Прощавай, зброє депутатська?

      Генеральна прокуратура стурбована тим, що десятеро народних обранців, попри усі заяви ГП про те, що зброєю депутат володіти не повинен, розставатись зі своїми «луками та стрілами» не бажають. Та й, чесно кажучи, було б дивним, якби, пройшовши усю бюрократичну тяганину та виклавши за таку «іграшку» чималі гроші, нардепи так легко погодились би роззброїтися.

      За словами Олексія Козаченка, який зберіг собі життя завдяки пострілу у нападника з його ж зброї, якраз незадовго до фатального вечора, коли на його життя зазіхали невідомі, вiн клопотав щодо отримання пістолета. «Я просив видати мені маленьку сучасну «Берету», — говорить Козаченко в інтерв'ю «Дзеркалу тижня». — І сказав, що готовий придбати пістолет за власні гроші. Мені пояснили, що можуть видати лише те, що є наявним. І запропонували на вибір пістолет Макарова і «ТТ». Я обрав «ТТ» (...). Я оплатив через банк виписаний УМВС рахунок за пістолет і патрони до нього. (...) Через зайнятість я не зайшов по пістолет». З цього уривку ми дізнаємось про те, що нарізну короткоствольну зброю видають депутатам за згодою МВС. Фінансується така покупка — де-юре — за рахунок Верховної Ради. А де-факто, як це випливає зі слів Козаченка, самими ж бажаючими.

      Про відсутність необхідних коштів на цю статтю видатків Міністерство внутрішніх справ України в особі заступника міністра пана Поважнюка не так давно повідомило Андрію Шкілю — колезі Козаченка по парламенту та «по нещастю» — на Шкіля так само був скоєний напад, який, слава Богу, обійшовся без крові. Але те, що справу про напад на цього нардепа кваліфіковано як банальне «хуліганство» (і жодних тобі «замахів на життя державного діяча», адже, як поінформувала Шкіля СБУ, правоохоронні органи розцінюють ситуацію саме як хуліганство) змушує замислитись над багатьма речами. Зокрема, над купівлею зброї. З цього приводу МВС пише Андрію Шкілю наступне: «Повідомляємо, що реалізація постанови Президії Верховної Ради України від 10 листопада 1994 року (...) «Про забезпечення безпеки народних депутатів України...» можлива лише за умови її цільового фінансового забезпечення (...). МВС України неодноразово виходило з пропозиціями до ВР України щодо виділення необхідних асигнувань або законодавчого врегулювання права придбання народними депутатами України короткоствольної вогнепальної зброї. Однак зазначені питання залишаються невирішеними, і органи внутрішніх справ не можуть забезпечити в повному обсязі їх належне виконання». 

      Людською мовою це означає те, що у МВС немає грошей на депутатські витребеньки. Тож тим з них, хто у «кращі часи» зміг скористатися такою-сякою копійчиною з бюджету Верховної Ради та озброїтися, зараз слід радіти власній передбачливості. Проте з 38 «зброєносців» (саме стільки депутатів з 1994 року реалізували своє право на вогнепальну зброю) 28 нардепів свої пістолети повернули в МВС. Так принаймні стверджує Генпрокуратура і закликає десятку «найзапекліших» замислитись над прикладом своїх колег.

      У принципі, питання «Наскільки небезпечним є озброєний депутат?» почали мусувати ще під час перших етапів обговорення політреформи. Більшість в особі пана Задорожнього вимагала роззброїти опозицію, яка блокувала трибуну. Хоча ніхто не наводив жодних імен, які б засвідчили те, що зброя нібито скупчена в руках саме опозиції. Що ж до Генеральної прокуратури, то позиція цього відомства наразі є такою. По-перше, повідомляють речники ГП, на початку поточного року цим відомством «було проведено перевірку», яка встановила, що «депутатам нарізна короткоствольна зброя видана незаконно і вони володiють нею   без належних підстав». Чому незаконно? Тому, каже Генпрокуратура, що «згідно з чинною редакцією Конституції України», статус депутата визначається винятково законами України, а крім того, такий орган  як Президія Верховної Ради Основним Законом не передбачений».

      А відтак «збройна» постанова від 1994 року втратила свою чинність. Тож ще у січні 2004 року Генпрокуратура надіслала на ім'я Голови Верховної Ради листа, у якому, зокрема, була пропозиція до народних депутатів здати нарізну короткоствольну зброю. Аналогічного листа з інформацією про незаконність видачі зброї нардепам було надіслано в МВС. «На сьогоднішній день у МВС активізовано роботу з вилучення короткоствольної нарізної зброї з володіння народних депутатів України», — повідомила прес-служба ГП. І додала, що «не всі народні депутати, які мають зброю, пройшли відповідне навчання і склали заліки», хоча двоє з нардепів мали навіть по два пістолети.

      Далі, продовжує рахувати Генпрокуратура, 22 народних депутати мають нагородну зброю, але це не завадило чотирьом з них отримати ще по одному пістолету відповідно до права, наданого постановою Президії Верховної Ради. Щодо нагородної зброї, то тут Генпрокуратура із депутатським «контингентом» «роботу не проводила». А взагалі-то Різницька «не заперечуватиме проти володіння народних депутатів зброєю, якщо буде прийнято відповідний закон або внесено зміни до закону про статус народного депутата». Що ж до безпеки останніх, то це питання, безумовно, поза межами компетенції Генеральної прокуратури.