Вихлюпни помиї під чуже подвір’я...

«Вода у наших криницях жовта, із жирною плівкою, ще й смердить», — б’ють на сполох кілька сотень мешканців у селищі Літин на Вінниччині. Останніми роками у мікрорайоні «Фоса» якість питної води у криницях різко погіршується. Вона вже не лише жовта, із жирними плямами, осадом, а ще й вiдчутно тхне фекаліями.

Літинці переконані: їхні криниці перетворюють на асенізатори підземні води, забруднені відходами озер аерації, викопаних неподалік. Усього в мікрорайоні вже понад 200 домашніх криниць «пригощають» господарів непридатною до вжитку водою. Від цих житлових будинків до сміттєзвалища — 500 метрів.

«Туди планували скидати лише побутові відходи. Та вже котрий рік чимало підприємств Літина нелегально вивозять практично під наші будинки рідкі відходи. Звісно ж, без відповідної переробки очисними спорудами. А там — і кислоти, якими миють обладнання, і речовини, які використовують у роботах із важкими металами та гальванікою... Навіть із тюрми та лікарні всяку рідку гидоту везуть на сміттєзвалище, — навперебій діляться бідою жителі Літина.

П’ять років тому вони помітили, що вода у криницях стала жовтіти. Дехто з людей почав викопувати нові криниці, але якість води від того не поліпшувалася. А за останній рік ситуація стала украй критичною. Вода чи не щодня темнішає, вкрита плівкою жиру та тхне неприємним запахом. Посуд неможливо помити — на вигляд він стає наче весь у смальці. Коли вода нагрівається, стає ще жовтішою. Жоден фільтр не в змозі її очистити. І уявіть собі, що селянам доводиться цією водою напувати худобу, поливати врожай та купатись. У тих, хто її раніше сам вживав як питну, почалися проблеми із нирками та шлунком. «Щоб набрати питної води, ми сьогодні вимушені долати 5-10 кілометрів!» — обурюються літинці.

Неодноразові звернення до місцевої влади, аби допомогла вирішити проблему, нічого суттєво не міняли, у відповідь отримували лише обіцянки та відписки.Скажімо, на прохання поставити шлагбаум i контролювати, хто і що везе на сміттєзвалище, завертаючи заборонені вантажі, мешканці селища почули цікавий контраргумент: шлагбаум украдуть! Селищний голова радив перекривати дорогу. Однак літинці вважають, що це не вирішить питання. Відчуття загнаності в глухий кут посилює тверезе розуміння: всі підприємства, які забруднюють воду, є бюджетоутворюючими й закривати їх не будуть. Але ж люди страждають! Раніше місцева влада пропонувала провести до житлових будинків мікрорайону централізоване водопостачання, але тепер у владних кабінетах кажуть, що коштів на це немає.

У минулому році сміттєзвалище інспектували фахівці з санепідемстанції. Вони підтвердили: дійсно, комплекс заходів епідеміологічної безпеки там не проводиться. Інспектори надіслали припис щодо організації робіт. І ще минулого року, до 1 листопада, атестована лабораторія зобов’язувалася провести дослідження підземних вод зi спостережних свердловин та криниць. Але досі так ніхто цього й не зробив. Днями мешканці Літина звернулись до прокуратури дати правову оцінку посадовим особам за невиконання приписів.

У Калинівській міжрайонній санепідемстанції повідомили, що Літинський район — єдиний в області, де немає очисних споруд. На поля фільтрації справді вільно скидають стічні води. Вже й без аналізів зрозуміло, що вода у криницях не відповідає нормам.

Епідеміологи підтвердили, що дійсно порекомендували комплекс заходів для усунення проблем. Що ж стосується вивозу підприємствами відходів, то, на думку фахівців Калинівської міжрайонної санепідемстанції, санітарна зона там витримана. Це підтверджує їхній контроль громадських криниць та тих, воду з яких споживають діти до трьох років. А взагалі санітарні лікарі порадили літинцям почистити криниці або ж шукати джерело й бурити свердловину.

Доки до тієї свердловини, а збурення людей уже набуло розголосу, то в Літинській міськраді таки зреагували на проблему. Керуючий справами апарату Літинської селищної ради Дмитро Іванець поділився планами місцевої влади зробити свердловину в липні. Однак обіцянка чиновників знову прозвучала якось непевно: «Ми розробляємо кошторисну документацію на водогін. Але є певні фінансові труднощі...»