Лікування свободою слова

      За 38 днів до виборів нового Президента напруження передвиборчої кампанії сягає крайньої межі. Так само зростає відповідальність засобів масової інформації, що мають правильно зорієнтувати виборця, висвітлюючи діяльність та програми кандидатів. Проблеми медіа-простору у період перед виборами обговорювали днями учасники Німецько-українського форуму.

      На своєрідному «круглому столі» голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації, член фракції «Наша Україна» Микола Томенко зазначив, що сьогодні журналіста випробовує на професіоналізм недосконалість Закону «Про вибори Президента України», який містить у собі суперечливі моменти. За словами Томенка, навіть нова, доволі демократична, березнева редакція закону якісно не змінила ситуації, бо «не можна збудувати демократичний медіа-простір у недемократичному, корумпованому і закритому політичному режимі».

      Микола Томенко закцентував увагу також на тому, що журналістів поставила у незручне становище велика кількість кандидатів у президенти. Постає питання: як забезпечити рівні можливості доступу до інформаційного простору країни тепер уже 25 кандидатам, 17 з яких мають нульовий відсоток популярності, а отже, і не більшу вірогідність перемоги. Вони — фактично, не більше ніж носії негативної інформації про лідерів перегонів. Але за законом кожен із них має право на проведення дебатів у прямому ефірі. Водночас такі дебати хоч і передбачені законом, але не регламентовані. По-друге, комерційним каналам економічно невигідно надавати ефірний час «непопулярним», нецікавим для населення кандидатам. Перший національний канал також має власні правила гри: наприклад, трансляцію парламентської програми було перервано, коли Юлія Тимошенко почала говорити про отруєння Віктора Ющенка. Тож варто було б думати про створення «незалежного майданчика».

      Ще одна дилема для журналіста — як розрізнити передвиборчу агітацію від інформації про діяльність уряду. Наприклад, Віктор Янукович за формою мовлення виступає як Прем’єр, але за змiстом — як кандидат. І як не згадати про кричущі перекоси в політичній рекламі та антирекламі на ТБ, зафіксовані неодноразові порушення правила пакетування політреклами. На провідних каналах агітація за Ющенка не обходиться без відер дьогтю на його адресу від інших кандидатів, хоча законодавство передбачає, що за 20 хвилин до та після реклами кандидата канал не має права коментувати його діяльність.

      За версією ведучої новин телеканалу ICTV Іванни Коберник, журналістам складно працювати через мінімальне володіння інформацією: «Передвиборча боротьба фактично ще не почалася, бо ми ще не знаємо програм усіх кандидатів». Микола Томенко з цим не погоджується, бо, до прикладу, близько 60 відсотків населення ознайомлені з «Планом дій» Ющенка. Голова парламентського комітету додає: «Після перемоги Віктора Ющенка не буде «темників», буде свобода слова в Україні». Але українська журналістика вже звикла працювати за «темниками», тож має пройти довгий профілактичний курс «лікування свободою слова».

Олена ГНЕСЬ.