Хто і як «копає» під гривню

Курс розгойдує Яценюк?

Теоретично, ця версія має право на існування. Український уряд опинився перед величезним фінансовим дефіцитом. Урізання витрат, через які його вже зненавиділи українці, це навіть не половина справи: Кабмін мусить скорочувати видатки ще і ще. А це вже загроза нового Майдану. Або ж... роздмухати інфляцію. Інфляція у межах 26%, за підрахунками експертів, дозволить збільшити надходження внутрішнього ПДВ на 4,9 млрд. грн., а імпортного — на всі 8,9 млрд.

Якщо попит на товар не падає, інфляція дійсно може спрацювати. Наприклад, купуючи кілограм гречки за 8 грн., українець платив у казну 1 гривню 30 копійок ПДВ, а купуючи цей же кілограм крупи за 25 грн. — вже 4,16 грн. Щоправда, ця теорія має кілька слабких місць. По-перше, як свідчать опитування споживчих настроїв українців, ми зараз готуємося зменшувати кількість планованих покупок. І купувати будемо те, що дешевше. А це означає, що збільшення надходжень до бюджету може і не відбутися.

По-друге, проти цієї версії говорять величезні зовнішні запозичення — від МВФ та цілої низки інших фінансових донорів. Які зроблені у валюті. Тому повертати доведеться — за новим курсом гривні — значно більше, ніж ми позичали. Або, як варіант, уряд планує ніколи не злізати з кредитної голки — повертати старі кредити за рахунок отримання нових. Тобто стати країною-утриманкою. Але тоді треба чітко розуміти, що ми можемо запропонувати навзамін.

Змова експортерів і вітчизняних виробників?

«У нас зараз стало значно краще жити! Раніше я не міг скупитися у супермаркеті на сто доларів, а нині виходить навіть дешевше!!!» — каже мій знайомий Сергій, який мешкає нині між двома країнами, але гроші заробляє у Німеччині. Якщо ж ви простий вітчизняний олігарх, то порахуйте самі: тонна товару, який ви продаєте на Заході, коштує стабільно — сто «зелених». Раніше, продавши валюту в Україні, ви отримували 800 гривень за тонну. Тепер — три тисячі. А якщо це тисячі тонн. Не кажучи вже про десятки тисяч...

Тож дивні вчинки людей, які відповідають за грошову політику в державі, можуть бути дивними, якщо розглядати їх iз нашої точки зору: людей, які заробляють тут. А якщо отримувати гроші там, то не так уже й по-дурному вів себе регулятор, коли із великими, по-жіночому здивованими очима вів гривню до краху. Якщо, звичайно, вірити у теорії змов та у те, що аргументи експортерів були ну дуже вже переконливими. Але навіть якщо не вірити, то подібні аргументи дуже важко спростувати. «У девальвації гривні була спекулятивна складова з боку банків і деяких співробітників», — м’яко формулює голова асамблеї національностей України Ровшан Тагієв.

З іншого боку — українці, які тривалий час намагалися розгорнути свій бізнес у нашій державі: шити, в’язати, виготовляти. Але стикалися із двома проблемами: фіскальні служби, які давили подібні ініціативи вже на початковій стадії — і китайський імпорт, що завжди виявлявся значно дешевшим. Нині вже другий фактор суттєво послабився. Принаймні зарплата в Україні — у доларовому еквіваленті — вже перестала бути вищою, ніж у Китаї. Тож саме час не просто відкривати маленькі фірми із пошиття сорочок, а й великі підприємства: зарплати нижчі, логістика дешевша, а отже, собівартість товару прийнятна. А тому продавати його можна навіть на Заході, скажімо, на ринках ЄС. А звідси висновок — падай, гривня, і чим нижче, тим краще.

Проти цієї версії свiдчить, утім, низка факторів: устаткування для відкриття виробництва все ж таки доведеться купувати за валюту. Як і — частково — сировину. А давальницькі схеми рідко бувають дуже прибутковими.

Усі біди — від нефаховості?

«Мені здається, що керівництво НБУ просто експериментує: «А що буде, якщо ми так зробимо? А так?.. — каже на умовах анонімності керівник однієї з фінустанов. — Окрім цього, топ-менеджери комерційних банків, користуючись непрофесіоналізмом перших осіб Нацбанку, підкидають їм шкідливі ідеї, на яких же потім самі і заробляють».

Підтвердження тому — крива останніх падінь гривні — нижче курсу 20 гривень за долар — яка виглядає трохи дивно. Нагадаємо, що після заяви очільниці НБУ пані Гонтаревої, що її відомство умиває руки від ситуації на фінансовому ринку, гривня обвалилася від 17 до трохи більше, ніж 20 гривень. І майже закріпилася на цій позначцi: офіційний, міжбанківський, «чорний» курс iшли з мінімальним відривом. Стабілізація, про яку так довго говорили в НБУ, могла бути досягнута, але потім усе знову пішло криво.

«Девальвація гривні викликана панічними настроями населення. Необхідно вживати зусилля для відновлення довіри до банків, припинити практику інформаційної закритості в діях влади», — вважає глава правління банку «Хрещатик» Дмитро Гриджук. «Продовження девальвації в даний момент обумовлене не стільки економічним чинником — мінімальною кількістю проведених торгів, скільки психологічним, який стримує пропозицію валюти на ринку», — погоджується з ним директор з економічного аналізу та стратегічного планування ВТБ Банку Михайло Папанов.

Підтверджує це і статистика: люди масово знімають гроші зi своїх банківських рахунків, кошти на депозитах не залишаються більше, ніж на 7 — 14 днів! Попри те, що ставки за депозитами зросли удвічі. Це найбільший вияв недовіри до фінансової системи нашої держави — включно з азійською кризою 1998 року та світовою фінансовою кризою 2008. Своїми активними діями під прикриттям розмов про кризу на сході держави наш центробанк практично розвалив фінансову систему. І створив зачароване коло: люди не вірять у можливість банків виконувати свої функції, НБУ штучно і нештучно банкрутить ці фінустанови, справді, заважаючи їм виконувати свої зобов’язання, а ті, що залишаються на плаву, стикаються з вотумом недовіри з боку населення.

Тому що планувати будь-яку свою діяльність виходячи з надкоротких грошей — на тиждень-два — за умов відсутності доступу на світовий ринок запозичень через низькі кредитні рейтинги України не може жоден банк. Відтак держава потенційно має у своєму розпорядженні астрономічну суму. За експертними оцінками, на руках в українців є 100 мільярдів готівкової валюти! Це значно більше, ніж усі кредити МВФ та інша фіндопомога Заходу. І люди радо понесуть її у найближчі банки, коли відчують, що їхні гроші перебуватимуть у безпеці.

Наразі дії регулятора спрямовані лише на дестабілізацію. І зроблені вони навмисне чи від незнання чи нерозуміння — все це на настрої нас із вами не впливає.

Проте перспективи нашої національної валюти залишаються вкрай туманними. Якщо НБУ не припинить знищувати її, то завтра курс може бути і 35, і 40, і 50. Більше того, Україна навіть може перейти до гіпердевальвації — за прикладом Зімбабве. Коли «бакс» коштуватиме тризначне, чотиризначне число гривень. Хоча, якщо справедливо, то курс мав би, навпаки, поступово знижуватися — нижче відмітки у 20 гривень, це щонайменше. Але Валерія Гонтарева і сили, які за нею стоять, чомусь уперто не хочуть це робити. Або не вміють. Або таки не хочуть...