Олександр Положинський: Я стою тут за іншу Україну

13.12.2013
Олександр Положинський: Я стою тут за іншу Україну

Олександр Положинський.

Його все менше представляють як вокаліста групи «Тартак» і все більше — як громадського діяча. Сашко Положинський каже, що дуже хотів би уникнути політичної кар’єри у своєму житті. Але якщо стоятиме вибір: йти в політику і щось змінювати, чи взагалі тікати з України і жити заради себе — він піде в політику. Олександр Положинський вірить, що ми здатні жити краще, тому щодня виходить на Майдан.

«Громадянський рух є відображенням того, про що я мрію»

— На Майдані «Громадянський рух» на чолі з вами відкрив нову сцену «Вуличний Університет», де читають лекції на гуманітарну та економічну тематики. З чого все починалося?

— Група молодих людей, які самостійно зібралися, запросили мене бути обличчям їхнього руху. Це успішні у своїй сфері діяльності, з певним практичним досвідом і хорошою вищою освітою люди. Оскільки те, що вони говорили, і ті ідеї, які формулювали, збiгаються з моїми, ми дуже швидко порозумілися і на сьогодні кілька вдалих проектів реалізовано. Зважаючи на те, що робота почалася з нуля, проведена всього за якихось десять днів, у польових умовах, групою людей, які між собою ще недавно не були знайомі та як команда ніколи не працювали, — можна говорити, що все успішно.

— Які саме проекти ви вже реалізували?

— Найуспішніший наш проект — «Не ЗЛИй Майдан». Це інфоцентр, який має представлення на відповідній сторінці у «Фейсбуцi». Він також втілений у реальному житті — намет «Не ЗЛИй Майдан» розташований біля Головпоштамту. Довкола нього сконцентровано багато різної, не нашої, інформації, та там є дуже багато нашого інформаційного продукту, листівки. Класним є проект «Дзвінок Майдану», який агітує киян, щоб вони кілька годин на день ввечері з 18.00 до 22.00 проводили на Майдані і, бажано, ночували там одну ніч. Є багато дрібніших проектів, наприклад із запаленням свічок.

— Це ви організували запалення свічок? Дуже гарний символ мирного протесту.

— Ми були дотичні до його реалізації. Ми допомагаємо людям, які намагаються щось робити, та їм чогось не вистачає з того, що має «Громадянський рух». Наприклад, їм інформаційна чи організаційна підтримка, чи кілька людей в допомогу, чи знайти ресурси. Це проекти громадської взаємодії, вони взаємоінтегруються. Є багато ініціатив і в межах Майдану, і в межах усієї України. Це і є відображенням того, про що я мрію.

— Ви кажете «НЕ ЗЛИй Майдан». Ми кожного дня чуємо, що це мирний протест. Влада думає інакше, зважаючи на її дії, арешти, побиття…

— У нас влада зла. Наш посил «Не ЗЛИй Майдан» має кілька сенсів. Він не злий, тобто той, який не містить у собі злості. І «не злий», тобто не зрадь Майдан. Таким посилом ми натякаємо всім — і владі, і опозиції, що вони мають рахуватися із прагненнями і бажаннями народу, що політики повинні представляти інтереси народу і забезпечувати успішне виконання своїх функцій, а не себе і свою родину за рахунок доступу до державних ресурсів.

— Чи можна розізлити Майдан?

— Мені за цей час доводилося зустрічати багато рішучих людей, готових на все. Ця рішучість стосується як влади, так і опозиції. Якщо людей постійно зневажають, обкрадають, принижують, несправедливо судять — вони доходять до межі, їхні настрої, вчинки і дії важко контролювати. Я відчув, що багато людей близькі до цієї межі. Насправді це дуже добре, що вони не втратили гідності, честі, мужності, не втратили бажання боротися за себе, свою родину і землю. Але водночас ми живемо у ХХІ столітті, тож хочеться, щоб проблеми вирішувалися мирним шляхом, шляхом розуму, а не сили. Зрозуміло, що є ситуації, коли діалог неможливий. Неможливо вести діалог із терористом, який захопив заручників і готовність вбивати демонструє на практиці. Як iз ним вести переговори? Якщо влада демонструє неготовність прислухатися до громадян, до точки зору суспільства, то суспільство може відмовитися вступати в діалог із владою.

«Я категорично проти халяви на Майдані»

— Що треба робити, щоб нас не витіснили з Майдану?

— Стояння Майдану має свій сенс, своє психологічне організаційне значення, але водночас ми живемо в період нових технологій, комунікацій. Я думаю, що можна вигадувати форми протесту трошки інакше. Треба знаходити більш гнучкі, несподівані форми, максимально залучати можливості, які дає інтернет, мобільний зв’язок та інші сучасні технології. Потрібно кожен раз дивувати, влаштовувати несподіванку і бентежити владу. Ніби все затихло, а потім раз — і знову люди на вулицях вимагають змін, справедливості, покарання тим, хто вчинив злочини.

— Про нові методи протесту ви спілкувалися з політиками, хоча б з тими, які приходять на Майдан?

— У більшості українських політиків є така вада, як невміння слухати. Вони більш–менш можуть слухати одне одного, але якщо вони спілкуються з людьми, яких вважають із нижчого щабля соціальної драбини, то багато політиків не готові слухати.

— Перед концертом «Тартака» на Майдані ви писали, що вас викликають у прокуратуру? Вже були на допиті?

— Був дзвінок директору групи «Тартак» із проханням домовитися зі мною про зустріч зі слідчим. Виклику як такого не було. Можливо, за час, що минув від того дзвінка, з’ясувались обставини, які примусили слідчого відмовитися від бажання поспілкуватися зі мною. У прин­ципі і так все ясно. Зрештою, існує безліч відеозйомок із тих подій на Банковій. Навряд чи я можу розповісти щось нове. Як громадянин я вважаю, що прокуратурі слід було почати свої розслідування з незаконного і жорстокого побиття учасників мирної акції на майдані Незалежності в ніч на 30 листопада.

— Як змінилося ваше життя за цей тиждень?

— Принципово змінилося. Ви ж бачите, чим я в житті займаюся. Я люблю писати пісні і виступати з концертами на сцені, записувати альбоми, знімати кліпи, я люблю спілкуватися з прихильниками, а ще більше — з прихильницями, роздавати автографи, фотографуватися. Я люблю у вільний від роботи час подорожувати Україною та отримувати максимум задоволення від життя. Але так склалося, що я зараз змушений докладати максимум зусиль, щоб принаймні спробувати змінити життя в Україні на краще. Якщо це не зробимо ми, громадяни України, то ніхто за нас це не зробить.

— Як проводите час на Майдані?

— По–різному. У понеділок я тут сніг чистив. Це мене підштовхнуло до думки, що треба Майдан забезпечити лопатами і сьогодні (у вівторок. — Ред.) із нашими однодумцями ми закупили кілька десятків лопат. Привезли їх сюди та роздавали бажаючим попрацювати.

— Що вам не подобається на Майдані?

— Я вважаю, що процес харчування треба зробити взаємозалежним і харчі так просто не роздавати. Якщо хочеш їсти, мусиш щось робити, приносити користь громаді, що зібралася на Майдані. Умовно кажучи — щоб халяви не було. Я за те, щоб люди працювали за ідею, на волонтерських засадах, проявляли свою активність, але і за те, щоб тут не було можливості отак на халявку кайфувати. Там погрівся біля вогню, який не ти запалив, там поспав у наметі, який не ти поставив, там поїв їжу, яку в принципі приготували не для тих, хто тут тусується, а для тих, хто щось робить корисне. Це все занадто щедро і нераціонально. Утім бачу, що ситуація покращується. Видно, що робляться організаційні висновки, що люди вирішують багато проб­лем, які кілька днів тому не знали, як вирішити.

— На днях ви просили людей перевіряти рахунки, на які вони пересилають гроші на підтримку Майдану. Знаєте про випадки шахрайства?

— Питання з грошима — дуже слизьке. Активісти з нашого руху провели незалежне дослідження, і зрозуміли, що тут є всі можливості для зловживання. Можливо, зараз ситуація змінилася на краще. Але ще кілька днів тому кожному бажаючому можна було організувати скриньку з пожертвами і за короткий термін часу зібрати доволі таки вагому суму, яку могли не проконтролювати.

«Для мене асоціація з ЄС — це в першу чергу можливість нарешті трошечки пожити на віддалі від асоціації з Росією»

— Як ставитеся до вимоги щодо відставки Януковича?

— Якби відставка Януковича сталася, то як людина, яка завжди була проти того, щоб Україна мала такого Президента, я б це вітав. Але я не бачу реальних механізмів реалізації цієї вимоги, тому що відправити у відставку Януковича може лише тільки сам Янукович.

— На зустрічі з екс–президентами України Янукович заявив, можливо у березні 2014 року асоціація з ЄС буде підписана. Що дасть Україні підписання асоціації, для вас особисто?

— Я вже наслухався казочок Президента про підписання асоціації з ЄС, тому в його обіцянки–цяцянки не вірю і не вірив раніше. Я би здивувався і, мабуть, публічно попросив пробачення за свою невіру, якби дійсно асоціація з ЄС була підписана. Я не вірю в те, що це можливо, я не знаю конкретних умов асоціації.

— Тоді за що ви тут стоїте?

— Я що тут стою за євроінтеграцію? «Беркутівці» поклали на асфальт кілька сотень мирних протестувальників, розкатали їх із неймовірною жорстокістю, а я зараз стою за євроінтеграцію? Ви мене на щось провокуєте, так? Я не стою тут за євроінтеграцію, я стою тут за іншу Україну — Україну, в якій панує закон, рівний для всіх, в якій панує справедливість і відповідальність по відношенню до всіх. Ми всі не знаємо, що принесе Україні асоціація з ЄС, тому що ми її ще не мали. Але ми точно знаємо, що Україні приносить багатовікова асоціація з Росією. В історії можна дуже багато прикладів відшукати того, що нам ця асоціація принесла. Для мене асоціація з ЄС — це в першу чергу можливість нарешті трошечки пожити на віддалі від асоціації з Росією. Я нічого не маю проти дружби українського і російського народів, та я конкретно проти того, що Росія поводиться по відношенню до України, як повелительниця, і зовсім не рахується з нашими інтересами.

ВІН ЖЕ ПАМ’ЯТНИК!

Повалення Леніна — це несправедливо

Я не засуджую людей, які повалили Леніна, — каже Положинський. — В мене єдина претензія до них, що вони під ці дії підписали сотні тисяч людей, які були в той час на майдані Незалежності. Я вважаю, що це несправедливо. Можливо, не всі люди були готові до того, щоб пам’ятник Леніну було знесено саме у такий спосiб. Якби мене спитали, я би сказав: «Так, валити! Але краще не валити, не руйнувати, а акуратненько перевезти де–небудь в Чорнобильську зону і зробити там цвинтар усіх пам’ятників Леніну зі всієї України».