Беремо доларами, євро і юанями

Є така багата держава — Кіпр!

Раніше, за часів іще не окупованого Криму і мирного Донбасу, цифри, звичайно, були значно кращими. Так, у 2013 році інвестиції до України зросли на 2,86 млрд. доларів. У 2012 році — на 4,13 млрд. Іноземні інвестори у 2013 році вклали в українську економіку 5,67 млрд. доларів, а рік перед тим — 6 мільярдів.

Перелом у гірший бік стався торік. Через девальвацію гривні інвестиції скоротилися на 11,14 мільярда: це була п’ята частина від їх загальної кількості. Нині ж позитивна курсова різниця становить 1,2 мільярда доларів, хоча ще на початку року вона була негативною і перевищувала 3,5 мільярда.

Цікаво виглядає також перелік країн, з яких до нас надходять кошти. Найбільшим інвестором була і залишається маленька острівна держава Кіпр. У другому кварталі нинішнього року частка кіпрських інвестицій у нашу економіку зросла із 28,5 до 28,6% від їх загальної кількості. Експерти пояснюють такий феномен дуже просто: засновниками кіпрських фірм, які інвестують до України, є наші громадяни. А така дивовижна, на перший погляд, схема — це усього лише «оптимізація» податків через використання офшорних схем. Причому в цій схемі — не лише один Кіпр! «Якщо припиниться так звана «війна олігархів», що нині триває в Україні, то одразу дуже рвучко зросте обсяг інвестицій із Кіпру, Голландії, Австрії. У нас буде неймовірне зростання інвестицій», — каже президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.

На другому місці серед держав-інвесторів — хоч як дивно, Росія! До того ж частка російських інвестицій у загальному переліку також зросла — незважаючи на воєнні дії — із 5,4 до 6,3%. Натомість наші європейські партнери, схоже, ще не готові ризикувати своїми грішми на неспокійній території. Так, частка німецьких інвестицій зменшилася із 13,2 до 12,8%, а голландських — з 12,1 до 11,9%.

Обсяг прямих іноземних інвестицій у розрахунку на одного мешканця України на початок липня повернувся до позначки 1 тис. доларів. Це вже трохи більше від квітневого показника — 960 доларів. Але ще менше, ніж було на початку року — 1,07 тис. І майже на третину менше, ніж статисти зафіксували на початку минулого року — 1,28 тис. доларів.

Велика перепона — свист куль

Надалі, як свідчать дані аналітиків, іноземні інвестори готові відновлювати вкладення своїх коштів до України. Причому навіть суттєво при цьому ризикуючи. Скажімо, австрійська компанія Seven Refractories готова продовжувати роботу на Маріупольському металургійному комбінаті ім. Ілліча. Попри постійну загрозу для міста з боку російської агресії.

Президент центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло вважає, що ми все ще залишаємося цікавими для європейців. «Інвесторів насамперед цікавить аграрний сектор, — каже експерт. — В Україні буде попит на агрологістику, сільськогосподарське машинобудування та агрохімію. Також цікавою є енергетична сфера. Наша країна активно розвиватиме енергоефективність та знижуватиме енергоємність. Цей блок включає весь перелік від малої генерації, альтернативних джерел енергії до виробництва енергоефективного обігрівального обладнання та обігрівальних машин».

Ще одна сфера, цікава західному капіталу, — транспортна і телекомунікаційна інфраструктура, розвитком якої Україна займатиметься впродовж наступних років. Утім наші потенційні партнери, на думку Жаліла, є нині не лише в Америці та Західній Європі, а й у державах, що активно розвиваються. «Це країни Північно-Східної Азії, насамперед Китай, — сказав аналітик. — Він нині активно експортує свій капітал до різних країн світу. Також можна говорити про Латинську Америку, потенційно ці держави також можуть мати зацікавлення».

Ще один ресурс, цікавий іноземцям, — українські чорноземи. «Інтерес до них уже проявляють державні фонди арабських країн, Китаю. Грошей на ці потреби вони мають більш ніж достатньо», — вважає Охріменко. Щоправда, на продаж земель сільськогосподарського призначення у нас діє мораторій і скасовувати його сьогодні країна ще не готова: за багато років державні інститути так і не виробили механізму, який би убезпечив нашу державу від масової скупки наших земель за безцінь і на не вигідних для країни умовах.

Але на шляху інвестора є ще низка дуже суттєвих перепон. Перша — це війна. Друга — економічне становище держави. «Ми бачимо, що сьогодні країна з величезними зусиллями намагається провести макроекономічну стабілізацію. А без такої стабілізації жодний інвестор, окрім найбільш ризикового, не зайде до нас», — каже директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський.