Ціна, як «за Кучми»!

Нові часи, нові ціни...

Інформація про небувалу щедрість зазвичай прижимистого «Газпрому» з’явилася унаслідок аналізу розрахунків до держбюджету РФ на 2016 рік. Так, середньорічна ціна російського газу для України в 2016 році прогнозується на рівні 146,47 долара за тисячу кубометрів. Усього ж Росія хотіла би продати нам 10 мільярдів кубометрів свого стратегічного пального. Адже обсяг експорту газу в Україну, оподатковуваний митом, як випливає з цього ж документа, у 2016 році очікується на рівні 10 млрд. кубометрів. Ставка експортного мита на газ становить 30%.

Експортна ціна газу для далекого зарубіжжя в 2016 році прогнозується на рівні 199,02 долара за тисячу кубометрів. Загальний обсяг експорту газу, оподатковуваний експортним митом, — 127,80 мільярда кубометрів.

Піти на такий крок «Газпром» змусили обставини: суттєва втрата ринку. «Зокрема, за 9 місяців імпорт російського газу впав приблизно в 5 разів і становив 3,3 млрд. кубометрів. Частка «Газпрому» на українському ринку знизилася до 30%, це антирекорд для російської монополії», — заявив експерт з енергетичних питань, голова Комітету енергетичної незалежності України Іван Надєїн. Але неприємності чигали на російських продавців газу не лише в Україні, а й у Європі. Більшість держав, що зіткнулися з тиском кремлівського монополіста, нині переходять на альтернативні джерела енергопостачання. І це у них виходить доволі успішно! У нинішньому році, за підрахунками агенції «Блумберг», виручка «Газпрому» в доларовому вираженні від поставок за межі колишнього СРСР виявиться мінімальною за останні десять років. Утім у рублях же вона може виявитися рекордною, з урахуванням девальвації російської валюти.

Цілий світ — проти газового ведмедя

Не зовсім добре просуваються перемовини і з новим стратегічним партнером Росії — Китаєм. Як відомо, Пекін — жорсткий переговорник, причому значно непоступливіший за Москву. Що, треба розуміти, стало певною несподіванкою для білокам’яної. Китай вимагає дуже низької ціни за російський газ, приблизно на межі його собівартості. А враховуючи, що газогону до Піднебесної ще не збудовано, а отже, Москва має вкласти у проект величезні кошти, то подібна оборудка для Росії є напрочуд ризикованою. Нещодавно Китай, утім, запропонував надати Росії кредит на спорудження газопроводу, але прив’язав його до суттєвих цінових обмежень. І, як повідомив днями «Блумбергу» один із анонімних топ-менеджерів «Газпрому», монополіст на цю пропозицію не пристав.

Також не зовсім добре вимальовуються стосунки між Москвою та Анкарою. Надто в останній час, коли Росія «встає з колін» на сирійському напрямку. Простіше кажучи, нагнітає напругу на кордонах Туреччини, завдаючи авіаційних ударів по соратниках турецького уряду. І тому прем’єр-міністр цієї держави нещодавно підтвердив здогадки політичних експертів про те, що «Турецький потік», який мав стати альтернативою «Південному потоку», ймовірно, так і залишиться лише в амбітних планах Москви.

Зрештою, ціна на газ у контрактах «Газпрому» прив’язана до цін на нафту з лагом від шести до дев’яти місяців. У зв’язку з падінням цін на нафту за останній рік знижується і ціна на газ. У 2015 році, за оцінкою компанії, вона становила 238 доларів за тисячу кубометрів у порівнянні з 349 доларів минулого року. А тому, зігравши у «доброго поліцейського», Росія може сподіватися, що експорт газу до Європи в наступному році збережеться на стабільному рівні близько 160 млрд. кубометрів.

Можемо дозволити собі більше

Таким чином, російський газ знову став для нас дешевшим за європейський, так званий реверсний. І уряд має намір збільшити закупівлю пального з РФ, трохи знизивши обсяги поставок із Заходу. На скільки саме порушиться нинішня пропорція 30х70, де третина — це російське пальне, а решта — з Європи, сказати важко. Міністр енергетики і вугільної промисловості Володимир Демчишин, утім, наголосив: ми не ризикуватимемо і не перейдемо на стовідсоткові поставки з Росії, як це було раніше. «Можливо, пропорція зсуватиметься у бік «Газпрому», але точно вона не буде більшою за 50%», — сказав чиновник.

Тим часом Україна вже практично наповнила свої газові сховища до необхідного рівня, який дозволить нам перезимувати без особливих форс-мажорів. Станом на 26 жовтня у вітчизняних газосховищах зберігається 16,831 млрд. кубометрів блакитного палива, що на 2% більше за показники минулого року. І на цьому ми не зупиняємося. На відміну від минулого року, закачування природного газу в ПСГ продовжується на 7 газосховищах у режимі понад 70 млн. кубометрів щодоби. Згідно з документом, чистий дохід «Укртрансгазу» за січень-вересень 2015 року збільшився до 17,728 млрд. гривень порівняно з 10,384 млрд. гривень за січень-вересень 2014 року.

А оператор наших газогонів і газотранспортної системи — компанія «Укртрансгаз» — за дев’ять місяців нинішнього року отримала чистий прибуток 7,4 млрд. гривень. Тоді як аналогічний період 2014 року компанія закінчила з чистим збитком 0,795 млрд. гривень.

Подолати спокусу

Відтак в України може з’явитися спокуса махнути рукою на власні плани з диверсифікації джерел енергопостачання — і знову сісти на газову голку Кремля. Чому так не варто робити, нам показує досвід Польщі. «Відкривши 12 жовтня газовий термінал, ця країна показала нам три уроки, як варто захищати свій паливний суверенітет, — заявив Іван Надєїн. — Перший урок — це спорудження термінала». Рішення про спорудження з’явилося у 2006 році, збудували його на два роки пізніше, ніж планували. В Україні рішення ухвалили у 2010 році. З цього часу ми ні на крок не наблизилися до мети! Окрім скандалу з іспанським лижним інструктором, громадськість про нього не знає. Як і фахівці. Іншими словами, термінал залишився на папері.

«Другий урок — це використовувати свої сильні сторони і нівелювати слабкі, — каже експерт. — Так, торік Польща видобула 4,4 млрд. кубів газу. Це майже третина від необхідного країні. До того ж Польща перетворилася на транзитний хаб: через її територію проходить газогін «Ямал — Європа», є домовленість про будівництво ще одного — країн Балтії. Він дозволить покінчити з енергетичною ізоляцією країн Балтії: цим газогоном газ із нового термінала піде до Балтії. Таким чином, країна, яка залежить від імпортних енергоносіїв, сама продає їх у треті країни».

І, нарешті, третій урок. «Усе, чого досягла Польща, було зроблено завдяки продуманій стратегії, — каже Іван Надєїн. — Країна поставила перед собою завдання за десять років позбутися російської газової залежності і досягає результату. Всі працюють спільно, ніхто не змінює своїх рішень».

Чи зуміємо ми так само подолати чергового російського троянського коня, цього разу газового, чи не закриємо диверсифікаційні проекти, а, навпаки, активно їх розвиватимемо, — від цього залежатиме наше стабільне енергетичне завтра.