Криптоісторія і сміхокорекція. Глибинні сенси майже антиутопії «Чарівник країни Оз» та її українське видання
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Днями у Великому залі Національної музичної академії України імені Чайковського пройшов вечір пам’яті народного артиста Віктора Петриченка — багаторічного диригента уславленої на весь світ хорової капели «Думка». «Обірвана струна» — таку назву мав концерт. Життя маестро Петриченка і справді обірвалося, як та струна, — раптово і у тому віці, коли людині ще жити і жити. 12 травня 2014 року він відсвяткував 60-річчя, а через чотири місяці його земний шлях обірвався. Ця смерть стала великою втратою не лише для капели «Думка», в якій Віктор Вікторович пропрацював цілих три десятиліття, а й для кафедри хорового диригування музичної академії, професором якої він був. Його учні сьогодні працюють у багатьох найвідоміших українських (і не тільки!) хорових колективах, музичних театрах, філармоніях.
Ректор НМАУ Володимир Рожок у своєму виступі зауважив, що Віктор Петриченко однаково сильно любив як капелу «Думка», так і студентський хор академії. Ці два колективи — професійний і студентський — того вечора виступали як один зведений хор. Програма концерту включала духовну музику, багатоголосий церковний спів — звучали твори Дилецького, Бортнянського, Веделя, Яшвілі. Дуже символічним було виконання хорового концерту «Внуши, Боже, молитву мою» Олександра Гречанінова. На завершення вечора прозвучала кантата «Іоан Дамаскін» Сергія Танєєва у виконанні зведеного хору та Національного симфонічного оркестру України. За диригентським пультом стояв художній керівник «Думки» Герой України Євген Савчук, разом з яким Віктор Петриченко колись розпочинав роботу в капелі.
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Вірші з трьох збірок поетеси і військовослужбовиці Ярини Чорногуз готують до друку в американському видавництві Arrowsmith Press в перекладі Амелії Глейзер. >>
Найчастіше у троїцьких букетах – чебрець, м'ята, любисток, меліса, барвінок, медунка, полин, деревій, звіробій. >>
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася подія, яка щороку об’єднує драматургів, режисерів, акторів і глядачів навколо сучасних театральних текстів. >>
Окрасою селища Котельва на Полтавщині є фігурні мережані димарі. Блакитний — з білочками, сірий — з півниками, зелений — з квітами... >>