Чорна діра «Турбоатому»

03.11.2015
Чорна діра «Турбоатому»

Слідчі підозрюють керівництво стратегічного для держави підприємства у багатомільйонних фінансових махінаціях. (з сайта turboatom.com.ua.)

Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000056 від 03 березня 2014 року за фактом привласнення та розтрати майна ВАТ «Турбоатом» службовими особами вказаного товариства в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та за фактами заволодіння чужим майном і ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ПП «Інкла-Київ», тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України.
«Україна молода» на підставі отриманої з власних джерел інсайдерської інформації інформувала своїх читачів про перебіг досудового розслідування.

І я не я, і банк не мій!

Преса має виконувати обов’язок «сторожового собаки демократії», тому, хоч і з повагою до прав і інтересів інших осіб, повинна інформувати громадськість із питань, що становлять суспільний інтерес. Корупційний скандал навколо стратегічного підприємства, яке спеціалізується на випуску турбін для атомних і гідроелектростанцій, безумовно, такий інтерес становить. Тим більше — на тлі гасел про боротьбу з корупцією і крадіжками з державної кишені. А тим паче — напередодні зими, коли, як і минулого року, прогнозують відключення електроенергії через нестачу: при негарячих батареях і неможливості обігрітися іншим способом через відключення електрики громадян усе більше цікавитиме питання, як ми спромоглися докотитися до таких «європейських стандартів» і кому, окрім «папєрєдніків», маємо за те дякувати, якщо раптом зима виявиться не такою теплою, як минулорічна.

Стаття 191 КК України — привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, а частина 5 цієї статті передбачає, що такі дії вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою. За нашими даними, в процесі досудового розслідування вивчається питання про «недружнє запозичення» у держави в особі ВАТ «Турбоатом» 2,6 млрд. грн., про що і писала наша газета у номері за 2 вересня 2014 року («Крадіжки під прикриттям»). Директор «Турбоатому» Віктор Суботін чомусь відчув себе ображеним. І подав на «Україну молоду» до суду.

В очільника «Турбоатому» викликала обурення інформація про те, що: 1) в політико-правовому середовищі не вщухають розмови, що його призначення на посаду у 2007 році відбулося у незаконний спосіб; 2) про те, що за рішенням дирекції (але без згоди всіх акціонерів, зокрема Фонду держмайна України) кошти ВАТ «Турбоатом» розміщувалися на депозитах у банківських установах, зокрема «Мегабанку»; 3) власником 60% якого є сам пан Суботін; тобто директор Суботін віддавав гроші у користування де-факто банкіру Суботіну.

Тоді суд сприйняв і належним чином оцінив докази, подані газетою і журналістом. Дуже дивно: якщо людина заперечує певну інформацію, то вона має бути впевненою, що фактичні обставини було викладено недостовірно. Але, якщо факти подано правильно, а вона все одно заперечує, тоді, виходить, упевнена, що гроші і зв’язки в нашій країні дозволять і шило в мішку приховати? Принаймні такого висновку можна дійти, коли ознайомлюєшся з інформацією, якої на тлі корупційного скандалу навколо ВАТ «Турбоатом» стає все більше. Так, портал «Первая инстанция» зазначає, що «генеральний директор «Турбоатому» Віктор Суботін є співвласником «Мегабанку». Його пряма та опосередкована участь становить 60,15% статутного капіталу». Подальша інформація збігається з наявними у редакції даними. Так, п’ятнадцятьма відсотками статутного капіталу володіє Європейський банк реконструкції та Розвитку, стільки ж — у «Кредитної установи для відбудови» (Німеччина), частка у 6,02% — у Міжнародної фінансової корпорації. Решта поділена між міноритарними акціонерами (наприклад, 241 акціонер у сукупності володіє часткою 3,83%).

Стосовно самого В. Суботіна, то його особиста частка становить 5,39% (станом на 01.03.2015 року). Але йому також належить, наприклад, 75,03% статутного капіталу ПрАТ «М-ІНВЕСТ», яке, у свою чергу, володіє 49,50% «Мегабанку». Цікаво, чи статутом ПрАТ «М-ІНВЕСТ» обмежено право власника частки у 75,03% (решта належить іще шістьом особам) ухвалювати рішення на власний розсуд, особливо якщо станом на ту ж дату головою наглядової ради підприємства була О.О.Суботіна? Якщо ні, то які тоді підстави не вважати себе співвласником банку? Така собі сором’язливість, викликана непублічністю власної персони або небажанням привертати до себе зайву увагу?

А Фонд держмайна мовчить...

Узагалі-то, з різних джерел надходить різна інформація, і так завжди буває, коли правду намагаються приховати. Нам достеменно відомо, що Національний банк України отримав листа на ім’я голови Нацбанку Гонтаревої В.О. від 30.09.2015 року за № 17/І/ІІ-32786/14. В ньому зазначається, що загальна частка капіталу банку, яка належить Суботіну В.Г., становить 60,1465%, іще 10,9445% належить його дружині Суботіній О.О., загалом власність подружжя оцінюється у 71% (точніше, 71,091%). Ми стверджуємо, що в листі йдеться саме про таку статистику, і сподіваємося, що така розбіжність у цифрах не ганьбить честі, гідності і ділової репутації Віктора Суботіна. Тим більше попередні статті, хоч і завдали йому «непоправної шкоди», судячи із кількості судових позовів, але не зашкодили влітку цього року переобратися на посаду генерального директора ВАТ «Турбоатом» — при мовчазній і невиразній позиції Фонду держмайна України.

Ходімо далі. Із позиції захисту В.Суботіна було складно зрозуміти, чому інформація про розміщення грошей ВАТ «Турбоатом» на депозитних рахунках «Мегабанку» не відповідає дійсності. На сьогодні це вже не актуально: досудове розслідування йде своїм ходом, і 16 липня 2015 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/23910/15-к задовольнив клопотання сторони кримінального провадження. Було ухвалено: «Надати у кримінальному провадженні № 42014000000000056 від 03.03.2014 для старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Маркова Олександра Олександровича, слідчого слідчої групи Генеральної прокуратури України Горідько В’ячеслава Анатолійовича та уповноважених останніми осіб дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів, які становлять банківську таємницю та перебувають у володінні ПАТ «Мегабанк» (МФО 351629, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119) щодо фінансового стану, діяльності та руху коштів по розрахункових рахунках ВАТ «Турбоатом» (код ЄДРПОУ 05762269) за період 01.01.2007 по 31.12.2014. Надати дозвіл працівникам Генеральної прокуратури України на вилучення вищевказаних речей та оригіналів документів, які перебувають у володінні ПАТ «Мегабанк» (МФО 351629, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119), а саме: виписок по розрахункових та депозитних рахунках ВАТ «Турбоатом» (ЄДРПОУ 05762269) (...) за період — з часу відкриття по 31.12.2014». Це — цитата з офіційного документа, розміщеного на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (можна ознайомитися за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/47103915). Тобто, документа судової влади, який є у відкритому доступі.

Взагалі, за оцінками слідчих, викладених у згадуваному листі до Національного банку України (судячи з дати, вже після виконання ухвали про доступ до банківських документів), у «Мегабанку» було акумульовано від 2 до 3 млрд. належних ВАТ «Турбоатом» гривень, у той час як капітал банку обчислювався на рівні 834493 тис. гривень. Вигідно за обсягами і системністю надходжень, чи не так?

Хто дав гроші «кишеньковому» банку?

Заперечуючи свою пряму причетність до «Мегабанку», В.Суботін, очевидно, був упевнений, що деякі документи ніколи не побачать світла. Інакше як пояснити в контексті таких заперечень наступне. В листі до Нацбанку зазначено, що, перебуваючи з 2007 року на посаді генерального директора ВАТ «Турбоатом», він до 2014 року одночасно був головою спостережної ради «Мегабанку» (і тільки у 2014 році його було змінено на Яценка О.О.). І саме у такій якості він підписував письмове запевнення щодо забезпечення за кредитом для збереження ліквідності банку, взятого навесні 2014 року в Національного банку України. А сума-то, між іншим, не мала: понад 300 млн. грн., з яких на кінець 2014 року не було повернуто й половини. Борг «Мегабанку» перед НБУ становить близько 177 млн. грн. (більш детальна інформація міститься у звіті незалежних аудиторів за міжнародними стандартами фінансової звітності за 2014 рік, викладеному на офіційному сайті «Мегабанку»).

Але і це ще не все! Торік «Мегабанк» взяв іще один кредит — у державному банку «Укрексімбанк». На суму 250 млн. грн. Таким чином, субординований борг ПАТ «Мегабанк» за минулий рік зріс із 213 до 496 млн. грн. Сума зобов’язань зросла з 4,7 до 6,2 млрд. грн. — а статутний капітал становить... нещасних (на тлі мільярдів) 668 млн. грн.

Іншими словами, нині відбувається суттєве погіршення фінансового стану цієї фінансової установи. Про що слідчі Генеральної прокуратури і повідомили голову НБУ Валерію Гонтарєву окремим листом. Отже, оскільки банк винен кредиторам значно більше, ніж є на його рахунках, — надзвичайно високими є ризики втрати грошових коштів. У нашому випадку — грошових коштів «Турбоатому». Тобто, підприємства, 75% акцій якого належить державі і яке через активну роботу директора Віктора Суботіна і так втратило величезну суму грошей.

Питання хто, для чого і на якій підставі надав рефінанс сумнівному «Мегабанку», який є, по суті, кишеньково-приватним гаманцем керівника одного державного заводу, наразі залишається відкритим. «Рефінансування застосовують у випадку розриву ліквідності, — пояснює представник НБУ Олександр Арсенюк. — Наприклад, клієнт забирає кошти раніше терміну, при цьому у банку можуть бути хороші фінансові показники». Іншими словами, регулятор дає комерційному банку гроші лише для однієї мети — розрахуватися перед клієнтом. І видають їх лише фінустановам із хорошими активами і під надійне забезпечення. Чи потрапляє «Мегабанк» під ці критерії, мають сказати в НБУ.

Нині ж Генеральна прокуратура намагається зробити все можливе, аби держава не втратила ще більше. Нацбанк просять здійснити негайну позапланову інспекційну перевірку «Мегабанку». А у випадку, якщо контролери з НБУ оцінять стан цього банку як критичний, то Генпрокуратура просить забезпечити можливість повернути «Турбоатому» державні гроші.

Яким буде висновок ревізорів із НБУ і чи вдасться прокурорам зберегти державні гроші, які знову потрапили у зону турбулентності над заводом «Турбоатом», ми зможемо довідатися вже найближчим часом. Але вже зараз можна віддати належне авторам ідеї з «Мегабанком»: стильно і надзвичайно сучасно! Банкрутство чергової фінустанови у сучасній Україні, де банки лускаються іноді і по кілька штук за тиждень, не приверне жодної суспільної уваги. Проте сотні мільйонів державних коштів таким нехитрим чином будуть уміло розподілені поміж приватними кишенями. А для створення димової завіси над своїми маніпуляціями, топ-менеджмент «Турбоатому» може знову подати на когось до суду! А оскільки наші суди ксерокопії документів не сприймають як докази, тому дифамаційну справу проти ЗМІ завжди є надія виграти.

«Інкла» каже: «Наклеп!». А слідчі сумніваються...

Паралельно з ВАТ «Турбоатом» до суду звернулося приватне підприємство «Інкла-Київ». Аби захистити свою ділову репутацію, яка в нього настільки висока, що, дозволила неодноразово перемагати у тендерах «Енергоатому». Про це говорилось у програмі «Наші гроші». Там навіть цифри називались: за 6 років — контракти на 16,96 млн. грн. Теж непогано.

«Інклу» обурила поширена про неї інформація: «Фактів розкрадань виявлено чимало. Ось, наприклад, слідчі розплутують випадок злочинної діяльності службових осіб «Турбоатому», які вчинили змову з керівництвом ТОВ «Інкла-Київ». Як наслідок — заволодіння коштами підприємства в особливо великих розмірах. А точніше, ще плюс 30 млн. грн. до чужої кишені. Вкрасти 30 млн., як виявилося, було не важко. Відповідно до двосторонньої угоди, «Турбоатом» упродовж 2009-2010 років перерахував «Інклі» кошти в сумі 77,4 млн. грн. — за поставку товарів та виконання робіт. Утiм свої зобов’язання перед «Турбоатомом» замовник виконав лише на 47,4 млн. грн.. Решту ж грошей — тобто, саме цi 30 млн. — перерахували фірмам, які мають явні ознаки фіктивності: «Скай-Сервіс», «Токкада Медія», «Турбо Алекс», «Завод Метроммаш», «Елаком Інвест», «Слепт Фактура». «Із цими суб’єктами господарювання було укладено низку безтоварних, тобто нікчемних угод щодо поставки запчастин для турбін», — пояснюють слідчі».

«Україна молода» не змогла подати судові оригінали документів із підписами і мокрими печатками, тому іще чекає на справедливе судове рішення у майбутньому. А сьогодні так само, як і у випадку з В.Г.Суботіним, раз по раз віднаходяться документи, що доводять істинність поширеної «УМ» інформації. Наприклад, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2015 року у справі № 11-cc/796/221/2015 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42513325): «Під час досудового розслідування встановлено, що службовими особами ПП «Інкла-Київ» за попередньою змовою зі службовими особами ВАТ «Турбоатом» та іншими залученими до участі у злочині особами була утворена злочинна схема заволодіння грошовими коштами ВАТ «Турбоатом», а саме шляхом укладання безтоварних (нікчемних) угод та перерахування коштів на розрахункові банківські рахунки суб’єктів підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності. На підставі отриманих у ході досудового слідства доказів, зокрема показів свідків, фінансово-господарських документів та висновків експертиз було встановлено, що ТОВ «Інтертек» (код ЄДРПОУ 32492875) і ПП «Інкла-Київ» (код ЄДРПОУ 30384525) були задіяні в злочинній схемі заволодіння грошовими коштами в сумі 54,4 млн. грн. ВАТ «Турбоатом», яке відноситься до державного сектору економіки, внаслідок чого державним інтересам України в особі юридичної особи  ВАТ «Турбоатом» спричинено шкоду на вказану суму.

Також під час досудового розслідування було встановлено, що службові особи ПП «Інкла-Київ», які причетні до заволодіння грошовими коштами ВАТ «Турбоатом» в особливо великих розмірах, здійснювали протиправну діяльність із легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, з використанням банківських рахунків № 2600497826006, № 26006260073 (код валюти 840, 643, 980), відкритих у Київській філії ПАТ «Мегабанк» (МФО 380117, код ЄДРПОУ 26500131), які належать ПП «Інкла-Київ» (код ЄДРПОУ 30384525)». Раджу звернути увагу на той факт, що рахунки було також відкрито у «Мегабанку», його київській філії.

А «камікадзе» в курсі?

Хтось когось звинувачує у вчиненні злочину? Ні, ви помиляєтесь, звинувачувати — справа суду. Ми лише коректно інформуємо громадськість про факти, встановлені досудовим слідством, і такі факти отримані з відкритих джерел. Чи може на тлі зазначеного в когось виникла підозра щодо слідчих Генеральної прокуратури України — в їхній заангажованості, непрофесійності чи бажанні зводити рахунки саме з конкретними, дуже законослухняними суб’єктами? Звучить фантастично, але ми готові погодитися: кожна точка зору має право на існування.

Сьогодні всім слід зрозуміти одну просту річ: корупція і казнокрадство — не ефемерні гасла на кшталт «перебудови» і «прискорення». Ми на собі відчуваємо їх конкретні результати: холодні батареї, відключення електрики, жалюгідний стан охорони здоров’я... Іншими словами: хтось вкраде — іншим клопіт і нестатки. Про це треба пам’ятати, культивуючи у себе поблажливе ставлення до незаконної «підприємницької діяльності» тільки через те, що у нас «завжди так було» і «по-іншому бути не може».

Сподіваємося, що може і буде. Саме тому ми під загрозою чергового судового позову знову звертаємося до теми «Турбатому» і пов’язаних із ним осіб. Тим більше, що головний месидж, який старанно культивують сьогодні на підприємстві і у який не хочеться вірити нікому з нас, — пан Суботін, мовляв, зумів домовитися з кимось із «камікадзе». Не виключено, що з найголовнішим! А тому, мовляв, ніхто чіпати директора за старі гріхи не буде, натомість журналістів «розмажуть об стінку» у судах, а кримінальне провадження тихенько закриють.

Ключовою фразою, яка мала показати всім на заводі, що у Віктора Суботіна і після Майдану все о’кей, стало речення «Арсеній Петрович передавав усім вітання!». І з одного боку, «вітання» і справді могло мати місце. Принаймні директор досі при посаді, а підозру про злочин, яку мали оголосити ще торік, досі не сформулювали... З іншого боку, наша редакція має інформацію з відкритих джерел, а також зі своїх власних носіїв, яка не залишає каменя на камені від цього бурхливого оптимізму: Генеральна прокуратура, яка нині дедалі активніше намагається боротися з корупцією та просто розкраданням майна, знову зайнялася «Турбоатомом».

У цьому зв’язку логічним буде відкрито звернутися до Прем’єр-міністра України з низкою запитань, сподіваючись, що його прес-служба донесе до нього цю інформацію. Вельмишановний Арсеніє Петровичу! Чи справді з Вашого боку або членів Вашої команди мали місце гарантії очільнику «Турбоатому» допомогти загасити корупційний скандал, який, попри результати розслідування у майбутньому, сьогодні має місце? Якщо ні, то чи відомий Вам факт використання Вашого ім’я у цьому зв’язку, про що говорить багато людей? Адже, навряд чи буває дим без вогню...