Нове літературне ім’я важко пробивається на головну сцену літпроцесу. Ще важче потрапити у фокус масової уваги молодому політологові. А надто — не з принагідними коментарями до стрічки новин, а з цілою книжкою. Схоже, маємо такий винятковий випадок: Віктор Андрусів, «Змінити майбутнє» (К.: Наш формат).

Вона не була еталоном краси, але мала щось таке, від чого чоловіки божеволіли, а глядачі закохувалися в її гру раз і на все життя. Маленька, тендітна, з осиною талією, з глибоко посадженими очима, кирпатим носом. Таких у театр тоді не брали. Та харизма Марії Заньковецької зашкалювала.