зробленого, і щодо запланованої роботи). Натомість на прикладі газу суспільству нав’язується напівправда і формується думка, що керівництво сприймає народ як такий, що нічого не пам’ятає і не думає.

Без сумніву, готовність відмовитися від російського газу дуже важлива і насправді претендує називатися проривом. Тут є заслуга насамперед і українського народу, який скоротив обсяги споживання газу, і Президента, і Кабміну України, і керівництва галуззю, які разом забезпечили технічні умови для відмови від імпорту російського газу за рахунок т.з. «малого реверсу». Також треба відверто сказати, що певною мірою скорочення обсягів споживання газу обумовлено, на жаль, кризою і російською агресією. Але ж у разі відновлення української економіки, тобто збільшення обсягів споживання газу, можна створити технічні умови для збільшення імпорту iз заходу на 5-6 млрд. кубометрів при існуючих реверсних схемах. Якщо ж треба більше — реалізувати т.зв. «великий реверс», який може забезпечити імпорт до 30 млрд. кубометрів газу за реверсом, або ж створювати технічні умови для поставок скрапленого газу. Можна подумати над збільшенням добових обсягів відбору з ПСГ. Слід також продовжувати скорочувати споживання газу. Недавно відкрилася ще одна можливість — створення газопроводу через Польщу. Словом, варіанти є. Але все це потребує розрахунків, прийняття твердого рішення, відповідної роботи, часу та інвестицій. У цьому контексті варто наголосити, що ніхто сам усього цього не зробить. Тут потрібні узгоджені дії та розумна незалежність усіх суб’єктів.

Отже, кожна зi згаданих інституцій може собі заслужено записати в позитив створення умов для скорочення і навіть відмови від російського газу вже цього року. Однак неприпустимо, аби поширювана інформація ким-небуть сприймалася так, нібито минулого року ми не імпортували газу з РФ. Цього року і в майбутньому — мабуть, так. А в минулому році — ні: купували і споживаємо, на жаль, газ з РФ.

Стосовно опалювального сезону 2015/2016, який ми ще переживаємо, то варто привернути увагу до добових обсягів споживання газу: чим холодніше, тим більші ці обсяги і навпаки — чим тепліше, тим менші обсяги споживання газу. Тепер Україна щодобово отримує газ iз трьох джерел: свій видобуток, «підйом iз ПСГ» та імпорт за реверсними схемами. Добові обсяги надходжень з усіх трьох названих джерел фізично обмежені й сумарно задовольняють добові потреби всіх українських споживачів лише у випадку не дуже низької температури, — наприклад, як цього року. У разі ж суттєвого зниження середньодобової температури (холодної зими) цих обсягів не вистачає. На сьогодні, на жаль, практично єдиною фізичною можливістю є імпорт російського газу. Або обмеження промислових споживачів, що, зокрема, обмежує зростання економіки.

Для досягнення мети (забезпечення України газом без російського імпорту за будь-якої температури) треба від шести місяців до трьох років (залежно від вибраного варіанту чи варіантів), фінансове забезпечення та відповідна політична і фахова робота як в Україні, так і за кордоном. А це, у свою чергу, можна розглядати основою для розробки складової плану конкретних дій у газовій галузі, а не тільки розмов і словесної реклами.