Чи пустять «Таврію» в Європу?

      Про проблеми забруднення довкілля вихлопними газами вже давно ніхто ні з ким не сперечається. Щоденний приріст автомобільного парку і особливо власних автомобілів у країнах Європи просто примусив переглянути підхід до проектування і випуску нових конструкцій двигунів, до якості пального, яке використовується, ввести обмеження на рівень токсичних складових у вихлопних газах. У категорію обмежених до ввозу автомобілів потрапили і автомобілі вітчизняного виробництва. Чи могло бути інакше?

      Виявляється, могло. Про зниження токсичності вихлопних газів говорили давно, і не тільки екологи, а й самі автовиробники. Проводили дослідження зі зниження шкідливих викидів, перехід на високооктанові сорти бензину і покращення процесу згорання палива. Уже в 1995 році запорізькі автомобілебудівники випустили першу партію «Таврій» з двигунами, оснащеними так званим моноінжектором фірми «Сіменс», який встановлювали замість карбюратора. Покращення роботи двигуна на всіх режимах, стабільність запуску при будь-яких температурах, зниження вмісту СО2 — були наявні. Додаткова комплектація каталізатором і лямбда-зондом дозволила двигуну показувати параметри, що відповідають діючим тоді європейським нормам токсичності вихлопних газів. Отримавши сертифікацію на відповідність європейським нормам, Запорізький автозавод ставав лідером вітчизняного автопрому.

      Наступним кроком мав бути перехід на двигуни з розподіленим вприскуванням і сучасною електронною системою керування подачі палива, бо з карбюратором навіть нейтралізатор не дає помітного ефекту. Але цього не сталося. Економічна ситуація на заводі відсунула надовго цей процес. Реальних стимулів до переходу на двигуни нового покоління і впровадження сучасних систем не було ні в Україні, ні в інших країнах СНД. Законодавчої бази, відповідно і правових актів, які примушують автовиробників упроваджувати передові, але більш дороговартісні системи, не існувало. Україна так само виробляла застарілі карбюраторні двигуни, а Європа тим часом переходила на жорсткіші вимоги до токсичності вихлопних газів Євро-2, Євро-3 і відмовилася від етилованого бензину. Оскільки етилований бензин створював у випускному тракті агресивне середовище і різко скорочував строк служби нейтралізатора, європейці переробили й заливні горловини бензобаків, в який заправний «пістолет» для етилованого бензину просто не входив. Звичайно, ні українські, ні російські автомобілі цим нормам не відповідали, а тому про їх експорт у Європу не могло бути й мови.

      Першими опам'яталися росіяни, почавши прискорене впровадження вимог з Євро-2. Та хоча ВАЗівська «класика» цілком випадала з переліку автомобілів, які можна довести до вимог Євро-2, вони на це не пішли. Плануючи впровадити вимоги з Євро-2 у 2004 році, росіяни відкривали «зелену вулицю» передньоприводним ВАЗівським моделям, оснащеним інжекторами, і перекривали доступ на російський ринок українським карбюраторним — «Таврії» і «Славуті». Просування популярної української марки на безмежний ринок Росії опинилося під загрозою.

      А що ж Україна? Україна тим часом терміново розробила і підготувала до розгляду у Верховній Раді Екологічний кодекс — закон, що зобов'язує розробити і затвердити технічний регламент, який підтверджує відповідність транспортих засобів до правил ЄЕК ООН № 83-03 «В» (Європейська економічня комісія при ООН). Держстандарт наказом № 461 від 24.07.02 затвердив ці правила у вигляді ДСТУ-UN/ЕСЕ R 83-03-2002 «Єдині технічні розпорядження про офіційне затвердження ДТС стосовно викидів забруднюючих речовин залежно від палива, необхідного для руху».

      Опрацьовуваний регламент і галузевий стандарт пропонують проведення випробовувань на токсичність, які багато в чому відрізняються від вимог діючого раніше Держстандарту. Якщо за Держстандартом випробовування проводили на прогрітому двигуні й на холостому ходу, то, згідно з ОСТом, передбачено цілий комплекс випробовувань автомобіля, на різних режимах і протягом визначеного пробігу.

      Найшвидше за всіх спрацювали виробники. Уже влітку цього року в продажу з'явилися перші «Таврії», «Славути» і «Сенси», що відповідають вимогам Євро-2. Оснащені потужними «інжекторними» двигунами об'ємом 1,3 л з каталітичними нейтралізаторами, вони продемонстрували готовність Запорізького автомобілебудівного заводу відстоювати своє місце під сонцем не тільки на ринку України, а й на просторах СНД. А там не за горами й Європа. Спочатку треба прорватися зі своїми машинами в Польщу, а потім, дивись, і далі, до Ла-Маншу.

      Правда, для оснащення машин двигунами, які відповідають Євро-3, потрібні великі гроші. Чи потягне самостійно мелітопольський двигунобудівний завод, як і ЗАЗ в цілому, таку програму створення, по суті, нового двигуна? Без державної підтримки, вірогідно, не обійтися, якщо ми хочемо вийти на європейський ринок із продукцією вітчизняного автопрому, що відповідає за токсичністю Євро-3.

Сергій АЛЕКСЄЄВ.