Сьогодні народні депутати повертаються на свої робочі місця — у Верховну Раду. Їм доведеться не лише призвичаюватись до зали, дещо призабутої за час канікул, а й до її нового вигляду. Парламентарїї сидітимуть на інших стільцях, бачитимуть перед собою інше електронне табло і в геть іншому місці бачитимуть крісло Президента, навколо якого, вочевидь, цієї осені буде зламано не один спис. Такі результати ремонту Верховної Ради, який тривав з липня, відколи депутати роз'їхалися по відпустках. Наприкінці минулого тижня кореспондент «УМ» побував під склепінням оновленого парламенту і на власні очі побачив, як виглядає відремонтована споруда Верховної Ради.
У четвер уранці в кулуарах парламенту ще гуділи пилососи та свердла, підлоги були вкриті сивим кольором вапна та фарби. «Як завжди, не вистачає двох днів до завершення?» — питаю в одного з роботяг. «До вівторка все встигнемо», — посміхаючись, відповідає співрозмовник.
Зате в сесійній залі все вже було готове. Працівники апарату парламенту сиділи в депутатських стільцях і перевіряли голосувальну систему «Рада-3», за командою тиснучи на кнопки. «Влітку тут міняли крісла, провели нові комунікації, — розповідає заступник керівника прес-служби ВРУ Ірина Кармелюк, — до кожного крісла були проведені окремі провідки». Стільці довелось поміняти після численних нарікань депутатів. «Попередні крісла незручні, — скаржився напередодні ремонту нардеп Микола Жулинський, — таке враження, що тебе відправляють у космос чи кудись іще. Весь час зіщулений, лікті ніде поставити, йде боротьба за підлокітники». Багато депутатів нарікали на те, що вони через свою, як би це м'якше сказати, широку статуру просто не влазять у півметрове сидіння. Тепер депутатське місце м'якіше, на десять сантиметрів ширше та з іншою, світло-вишневою, оббивкою.
Розширення крісел, утім, викликало прогнозовані наслідки: сесійна зала доволі вузька, тож кількість стільців, які стоять власне у залі, зменшилася до 405. Та це не значить, що депутати тепер працюватимуть по змінах. 45 стільців з голосувальними системами поставили в кулуарах, під стінами зали. В такий спосіб, до речі, вдалось вирішити проблему з депутатами-«важковаговиками»: в них у кулуарах, на відміну від решти колег, будуть «рухомі» крісла, а отже, більш просторі робочі місця.
Нові сидіння справді дуже зручні: м'які, широкі, в них можна ледве що не лягти. Єдине що — між депутатськими кнопками для голосування і «підлокітниками» дуже маленька відстань. Чесно кажучи, дивуєшся, як парламентаріям вдається минати таку смугу перешкод з меблевих конструкцій і депутатських ніг чи животів. Ще минулого року в парламенті, між іншим, були такі ряди, що депутату, який бажав виступити з трибуни, доводилось підіймати мало не десяток своїх колег. Цю проблему теж вирішили: сектори з найдовшими рядами розбили проходами на дві частини. Тепер парламентарій, який хоче підійти до трибуни або сходити на перекур, потурбує максимум п'ять колег.
Найпомітніша ж зміна в оновленій залі парламенту — крісло глави держави. Президент тепер сидітиме не поруч з урядовим почтом, а з протилежного боку, тобто ліворуч від керівництва Верховної Ради. Зміну місця розташування цього поважного крісла працівникам апарату парламенту довелось узгоджувати з Адміністрацією Президента, службою протоколу глави держави та Геральдичною палатою. Існує версія, що Леоніда Кучму «посунули», щоб не складалося враження, що той домінує над Кабміном. Раніше така «географія» нікому не шкодила, бо Президент де-факто очолював виконавчу владу. Після прийняття Конституції Прем'єр, принаймні на рівні законодавчого поля, став більш незалежним. Невдовзі (якщо на наступних сесіях буде погоджено політреформу) людина, яка займе посаду глави уряду, за рівнем повноважень і взагалі зможе «переплюнути» гаранта Конституції.
Прем'єр та керівник держави внаслідок ремонту, окрім взаємного сусідства, втратили ще одне «задоволення»: тепер вони не зможуть бачити електронні табло. Екрани розмістили на фронтоні зали, підняли на три метри вище й оздобили дерев'яною рамкою.
Загалом на ремонт Верховної Ради в бюджеті було передбачено 40 мільйонів гривень. Утім, як стало відомо «УМ», на роботи витрачено менше грошей. Залишок збираються використати під час наступних, зимових, канікул. Хоча й без того ціна благоустрою робочих місць депутатів вражає. Декотрі з депутатів вважають, що ремонт Верховної Ради — не першочергова річ, на яку потрібно було витрачати гроші. Скажімо, «нашоукраїнець» Віктор Пинзеник зазначив «УМ», що йому «все одно, в яких умовах працювати». Хоча спеціалісти казали, що Верховну Раду вже давно слід «підлікувати»: ще в 1997 році експертиза встановила, що будівля парламенту перебуває в аварійному стані.
У цьому на собі міг переконатися один з будівельників, який ремонтував скляний купол Ради. Під час робіт відламалася одна з металевих перегородок, до яких він прив'язався альпіністським спорядженням. Конструкція бані не ремонтувалася ще з 1937 року, відколи за проектом Володимира Заболотного було споруджено цю будівлю. На самому куполі за останні роки було виявлено безліч тріщин. Будівельники поміняли частину каркасу і підремонтували два нижніх шари скляного покриття, верхній лагодитимуть пізніше.
До речей, які можна назвати радше потребою, ніж забаганкою депутатів, можна віднести й систему кондиціонування. Старий «вентилятор» так «качав» повітря, що одні парламентарії скаржилися на духоту, а ті, що сиділи в задніх рядах — на протяги. Пристрій, який працює ще з 1957 року, щоправда, не поміняли — це теж у планах на наступний ремонт. Наразі ж змінили розташування пластин, які переганяють повітря.
Після ремонту нашим депутатам зможе позаздрити навіть дехто з іноземних колег: до зали їм провели інтернет. У світову мережу зможе зайти кожен, хто має свій «пересувний» комп'ютер — ноутбук. Окрім того, парламентарії покращили свій зв'язок і з сусідами по сесійній залі: будівельники змінили покриття на стінах і в такий спосіб покращили акустику. Відновили в парламенті й стіни: їх перефарбували, а візерунки вкрили платиною та сусальним золотом.
Тепер, після ремонту, «головне, щоб було усвідомлення, що створені всі технічні та організаційні моменти для того, щоб робота була продуктивною». Так вважає голова Верховної Ради Володимир Литвин. За його словами, поточна сесія парламенту буде дуже гарячою, але відновлена Верховна Рада мала б витримати усі «осінні баталії». Трибуну керівництва Верховної Ради, між іншим, «підняли» на десять сантиметрів. Подейкують — для того, щоб у разі чого захистити мікрофон спікера від бунтівних депутатів.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
