ГП про втрачені можливості

30.09.2004

      Передусім питання, пошуки відповіді на яке тривають вже п'ятий рік: чи слідкували працівники МВС за Георгієм Гонгадзе? Поколивавшись між «так» і «ні», правоохоронці пристали зрештою на найбільш оптимальний варіант: «не знаємо». Точніше, знати не можемо, оскільки всі документи того періоду, як це стверджує заступник міністра МВС Михайло Корнієнко, знищені. Так, дійсно, підхоплює цей мотив Генпрокуратура, усі паперові сліди стеження за Гонгадзе, якщо вони й існували, нині пішли за вітром. Натомість відомий винуватець подібної «зачистки». Ним, як це випливає зі слів речника ГПУ Сергія Руденка, вважають колишнього начальника Департаменту зовнішнього спостереження МВС України Олексія Пукача. Ліквідація Пукачем документів щодо спостереження за Георгієм Гонгадзе є злочином, підкреслив Руденко. Проте цей злочин позбавляє Генеральну прокуратуру процесуальних можливостей розслідувати дану кримінальну справу, додав він.

      Отже, прокуратура була б рада чіткіше відповісти на питання, чи ходили за Гонгадзе «топтуни» з іншого силового відомства, але протоколів чи звітів щодо цього стеження не існує, а отже, і стеження як таке перекриває великий знак запитання. Вчасно ж трапився на шляху слідчих Генпрокуратури борець із важливими паперами Пукач! До речі, ім'я це в Генеральній прокуратурі не згадували давно. Відтоді, як 22 жовтня 2003 року Пукача було заарештовано (за звинуваченням у перевищенні службових повноважень), а вже наступного дня відпущено на підписку про невиїзд, Генеральна прокуратура затято мовчала щодо подальшої долі справи Пукача. Мовчала аж донедавна, поки не прозвучав коментар від ГП на рішення Верховного Суду України. Як вже повідомляла «УМ», ВСУ відмовив Генпрокуратурі у задоволенні касації, що торкалась поновлення провадження у справі Пукача. Це рішення Сергій Руденко потрактував як «неправомірне» і таке, що «продиктовано якимись іншими міркуваннями, а не законом». «Це рішення, вочевидь, незаконне і свідчить, що судова система в Україні серйозно уражена негативними процесами», — сказав він. На переконання Руденка, «якщо судова система в подальшому не позбудеться таких негативних явищ, то говорити про об'єктивність правосуддя буде неможливо».

      Як бачимо, і тут об'єктивні обставини стали на заваді бажанню працівників Генпрокуратури віднайти істину в даному «відгалуженні» справи про вбивство Георгія Гонгадзе. Що ж торкається іще одного знакового імені, пов'язаного зі стеженням за журналістом — йдеться про Ігоря Гончарова — то тут, за словами вже згадуваного Сергія Руденка, Генпрокуратура вхопилася за яку-не-яку нитку. «Днями в Києві, — повідомив Руденко, — було затримано одного з інспекторів режиму охорони Лук'янівського СІЗО, що може бути причетним до перевищення службових обов'язків і завдаванні тілесних ушкоджень колишньому співробітнику УБОЗ Ігорю Гончарову, який проходив у справі про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе». Згадаймо, що покійний Гончаров — це автор відомих листів, оприлюднених через Інститут масової інформації, в яких автор обіцяв назвати імена вбивць Гонгадзе. Водночас Гончаров — підозрюваний у причетності до створення злочинної групи, яка, за офіційною версією, могла докласти рук до вбивства журналіста. Після свого арешту Гончаров був поміщений у Лук'янівське СІЗО Києва, де помер нібито від хвороби. Невдовзі після цього британська газета «Iндепендент» писала про «результати розтину і дослідження, виконані шістьма експертами для влади», згідно з якими «Гончарову була введена ін'єкція тіопентала, що, на думку експертів, вірогідно, й призвело до смерті». Тепер, якщо вірити Генеральній прокуратурі, потенційний винуватець «хвороби» Гончарова знайдений. Хоча подробиць щодо цієї людини у прес-службі ГП не повідомляють жодних.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>