Велика голова на «бiгмордах» — це ще не велика голова на плечах. (Фото УНІАН.)
В інтернеті гуляє ще одне документальне свідчення того, що Віктор Янукович, закінчивши тюремні «університети», так і залишився на тому печерному рівні знань із царини граматики, хоча й пише в анкеті про кілька підкорених вищих навчальних закладів, своє «проффесорство» та навіть членство в Національній академії наук. На жаль, в НАНУ не захотіли коментувати «Україні молодій» той факт, що їхній «академік» припускається 12 помилок у 90 словах тексту простої бланкової заяви. Що ж, виборці можуть самі скласти думку про головного кандидата від влади, який претендує на посаду Президента України, за його власноручним «епістолярієм».
Ні, все-таки недарма люди вчаться у школі. Алгебра та інша геометрія, може, й справді потрібні «для загального розвитку», а от мова з усіма її граматиками, творами на задані теми, диктантами — це таки щось. Особливо коли маєш намір підкорити найвищий пост у державі — Президента, а не просто збираєшся обмежитись заявою про прийняття на посаду двірника і впродовж усього життя братися за ручку тільки для того, щоб поставити хрестик у графі про зарплату.
Як відомо, в Україні чиновники (а нижче йтиметься про знання граматики претендентом на найвище чиновне крісло) нібито мають володіти як мінімум двома мовами — українською, надто ж коли йдеться про роботу в Кабміні, та російською (це, на жаль, мова повсякденного спілкування для переважної більшості наших керівників). Володіти — значить говорити, читати й писати без помилок. Або з якомога меншою кількістю «ляпів». Тим часом чинний глава уряду, «єдиний» (від влади) кандидат у президенти Віктор Янукович за час свого балотування довів своє неуцтво, що називається, по повній програмі. Кричуща безграмотність якось не пов'язується з вимогами до майбутнього керівника такої освіченої держави з великими інтелектуальними та освітянськими традиціями, як Україна. І не слід пов'язувати помилки Віктора Федоровича з незнанням лише української, не рідної для нього мови. По-перше, її вже давно слід було вивчити так, щоб жоден комар носа не підточив, адже заступником голови і головою обласної держадміністрації, нехай і Донецької, Янукович став ще в 1996—1997 роках. По-друге, навіть нечисленні написи рукою В. Я., які потрапляють у поле зору преси, психологів і філологів, свідчать про те, що «писар» демонструє не лише незнання правил конкретної, складнуватої для його розумового рівня мови, а неуцтво, елементарну неуважність, безграмотність, навіть інтелектульну убогість загалом. Нiбито провчившись у кiлькох вищих навчальних закладах, пан Янукович насправдi залишився на початковому рiвнi своїх тюремних «унiверситетiв». Адже це треба примудритися — написати кримським газетярам привітання «з лювовью». Писалося нібито українською, але «прокол» вийшов усіма можливими мовами, навіть білоруською, яка ніби теж повинна була б мати до Віктора Януковича якесь ментальне відношення.
Почалося, нагадаємо, з того що «кращий друг вітчизняних пенсіонерів, олімпійців та військовослужбовців миротворчого контингенту в Іраку» подав до Центрвиборчкому декларацію про доходи, в якій не вказав посаду, на яку претендуватиме, зате теперішній пост обізвав «Прємьєр-міністр України». А ще, до речі, розмалював «карлюками» останню літеру в слові «категорія» (в сенсі «перша категорія держслужбовця») — не зрозумієш, чи А, чи Я.
Далі — більше. Трапилася та злощасна «лювовь», і голова уряду вже, мабуть, зарікся брати до рук перо — бо складна та «а-баба-галамага»). Але тут журналісти розкопали ще одне свідчення грамотності, судячи з досьє професора й академіка двох (чи навіть трьох, з урахуванням якоїсь каліфорнійської «Золотої фортуни») академій наук. По інтернету гуляє ксерокопія «Анкети кандидата на пост Президента» Віктора Януковича, заповнена ним власноруч і подана до Центрвиборчкому. Погляньте на цей документ і визначте, наскільки «людині властиво помилятися» і що це за людина.
Більш-менш вільно кандидат заповнив лише перші три рядки. А від прочитаного нижче схопилися б за голову навіть «облагодіяні» «Прємьєром» учительки молодших класів.
Місце народження — «м. Енакієво, Донецькой обл. Україна». Водночас орфографічні словники засвідчують, що назва мiста «Енакієво» пишеться як «Єнакієве». Знову дві помилки в одному слові. Далі — не просто неузгодженість відмінків області й країни, а й помилкова форма «Донецькой» замість «Донецької».
І це при тому, що освіта кандидата, як показано в анкеті, вища — «Донецький політехнічний інстітут». Хоча, можливо, це якийсь інший заклад, а не «інститут», як належало б писати. А закінчив його Янукович 1980 року в місті «Донецк». Зверніть увагу — в назві області м'який знак був. Куди подівся? Про що думав «писака»?
А ще наш «Гриць» з його шкільною наукою навчався в Академії зовнішньої торгівлі, де отримав науковий ступінь «доктор экономічних наук». Вочевидь, літеру Э в українську мову міг принести тільки такий високоповажний «проффесор». Це слово так і написане — з двома Ф. Можна було б припустити, що Віктор Федорович вважає, ніби таке подвоєння є в російській мові, але ж його й там нема! Там є два С, а «професор» і в російській, і в англійській, і в бiлоруській пишеться з однією Ф. Що це, як не показник рівня загальних знань і розвитку?
Пункт «місце роботи» в анкеті Януковича виглядає вже звично — «Прємьєр-міністр» (заповнював, мабуть, одночасно з декларацією про доходи), то й помилки повторюються. Кабінет Міністрів України вказав правильно (все з великої), а от у написанні решти регалій В.Я. знову дав маху, вказавши, що є членом «презідії» Національної академії наук та головою Національного «олімпійсьго» (!!!) комітету (хоча, до того ж, він, не голова, а президент НОКу).
Окрім цього, Янукович помилився в написанні по батькові власної дружини — «Александрівна». Хоча в цьому ж рядку ім'я старшого сина написано правильно — Олександр.
Уважнішим треба бути. І таки вивчитися спочатку, а не брехати в цій самій анкеті, ніби володіє державною — «вільно», «російською — вільно, англійською із словником».
Не рахуючи того, що в останньому словосполученні «із» варто було б замінити на «зі» (тому що милозвучна), у простому бланковому тексті з 90 слів кандидат у президенти зробив 12 помилок. Чи потрібен нам такий глава держави? З такою головою?
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
