«Беркут» + Ярема

01.04.2015

Бійці спецпідрозділу «Беркут», за даними розслідування, відповідальні за більшість убивств, скоєних 20 лютого в Києві на Майдані та вулиці Інститутській. Такі дані містяться у звіті Міжнародної дорадчої групи, що діє за мандатом генсека Ради Європи.

«Аналіз сотень годин відеозаписів та матеріалів з інтернету дозволив встановити 21-24 співробітників «Беркута», які стріляли в учасників акцій протесту, що піднімалися вулицею Інститутською, — стверджується в документі, який оприлюднили в Києві вчора. — Ніхто зі співробітників не міг застосовувати зброю без наказу їхнього керівника, пана Садовника».

Більшість демонстрантів, що загинули 20 лютого, отримали поранення з автоматів Калашникова калібру 7,62*39, які були у наявності у бійців «Беркута». «Встановлено, що група Садовника отримала приблизно 20 автоматів АКС-47 такого калібру, ці автомати не було повернуто до місця зберігання, вони зникли», — йдеться в документі МДГ.

В ході розслідування за допомогою аналізу траєкторії куль було встановлено, що понад 30 осіб було застрелено з-поза бетонної барикади біля виходу зі станції метро «Хрещатик» на вулиці Інститутській, що співвідноситься з численними записами в мережі інтернет.

Загалом, тональність звіту МДГ Ради Європи є винятково жорсткою та критичною в тому числі щодо нової київської влади та силовиків. Голова МДГ, колишній президент Європейського суду з прав людини Ніколас Братца на прес-конференції в Києві заявив, що навіть після зміни влади в Україні МВС та Генпрокуратура під керівництвом Віталія Яреми часом створювали системні перешкоди для розслідування злочинів на Майдані. За словами пана Братци, проблема була пов’язана насамперед із проведенням допитів бійців «Беркута».

МДГ не виключає можливості участі «третьої сили» в розстрілі Майдану (а в цьому контексті йдеться про ймовірну роль російських снайперів). Однак, констатується у звіті представників РЄ, офіційне слідство в Україні не надало представникам групи необхідних доказів — навпаки, запевнило представників групи у відсутності доказової бази щодо «третьої сили».