Вибіркове «кривосуддя»

У правовому полі України склалася парадоксальна ситуація: вже упродовж багатьох років органи Державної виконавчої служби не можуть виконати сотні тисяч судових рішень, ухвалених на користь чорнобильців, «афганців», учасників та дітей війни. Натомість державні виконавці потужно задіяні владою для виконання «нічних» рішень судів щодо антиконституційної заборони проводити мирні акції протесту на вулицях та майданах. Як домогтися справедливості і змусити виконати рішення суду? І чи взагалі це реально в Україні?

Чиє судове рішення важливіше?

Коли державні виконавці вкотре офіційно зачитуватимуть «свіже» рішення котрогось із «найгуманніших у світі» судів про заборону збиратися українським громадянам у певних місцях, то протестувальники, серед яких є особи, котрі виграли суди в органів ПФУ та Мінсоцполітики щодо невиплати належних сум пенсій, допомог, надбавок, компенсацій, могли би зачитати державним виконавцям свої рішення судів, котрі впродовж тривалого часу залишаються невиконаними. Державним виконавцям можна було би заявити про те, що рішення судів вони повинні виконувати в порядку черговості, і поки не будуть виконані судові рішення, які набагато раніше набрали законної сили, державні виконавці не мають жодного, в тому числі морального права виконувати інші рішення судів, які не були ще розглянуті апеляційними (касаційними) судовими інстанціями.

Невиконаних судових рішень в Україні стільки, що вони й самі могли б стати причиною... акції протесту. Скажімо, українські громадяни могли би надіслати на адресу штабу Євромайдану (Центральний штаб національного спротиву, майдан Незалежності 2, Київ, 01012) копії рішень судів або виконавчих листів, котрі досі залишаються невиконаними органами державної виконавчої служби. Активісти Євромайдану могли би розклеїти ці копії судових рішень на імпровізованих стендах перед КМДА, Будинком профспілок та іншими приміщеннями, які перебувають у тимчасовому користуванні мітингувальників, і коли столичні держвиконавці приходитимуть разом iз міліцією «розблоковувати» приміщення, у той час виставляти перед ними ці стенди як своєрідні щити захисту.

Бідний буржуй

Однією з найбільш показових є ситуація з рішенням Печерського районного суду Києва, котре набрало законної сили ще в січні 2010 року і досі залишається невиконаним. Згідно з цим судовим рішенням визнано брехуном Петра Симоненка — народного депутата України, голову КПУ та зобов’язано останнього спростувати на пленарному засіданні Верховної Ради України поширену ним недостовірну інформацію про те, що Головний командир УПА Роман Шухевич одержав два «Залізні хрести» з рук Гітлера. Крім того, суд вирішив стягнути з неправдомовця тов. Симоненка 14 грн. 50 коп. судових витрат на користь сина Романа Шухевича, довголітнього політв’язня совєтських концтаборів Юрія Шухевича.

Досі державні виконавці не лише не спромоглися примусити тов. Симоненка спростувати з трибуни парламенту недостовірну інформацію про Романа Шухевича, а й навіть не змогли стягнути з нього символічну суму судових витрат, які пан Юрій планує передати разом iз копією судового рішення в меморіальний музей Романа Шухевича в Білогорщі під Львовом, де героїчно загинув нескорений командир УПА.

Двічі столичні державні виконавці приймали постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки ними не було виявлено майна боржника. Суди скасували ці незаконні постанови і зобов’язали державних виконавців виконати рішення суду.

М’яко кажучи, дивує позиція державної виконавчої служби, яка може за комунальні борги забрати «останню сорочку» в бідного пенсіонера, а зi справжнього «буржуя» не може стягнути 14,5 грн., хоча їй добре відоме місце роботи останнього — Верховна Рада України, де боржник отримує величезну за розміром заробітну плату. Державні виконавці знають, де розташований розкішний маєток комуністичного подружжя, а також їм відомо, в якому управлінні органів ПФУ отримує солідну пенсію боржник.

Але столичні держвиконавці цього не бачать і пишуть у своїх незаконних постановах про те, що: «майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено», тим самим визнаючи де–юре, що боржник є патологічним злидарем, бомжем, у якого немає заробітної плати, пенсії та інших джерел доходів, а є лише, згідно з Переліком видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами: «один комплект одягу (на сезон), постільна білизна — на дві зміни, матрац, подушка та ковдра (все по одному), один холодильник на родину, одна корова, а за її відсутності — одна телиця, а якщо не має ані корови, ані телиці — одна коза тощо».

Вимагайте справедливості!

Нещодавно пан Юрій звернувся до державних виконавців із вимогою накласти штраф на боржника за невиконання ним рішення суду, а в разі повторного невиконання рішення боржником накласти на нього штраф у подвійному розмірі та звернутися до правоохоронних органів із повідомленням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону. Пан Юрій також вимагає від державних виконавців звернутися до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України — до виконання зобов’язань за рішенням суду.

Наприкінці свого останнього звернення до державних виконавців Юрій Шухевич зазначив таке: «Якщо мені не будуть надіслані копії постанов про накладення штрафів на боржника, копії повідомлення до правоохоронних органів про притягнення боржника до кримінальної відповідальності, копії подання до суду про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, то я вважатиму, що такі документи не існують і що відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві свідомо покриває злочинні дії брехуна — народного депутата України, голови КПУ Петра Симоненка і я вважатиму, що державні виконавці виконують тільки ті рішення суду, які наказує їм виконувати злочинна влада, зокрема щодо антиконституційної заборони проводити українським громадянам мирні акції протесту на вулицях та майданах Києва».

Сотні тисяч звичайних українських громадян, яким дер­жавні виконавці не поспішають виконувати судові рішення, могли би взяти приклад з Героя України Юрія Шухевича і звернутися з подібними заявами до державних виконавців, аби ті примусили боржників виконати рішення судів. Нижче подаємо норми чинного законодавства, які можна використовувати під час написання таких заяв.

Олекса ЧОРНОТА,

правозахисник