Ставки зростають

10.01.2014
Ставки зростають

Незважаючи на економічну кризу, Президент Янукович доручив уряду вдвічі, порівняно з минулим роком, збільшити розмір головної мистецької премії держави. Отже, у 2014–му, на 200–річчя Тараса Шевченка, лауреатам дадуть по 520 тисяч. Сума немала, а це означає, що й боротьба за звання мусить бути більш жорстока. У третій тур члени журі Шевченківського комітету серед авторів 56 творчих робіт відібрали 11. У номінаціях «Кінематографія» та «Народне і декоративно–прикладне мистецтво» не пройшов жоден із претендентів.

Найбільше дискусій точиться навколо номінантів із літератури та образотворчого мистецтва. Молодий письменник Андрій Любка каже, що якби його воля, то дав би премію Костянтину Москальцю, «але тільки з огляду на те, що він дуже бідний». За словами Любки, ця премія дискредитує особистість. Її дають за «доробок», заслуги, а не за книжку чи твір. «Ніхто з молодих її не отримав. Журі формує влада, там завжди 51%, тобто більшість, у руках номенклатури. У журі входять члени спілок, директори театрів, тобто посадово залежні люди», — пояснює Любка і додає, що й прин­ципи висунення теж бюрократичні.

«Я проти державних премій узагалі. Принаймні дер­жава не має права призначати членів журі. В Австрії та Польщі немає державних премій. Там міністерство культури виділяє гроші, скажімо, Національній бібліотеці, а вже та створює премії», — розповідає молодий письменник, який часто буває на стипендіях у різних країнах. В Андрія Любки як одного з успішних представників молодого покоління літераторів є своя модель премії. «Журі має формувати профільна фахова установа, але обов’язково з авторитетних людей. Тобто Національна бібліотека, наприклад, формує журі, в нього входять публічні інтелектуали, директори трьох найбільших книгарень, відомі книжкові критики, два–три письменники, яким уже байдуже до премії, — скажімо, Костенко та Андрухович, перекладачі».

Музикознавець Юрій Чекан наполягає: державні премії мусять присуджуватися індивідуально. «Пригадаймо Римську премію, — розмірковує пан Чекан. — Композитори, наприклад французькі, працювали за те, щоби одержати Римську премію. Вони приїздили в Рим, жили там, ходили в музеї і писали свої твори. Вони були зацікавлені в одержанні Римської премії, бо тоді мали забезпечене на певний час життя, не думали, де заробити на шматок хліба, а мали можливість творити. Згадаймо засновану Бєляєвим Глінкінську премію, яку присуджували до 1917 року. Той самий Скрябін одержував цю премію, і за неї міг рік жити. Творчість — завжди індивідуальна. Коли одержує премію «колгосп», тоді всі стають лауреатами Шевченківської премії. Але реально для майбут­ньої творчості по грошах ця премія нічого не дає. На сьогодні у нас є Анатолій Солов’яненко–молодший, головний режисер Національної опери України, лауреат Шевченківської премії 2011 року за постановку опери Белліні «Норма». Він її одержав як у «колгоспі». А тепер про це всюди пише і дуже хвалиться. Я вважаю, що премія має бути індивідуальна, а для творчих колективів потрібні гранти Президента, Каб­міну, Верховної Ради, які даватимуть їм можливість працювати і робити якісний мистецький продукт».

А арт–критикам не подобається, що Шевченківський комітет iз року в рік вибирає переважно літніх людей. І справа навіть не в роках, а в енергії їхніх думок і творів. «Можливо, ці люди й заслужили — але високу пенсію, а не державну премію. Премії мають підштовхувати талановитих людей до наступного витку діяльності, а не до могили», — розмірковує мистецтвознавець, яка побажала не афішувати своє ім’я. До слова, цьогоріч на Шевченківську премію претендують 72–річний Любомир Медвідь та 75–річна Людмила Мєшкова. І якщо маляра Медведя у мистецьких колах поважають за те, що він зумів залишитися цікавим, то про керамічний живопис Мєшкової мало хто відгукується позитивно. У 2013–му ювілейну виставку Мєшкової відвідав Азаров і вручив їй орден «Княгині Ольги» другого ступеня. Та хотілося б, щоб лауреатами стали справді достойні, в яких ще є час і наснага творити, і щоб наступникам не було соромно подаватися на найвищу державну нагороду. Раз вона вже у нас є.

Водночас доктор мистецтвознавства Юрій Чекан відзначає високий клас одного з шевченківських номінантів у «своїй» царині — оперу «Летючий Голландець» Вагнера, поставлену в Донецькому театрі опери та балету. «Це найкраща постановка за роки незалежності України, — впевнений музикознавець. — Коли я навчався ще в музичному училищі, то був на постановці Вагнера «Тангейзер». З того часу Вагнера в Україні не ставили. «Летючий голландець» поставлений на надзвичайно високому рівні. Це перша причина, чому опера заслуговує на Шевченківську премію. Вона поєднує митців із різних країн: диригент–постановник Михайло Синькевич із Маріїнського театру Санкт–Петербурга, режисер–постановник Марія Курочка з Німеччини, художники–сценографи Момме Хінріхс, Торге Мьоллер теж із Німеччини. Держава повинна заохочувати подібні проекти. Це друга причина. І третє полягає у тому, що на пострадянському просторі, зокрема в Україні, зруйновано гастрольну діяльність. Всі хочуть їхати з постановкою тільки за кордон. А з цією оперою їздили по Україні, ставили її в Донецьку, Києві, Львові, Одесі, Дніпропетровську. Це дуже сильна мистецька акція, яка об’єднала Україну.

НОМІНАНТИ

Література

1. Юрій Буряк. Книга поезій «Амальгама». Представлено Всеукраїнським товариством «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

2. Костянтин Москалець. Книга поезій «Мисливці на снігу». Представлено Асоціацією українських письменників.

3. Юрій Щербак. Книги «Час смертохристів. Міражі 2077 року», «Час великої гри». Представлено Всеукраїнським товариством «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

4. Мирослав Дочинець. Книги «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії», «Горянин. Води Господніх русел». Представлено Національною спілкою письменників України.

Літературознавство та мистецтвознавство

5. Ірина Гаюк. Книга «Ілюстрована енциклопедія вірменської культури в Україні». Представлено Всеукраїнським товариством «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

Публіцистика і журналістика

6. Роман Коваль. «Михайло Гаврилко і стеком, і шаблею». Представлено Асоціацією українських письменників.

Музичне мистецтво

7. Людмила Монастирська. Провідні партії в оперних виставах Національної опери України в сезонах 2009—2013 рр. Представлено Міністерством культури України.

Театральне мистецтво

8. Василенко Василь (диригент–постановник), Курочка Марія (режисер–постановник, ФРН), Стрельцова Людмила (хормейстер–постановник), Рябенький Василь (художній керівник проекту), Плеханова Тетяна (виконавиця партії Зенти).

Опера «Летючий Голландець» Р. Вагнера в Донецькому Національному академічному театрі опери та балету імені А. Б. Солов’яненка. Представлено Міністерством культури України.

Концертно–виконавське мистецтво

9. Фемій Мустафаєв. Музичний альбом «Тарас Шевченко. Солоспіви» та концертні програми останніх років. Представлено Всеукраїнським товариством «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

Образотворче мистецтво

10. Любомир Медвідь. Цикл живописних творів «Ремінісценції». Представлено Національною академією мистецтв України.

11. Людмила Мєшкова. Мистецькі твори, створені у 2008—2013 роках. Представлено Міністерством культури України.