Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Автор мало й без ентузіазму розповідав про книгу. «У ній немає ніякого меседжа. А назва — це просто заголовок одного з оповідань. Я як графоман. Тільки він пише багато й погано, а я — мало й добре», — пояснює Подерв’янський. Натомість він небагатослівно, але охоче відповідав на запитання слухачів.
Інна Корнелюк, головна редакторка видавництва «Наш формат», пояснює: «Подерв’янський — дійсно сенсей і майстер обсценного слова. І як виявилося, люди не тільки знають напам’ять і цитують. Вони його ще і читають».
Про джерела натхнення письменник розповів просто: «Воно йде від народу. Я до нього надзвичайно близький. Ходжу до генделиків, на базари, їжджу в загальному вагоні. Або варто просто піти в армію. Отам майстри гострого слівця». Зізнався: 30 років уже нічого не читав, хоча улюблених авторів має багато, зокрема Гомера, Шекспіра, Фолкнера, Платонова.
Розмова з читачами не обійшла теми сьогодення України. «Ми народжуємося. А це завжди боляче. Кров. Крик... Але плакати не треба. Це потрібно було робити минулі 20 років». Подерв’янський дав кілька порад: «Щоб у нас побудувати Європу, не треба смітити в ліфті, брати хабарі і красти. А взагалі Україні не в Європу, а в Америку треба. Отоді буде порядок».
Багато питали, чи він як митець несе відповідальність за написане і чи відчуває свою «ідолічність». Заперечив і пожартував: «Читання — це кайф від процесу. Текст має бути смачним. А змушувати його служити певній меті? Ну тоді краще взагалі не писати. Бо, інакше, це вже не мистецтво. Я не ідол. Хоча згоден на пам’ятник. Тільки кінний. На Бессарабці. Або Щорсу на бульварі Шевченка відкрутити голову і поставити мою».
Подерв’янський розповів про роботи в театрі КРОТ (Київський Революційний О***нний Театр): «Ми всі друзі. У нас своя трупа. Поставили уже 3 постановки, 2 драматичні і одну оперу. Плануємо і далі розширювати репертуар».
Відвідувачі старшого покоління питали: «Чого вас стільки зібралося? Давно матюків не чули?» На диво, на зустрічі не лунав «фірмовий мат» письменника, на який очікувала здебільшого молода аудиторія.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>