Жебраки не переможуть агресора

Серед основних завдань, що наразі стоять перед нашою державою, — підвищення рівня життя громадян, подолання масштабного безробіття, створення нових робочих місць, збільшення зарплат і пенсій. Без жодного перебільшення, невирішення саме цих завдань разом із російською агресією становить найбільші загрози для української незалежності та суверенітету. Ми ніколи не зможемо перемогти агресора, якщо у нашому власному домі процвітатимуть розруха, тотальне зубожіння та недовіра людей до влади.

Саме тому ми вимагаємо невідкладного прийняття законопроектів, які хоч трохи послаблять накинутий владою зашморг на шиї українців. Зокрема — про скасування оподаткування пенсій; подолання вето Президента на законопроект про вихід жінок на пенсію у 55 років; зниження ціни на газ для населення; реструктуризацію боргів фізичних осіб.

Щодо останнього законопроекту. Я глибоко обурений тим, що держава відмовляється вирішувати проблеми валютних позичальників. Хіба не держава має відповідати за діяльність уряду та Нацбанку, за їх провальну політику? Показовим є приклад Сполучених Штатів, які демонструють зростання ВВП на 2,5 %. Чому так відбувається? Бо 70% американського ВВП — це активні споживчі витрати громадян завдяки високим зарплатам і пенсіям. Тому цілком логічним є запитання: як Україна може розраховувати на зростання економіки, якщо наші громадяни сьогодні практично перебувають за межею бідності?

Із цього приводу корисно нагадати українським політикам про пам’ятну дату — 98-річчя бою під Крутами. Саме ця подія яскраво свідчить, що Україну губить не так зовнішня агресія, як внутрішній розбрат. Сьогодні ситуація аналогічна: у тому, що люди жебракують, винен не Путін, а влада, яка довела до такого. Людям потрібно дати гроші, роботу і перспективу — тоді не буде внутрішнього розбрату. Переконаний, що Україна потребує радикальної зміни економічної політики і реальних реформ, а не їх імітації.

Окрім економічних та соціальних проблем, потребують нагального вирішення питання реформування судочинства та питання, які стосуються нашої державності й збереження цілісності України.

Так, підписані Президентом України зміни до Закону «Про регламент», якими фактично змінили процедуру внесення змін до Конституції, прописану в Основному законі, є насправді легалізацією особливого статусу Донбасу і реалізацією плану Путіна з федералізації країни. Повністю погоджуюся з експертами та фахівцями, котрі наголошують, що ті депутати, які голосували за зміни до регламенту, насправді скасували Конституцію і мають нести за це персональну відповідальність.

Ще одним важливим питанням є зміни до Конституції у частині судочинства, які днями Конституційний суд визнав такими, що відповідають Конституції України. Проте ми стверджуємо (і так само вважає суддя КСУ Микола Мельник), що ці зміни не реформують судову систему, а навпаки, створюють умови для ручного управління Президентом судовою гілкою влади і консервують корупцію. З огляду на це Радикальна партія підготувала альтернативний проект судової реформи, яким передбачено звільнення усіх суддів та прокурорів, адже на даний момент саме такою є головна вимога суспільства.

Звертаючись до своїх колег по парламенту, хочу закликати їх припинити обманювати суспільство, імітуючи реформи і зберігаючи корумповану систему, яка раніше виконувала замовлення режиму Януковича, а тепер служить нинішній владі. Аби не бути голослівним: шестеро суддів, які змінювали Конституцію у 2010 році на догоду Януковичу і відповідальні за узурпацію ним влади, і зараз продовжують здійснювати конституційне правосуддя. Чи може сподіватися проста людина на верховенство закону за таких умов?

Питання це більш риторичне, адже ні закону, ні справедливості в Україні ми, на жаль, так і не побачили за ті два роки, що минули після Революції гідності. Тому радикальні політичні, економічні, соціальні зміни в Україні — як ніколи на часі.