Декларації без декорацій

25.06.2014
Закон зобов’язує всіх держслужбовців оприлюднювати власні декларації про майно, доходи і витрати попереднього року. Але посадовці інформують про свої статки-видатки неохоче або ж «скромно». Треба оприлюднити декларації? Будь ласка! Але ж можна це зробити у маленькій місцевій малотиражці. «А потім ще й викупити весь наклад, щоб людям очі не мозолити», — пригадує прецедент Ольга Різенко, проект-менеджер Поліського фонду міжнародних і регіональних досліджень iз Чернігова. Ця організація — одна з-понад сорока, що в рамках кампанії «Декларації без декорацій» досліджувала декларації посадовців. А ще — стиль їхнього життя, що засвідчував дійсні витрати цих осіб і їхніх родин у 2011—2012 роках. У декого різниця між першим і другим виявилася разючою.

Щодо Сумщини, то найбільше за інших витрачав, ніж заробляв екс-голова облдержадміністрації Юрій Чмирь. За оцінкою дослідників, стиль його життя у 5,6 раза перевищує офіційні доходи. Можливо, цифра дещо завищена, зауважує учасник моніторингу з Сумщини Михайло Лековкін. Бо до статків поза декларацією пану Чмирю зарахували й 19 тис. доларів, що знайшли в його кабінеті вже після від’їзду до Києва.

Нагадаємо, що тоді громадські активісти відстежили спроби винести з ОДА якісь коробки й повідомили про це міліції. Серед багатьох недешевих речей (лише напої чого варті!) були й тисячі доларів. Тоді один екс-заступник пана Чмиря сказав, що гроші належать йому.

На друге місце в області дослідники поставили заступника голови ОДА Віктора Чернявського. На їхню думку, його стиль життя перевищує доходи в 3,5 раза. Третє місце присудили екс-меру обласного центру Геннадію Мінаєву — 1,5 раза.

«Часом декларації просто дивували своєю неграмотністю, — розповідає Михайло Лековкін. — Дехто здавав їх із суцільними прочерками. Себто людина ніде не живе і зовсім не отримує платні? Повірити в це важко, проте такі «попелюшки» серед українських політиків є».

Свідомо чи несвідомо заповнювалися ті документи, але викликати вони можуть не довіру до чиновників, а хіба скептичну посмішку. Дехто ж продемонстрував малограмотність. Скажімо, людина декларує, що має чотири вантажівки. А от у графі, де мають бути вказані витрати на утримання машин — прочерки. Не їздять? Не обслуговуються? Зрозуміло, що такою помилкою чиновник шкодить собі сам.

Можливо, для посадовців варто проводити тренінги із заповнення податкових документів. Бо ж прикро: якщо вони не можуть дати лад власним справам, то як із нашими спільними проблемами розберуться? Здавалося б, чи варто говорити про справи днів минулих і про посадовців, які в більшості своїй — хто де? Варто, вважають громадські діячі, бо нова влада повинна пам’ятати, що за нею стежать і не дадуть iз легкістю дурити громаду, «випікаючи» чергові золоті батони.

Потребує уваги й інше. Як взагалі можливе настільки недостовірне декларування доходів? «Проблема в тих прогалинах законодавства, які ми маємо, — каже Ольга Різенко. — Немає єдиної системи, за якою можна контролювати чиновників. По суті, контроль за майновими деклараціями службовців узагалі відсутній. Як і механізми виявлення недостовірних даних, за які не передбачені санкції. А максимальний розмір штрафу за неподану декларацію становить смішні 435 гривень».

Отже, потрібно, щоб механізм контролю був досконалим. Хто його здійснюватиме? Звичайно, це має робити громадськість. Але й на рівні держави така схема контролю має існувати. Нині громадські активісти спільно з Міністерством юстиції України працюють над нововведеннями на законодавчому рівні, які мають врегулювати конфлікт інтересів публічних службовців і запровадити ефективний фінансовий контроль за їхніми статками.

Ідеться й про посилення відповідальності за неправильні дані, й про створення загальнодержавної електронної системи майнових декларацій службовців із вільним онлайн-доступом до неї усіх охочих. Є пропозиції щодо створення Національної комісії з питань запобігання корупції, до функцій якої входитиме й перевірка декларацій службовців та їх фактичного способу життя. Щодо останнього, то відразу виникає зрозумілий скептицизм. Створити ще одну структуру з контролю за іншими структурами? І скільки часу знадобиться, аби вона теж стала корумпованою? — пролунали репліки на презентації моніторингу в Сумському обласному прес-клубі.

А втім, влада має щось робити в цьому напрямi, будувати механізми, що не даватимуть корупційного збою. Аби здобувати повагу та довіру до себе. Бо ж українці останнім часом дуже недовірливі...

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>