Мистецько-туристичні координати якості

Великий рейтинґовий відрив першого місця від другого в підномінації «Мистецтво» — не дивина. По–перше, монографія французького автора «Малевич» — одна з найкращих у світовому вивченні творчості цього митця. По–друге, саме Жан–Клод Маркаде перший на Заході кваліфікував художника як «польсько–українсько–російського маляра, архітектора, теоретика, педагога й мислителя» (це сталося 1990 року й викликало науковий ажіотаж, оскільки досі Малевича представляли винятково як росіянина). По–третє, в Україні ніколи не видавали такий осяжний ілюстративний корпус творів Малевича — понад три сотні репродукцій. До всього, монографічні альбоми видавництва «Родовід» — це завжди вища поліграфічна якість і строго–вишуканий дизайн. Відтак, книжки «Родоводу» здобули шосту лавреатську відзнаку Всеукраїнського рейтинґу (упродовж 15 років) і зрівнялися за титулованістю із виданнями колись одноосібного лідера на ринку мистецьких видань — столичного «Мистецтва».

Друге місце сьогорічного рейтинґу посідає несподіваний проект: не книжка ПРО мистецтво, а власне художній артефакт: «Жлобологія». Вже сьогодні в Інтернеті подибуємо діаметрально протилежні точки зору на зібрані під цією палітуркою виразно провокативні малярські твори. Схоже, щедро цитуватиметься у культурологічному дискурсі й текстова частина — есеї «на задану тему» від знаних письменників, художників, музикантів. Видавці випустили цей проект у двох варіантах: власне мистецький, великоформатно–повноколірний, та публіцистичний — стандартного розміру, з меншою кількістю ілюстрацій, до того ж чорно–білих. Ця друга книжка також фігурує в рейтинґу’2013 — серед публіцистики у номінації «Обрії».

Останні роки майже щосезону випускає декілька помітних альбомів «Дух і Літера» — видавництво–лідер у публікації гуманітаристики. Здається, спеціалізація на філософській літературі дається взнаки і на підготовці книжок із мистецтва; принаймні, і «Сергій Параджанов. Колаж. Асамбляж. Предмет», і «Театр «Дах» — вразно концептуальні проекти.

Так само «точкові» мистецькі проекти присутні у програмі львівського видавництва «Апріорі», котре спеціалізується на краєзнавчо–туристичних книжках. Торік їхня книжка (М.С.Білан, Г.Г.Стельмащук, «Український стрій») стала лавреатом у номінації «Візитівка», нині уже два проекти від «Апріорі», так само високої якості — у топ–частині рейтинґу, «Олена Кульчицька» та «Українські народні головні убори» Галини Стельмащук.

У двох із трьох підномінацій «Візитівки» перемогли книжки київського видавництва «Балтія–Друк». Теж не дивно — із середини 2000–х саме вони помітно «диктують моду», принаймні серед краєзнавчо–туристичних видань. «Звичаї українців у народному календарі» Лідії Артюх — це також книжка–мандрівка, лише не географією, а річною хронологією; вдалий синтез популярної етнографії, регіонально–історичної обрядовості та сучасної реконструкційної фотографії «Вечный Киев. Жизнь большого города» — піонерський на нашому ринку проект подарункової презентації столиці в координатах «історії повсякдення» — із безліччю факсимільних копій слідів минулого побуту (банкноти, театральні афіші й програми, проїзні документи, ресторанні меню, посвідчення та різноманітні довідки, видані знаним киянам тощо).

Безперечно, привернуть читацьку увагу дві книжки дорожніх нотаток: «Сонячний годинник. Книга пілігрима» Володимира Панченка, головного редактора сайту «ЛітАкцент», та «Між часом і морем. Колекція невигаданих історій» шевченківського лавреата Григорія Гусейнова. Як завжди, у верхній частині рейтинґу новинки від славного києвознавця Дмитра Малакова — нині це три книжки про трьох київських архітекторів, чиї витвори є окрасою столиці.

Відтак, маємо чималу якісну річну бібліотечку видань, що є справжньою візиткою країни як для іноземців, так і для українських громадян.