А тепер — русини?..

29.04.2014
А тепер — русини?..

Час від часу розмови про русинську автономію відновлюються, але інспірують неспокій на Закарпатті спецслужби Росії, переконані експерти. На фото — «всеукраїнський з’їзд русинів», Мукачеве, 2011 рік. (з сайта zakarpattya.net.ua.)

Відразу заспокоїмо читача: принаймні щодо західного регіону України можна не хвилюватися. Ніякого проголошення 24 квітня «Підкарпатської республіки» не відбулося. Хоча чутки про те, що в середовищі русинської громади знов мутять воду послідовники сумновідомого отця Сидора, ходили. Ідея з карпатською автономією вельми сподобалася російським ЗМІ. Настільки, що російський політолог Андрій Окара, відомий своїми симпатіями до України, розповів, як промосковські мас-медіа зверталися до нього по коментар у зв’язку з... відділенням Закарпаття.

Але у Білокам’яній біжать поперед батька в пекло: Закарпаття не тільки не збирається відділятися, а й не заохочує сепаратистські настрої як такі. Останні існують здебільшого в iнтернеті, а от кому вигідна подібна істерія, уточнювати не потрібно. Хоча, як слушно зауважує в коментарях «УМ» політолог Володимир Фесенко, робити вигляд, що проблеми з русинами не існує зовсім, є також неправильним. Але й перебільшувати її масштаб не варто.

Утiм переповідати всю історію русинів від прадавніх часів i до 1991—2014 років ми наразі не будемо. Як не будемо й заглиблюватись у термінологію, встановлюючи, коли саме етнонім «русин» перестав бути дефініцією всіх українців, звуживши значення до одного субетносу. Згідно з переписом населення 2001 року, русинами себе визнали 10183 мешканці Закарпаття. На жаль, чи не найбільш відомим iз них є отець Дмитро Сидор — лідер так званого «Сойму підкарпатських русинів» та — за сумісництвом — священик УП МП.

Отець Сидор був засуджений за сепаратизм ще режимом Януковича. Наприкінці 2008-го СБУ порушила проти нього кримінальну справу, а в березні 2012-го Сидора засудили до трьох років ув’язнення за статтею 110 ККУ («замах на територіальну цілісність України).

Виконання покарання відтермінували на два роки, тож, за ідеєю, в березні цього року святий отець мав відправитися за ґрати. Але за всіма буремними подіями про нього, схоже, «забули». За даними джерел, Сидор досі на свободі, а оскільки до тюрми йому зовсім не хочеться, лідер Сойму віддає перевагу тому, аби поводитися тихо й непримітно.

Отож те, що саме Сидор має відношення до теперішніх чуток про бажання русинів відокремитися, не доведено. Щоправда, у цього діяча є (чи був?) вірний соратник — такий собі Петро Гецько — самопроголошений прем’єр самопроголошеної «Підкарпатської республіки». Але він, як кажуть поінформовані особи, нині знаходиться у Росії (що, звісно, не заважає йому користуватися iнтернетом). Хоча, з іншого боку, навряд чи до такої фігури, як Гецько, десь ставляться серйозно. Все-таки він не Янукович. І навіть не Пшонка iз Захарченком.

Отож, з чиєї саме подачі почала мусуватися тема русинської автономії, наразі не встановлено. Тобто очевидно, що без російських спецслужб (а те, що «продуктом» останніх є і Гецько, і Сидор, ні в кого не викликає сумнівів) тут не обійшлося. Деталі й не так важливі. Головне, що тут пропагандистська машина Путіна «попалилася» на абсолютній брехні. Русинський «горіх» — їм не по зубах.

ДО РЕЧІ

Про всяк випадок «Правий сектор» застеріг закарпатців, які будуть брати участь у травневих акціях, від використання георгіївських стрічок, повідомляє «Укрінформ». «Звертаємося до всіх організаторів та учасників травневих акцій 1-го та 9-го травня із проханням не поширювати та не демонструвати на вулицях міст ворожих прапорів, значків та відзнак, зокрема таких, як червоний прапор Радянського Союзу, російський триколор та георгіївська стрічка»,— йдеться у зверненні «ПС». «Сьогодні під цими прапорами та з цими стрічками лунають заклики до сепаратизму та розколу України.Тому ми не маємо морального права дозволити демонстрування цих символів на наших вулицях. Їх демонстрація буде розцінюватися як підтримка іноземного агресора та заклик до сепаратизму», — наголошує «Правий сектор».

 

ТОЧКА ЗОРУ

Олексій Гарань,
професор кафедри політології
Києво-Могилянської академії:

— Ідея русинської автономії проговорюється вже давно, але широкої підтримки вона не має. Тут може йти дискусія на іншу тему: чи визнавати русинів як окрему ідентичність? Поки що, згідно з останнім всеукраїнським переписом, вони фігурують як субетнос. Тобто мова про те, що українцями є й поліщуки, й лемки, й бойки, й русини зокрема. Русинами, до речі, себе визнали буквально кілька тисяч осіб — це, знову ж таки, згідно з переписом... Тобто з цього приводу дебатувати можна, але підстав для русинської автономії немає жодних. Усе це інспірується ззовні, інспірується Росією... Причому «працюють» російські служби на Закарпатті вже давно, розіграти русинську карту в Москві збиралися ще в період розпаду Радянського Союзу.

 

Володимир Фесенко,
керівник Центру прикладних
політичних досліджень «Пента»:

— Ми дуже часто говоримо про те, що от, мовляв, Харків щось вимагає чи Донецьк вимагає... Хто конкретно вимагає автономії Закарпаття? Отець Сидор?.. Це людина, дуже тісно пов’язана з Росією та російськими спецслужбами... Тому коли він на чомусь наполягає, некоректно казати, що цього вимагають усі русини. Давайте все-таки вiдділяти котлети вiд мух. Водночас в умовах нинішньої політичної нестабільності слід брати до уваги заяви й політичних маргіналів також. Якщо вони починають експлуатувати ту чи іншу тему, це означає, що російські спецслужби, які за ними стоять, намагаються дестабілізувати ситуацію. Хоча об’єктивних умов для цього саме на Закарпатті нема, але це не означає, що подібні речі слід пропускати повз увагу. Важливо, аби всі владні інституції на території Закарпаття могли функціонувати належним чином. І щоб вони вчасно мінімізували будь-які ризики та прояви конфліктних ситуацій.