Піти по-українськи

Клуб самогубців

2015-й почався низкою суїцидів. 26 січня перший екс-заступник начальника «Укрзалізниці» 57-річний Микола Сергієнко, призначення якого візував ще екс-прем’єр Микола Азаров, застрелився з мисливського карабіна. За даними правоохоронців, на момент трагедії у квартирі, окрім потерпілого, більше нікого не було, двері та вікна були зачинені зсередини, а замки залишились не пошкодженими.

29 січня у своєму будинку повісився колишній голова Харківської облради Олексій Колесник, передсмертної записки він не залишив. 25 лютого за кілька годин до початку розгляду судом його справи повісився мер Мелітополя, 57-річний Сергій Вальтер. «УМ» згадувала цю смерть — писали ми і про те, що «регіонал» Вальтер був обраний мером Мелітополя у 2010 році, а в 2013-му його відсторонили через звинувачення у створенні організованого злочинного угруповання, за що прокуратура просила посадити його на 15 років.

26 лютого в гаражі знайшли тіло заступника начальника мелітопольської міліції Олександра Бордюга. Цікаво, що, як повідомляють ЗМІ, колишній начальник Бордюга був адвокатом у справі мера Вальтера. За два дні по тому, 28 лютого, з вікна своєї квартири на 17-му поверсі викинувся екс-нардеп від ПР і голова Фонду держмайна Михайло Чечетов. Він був фігурантом кримінальної справи щодо зловживання владою та службового підроблення під час ухвалення диктаторських законів від 16 січня 2014 року.

Пеклушенко плакав, а Мельник пішов мовчки

Стосовно обставин загибелі екс-«губернатора» Пеклушенка Арсен Аваков не має жодних сумнівів: 100-відсоткове самогубство. Це підтверджує і оточення покійного: останньою краплею для нього, мовляв, став судовий процес. Прокурор Запорізької області Олександр Шацький розповідає, що розгляд справи Пеклушенка наближався до фіналу: «Лишалось заслухати чотирьох свідків. Сам же колишній «губернатор» відмовився від показів. Сказав, що виступить у суді з останнім словом після допиту всіх свідків та потерпілих. Мені шкода, що ми вже не почуємо його свідчень», — цитують Шацького ЗМІ.

Далі він говорить про те, що коли в судовому засіданні виступав один iз «тітушок» (Пеклушенку інкримінували організацію «антимайданів» тощо), то він дав покази проти Пеклушенка. Мовляв, доводилося виконувати команди, які надходили, зокрема, й від колишнього голови ОДА. У цей момент Пеклушенко заплакав і заявив, що свідчення проти нього сфальсифіковані. Однак це, підкреслює Шацький, є неможливим. Перед тим як виступити у суді, згаданий свідок залишив свої покази слідчому. І було це ще 7-8 місяців тому. Правоохоронним органам вдалося зібрати потужну доказову базу, підкреслює Шацький.

Та якщо з мотивами Пеклушенка, котрому дійсно загрожував тривалий тюремний термін, усе більш-менш зрозуміло, самогубство його однопартійця Станіслава Мельника є значно загадковішим. Адже колишній народний депутат Мельник не був фігурантом кримінальної справи — на відміну від того ж таки Пеклушенка, Вальтера або Чечетова. Доволі заможна людина (а інших у Партії регіонів і не було), Мельник мав свій власний — пивний — бізнес і міг би вести комфортне та безбідне існування. Ті, хто знав його, говорять про Мельника як про доволі врівноважену особу. «Що в нього за біда сталася, про це, як то кажуть, тільки Бог знає. А я шкодую про його смерть», — коментує ще один депутат попередніх скликань Анатолій Близнюк.

Альтернативний погляд

Тим часом, коментуючи смерть Михайла Чечетова, голова Дніпропетровської облдержадміністрації, олігарх Ігор Коломойський заявляє, що нещодавні суїциди його та Валентини Семенюк — не випадкові й пов’язані з тим, що колишні голови Фонду держмайна забагато знали про приватизаційні процеси в Україні. Про це Ігор Коломойський заявив під час свого виступу на засіданні спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації, повідомляє «Радіо «Свобода».

«Ось ці тенденції, які відбулися з Семенюк і з Чечетовим, нехай міліція розслідує, але я вважаю, що це, як мінімум, доведення до самогубства. Тому що вони якраз знали всі секрети приватизації. Більш того, Семенюк збиралася бути свідком в англійському суді на моєму боці», — заявив Коломойський. Він мав на увазі той судовий процес, який нині триває у лондонському суді, де Віктор Пінчук намагається відсудити у Коломойського право власності на Криворізький залізорудний комбінат. «Ні на кого не хочу тінь кидати, бо це справа слідчих органів. Але вони могли багато розповісти про приватизацію. Тобто хто дзвонив, хто давав команду, хто користувався телефонним правом...» — додав голова Дніпропетровської ОДА.

Та якщо Коломийський перетягує ковдру на себе, Тарас Чорновіл (котрий і сам певний час був у лавах ПР) так описує загальну схильність «регіоналів» зводити рахунки з життям: «Усі вони були викинуті старою системою, на яку працювали достатньо віддано. Їх залишили, по суті, поза бортом... У випадку з Пеклушенком спрацював й інший фактор — можливі судові справи та загроза опинитися в тюрмі. Він опинився у ситуації, коли перспектив немає жодних, а відповідати доведеться».

«Загадкові смерті колишніх високопосадовців свідчать про перерозподіл сфер впливу бізнесу і певну зачистку «хвостів» перед новим великим переділом власності й активів в Україні, — зазначає політолог Віталій Кулик. — Оскільки у нас довгий час формувалися фінансово-політичні групи впливу, де панував принцип кругової поруки, то зараз через активність нинішньої влади і слідчих органів є намагання провести «зачистку» одних фінансово-політичних груп і замінити їх іншими. «Під ніж» ідуть ті, хто міг би або пролити певне світло на формування цих потужних груп, або ж люди, які безпосередньо були задіяні у схемах... Підозрюю, що це — лише початок. Не виключаю, що надалі будуть і політичні вбивства».

Прогноз Кулика можна вважати занадто похмурим. Проте одне зрозуміло: саме на цій ниві і слід потрудитися міністрові Авакову. А також Генеральному прокурору України. Що стосується смертей на фронті, які оплакує Аваков, то весь їхній трагізм не скасовує необхідність виконувати міністром МВС свої прямі обов’язки. Те саме стосується і ГПУ, котра поки що більше зайнята «висмикуванням» окремих суддів iз комфортного для них середовища, аніж дійсною боротьбою зі злочинністю.