Протокол вiд Путiна

29.10.2013
Протокол вiд Путiна

Олександр Лукашенко, Володимир Путін та Віктор Янукович на саміті в Мінську. (Рейтер.)

До Вільнюського саміту залишилося вже не так і багато часу, і кожна хвилина цейтноту огортає різними барвами і без того по–чоловічому суворі взаємини нашого Президента Віктора Януковича з його російським колегою Володимиром Путіним. Наприкінці минулого тижня Віктор Федорович у Мінську, на засіданні лідерів країн СНД, вчергове намагався пояснити ВВП, чому це, попри колишню толерантність, він раптом вирішив повести Україну в інтеграційні обійми Брюсселя. І вкотре у нього нічого не вийшло.

Краще склянка, ніж Янукович

...Росіяни до можливого спітча Віктора Януковича, як виявилося, підготувалися ґрунтовно. Щоправда, діяти вирішили традиційно: перехоплювати ініціативу шляхом гострих запитань безкомпромісних тележурналістів. «Скажіть максимально конкретно: ви за чи проти підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС?» — жорстко звернувся до Путіна юний журналіст. «Ми не за і не проти. Це взагалі не наша справа», — як його і просили, лаконічно відповів очільник Російської Федерації. А тоді на уточнююче запитання кореспондента дав чітку відповідь миролюбивим обіцянкам Віктора Януковича дружити зі Сходом і Заходом одночасно. «Це неможливо!» — не менш категорично заявив ВВП і навів низку аргументів на підтвердження сказаного.

На думку Путіна, позбавляти Україну можливості працювати у зоні вільної торгівлі із країнами Митного союзу ніхто не планує. Але існує протокол №6. «А це значить, що такі товари не користуватимуться пільгами у рамках зони вільної торгівлі. Тобто, у таке положення поставлять усі товари українського виробництва, — старанно лякав російський лідер весь український народ практично у прямому ефірі. І продовжив: — Із 10,5 тис. імпортних тарифів близько 7666 Україні наступного року доведеться обнулити. Через три роки український ринок відкриється на 85%, а ще через кілька років — на 98,5%. Для нас це дуже небезпечно і неприйнятно». До того ж пан Путін неабияк переймається необхідністю запроваджувати технічні регламенти ЄС. Для цього, за його підрахунками, нам треба буде близько 10 млрд. євро, яких у нас нема і ніхто нам їх не дасть.

Наступного дня світ очікував контраргументів від самого Януковича. І, отримавши слово, він своє сказав. Щоправда, на відміну від цифр, хай навіть і не зовсім коректних, російського лідера, наш гарант філігранно користувався обтічними формулюваннями. «Створивши зону вільної торгівлі з ЄС, наша країна сприятиме активізації торгівлі, інноваціям... Ми категорично проти штучних бар’єрів», — відчувалося, що говорити по суті український Президент виявився не готовим. Головним його месиджем було — з’ясувати, що робиться у стосунках між країнами–членами СНД та знайти компроміси. Інакше, мовляв, нічого не вийде.

Де шукати і про які компроміси йдеться, Янукович делікатно промовчав. Явно не вражений українськими ньюсами Путін при цьому продемонстрував свою фірмову політкоректність: поки Янукович говорив, він уважно розглядав склянку зi своїм зображенням — подарунок від батьки Лукашенка.

Ловіть його у Сочі

Вдалося Путіну й головне — двосторонньої зустрічі із Віктором Януковичем вiн у Мiнську уникнув. Спільний діалог мав розставити всі крапки над «і» у двосторонніх недомовках двох глав держав. Але Путін вирішив сказати все публічно, а тому необхідності зайвий раз спілкуватися з Януковичем кремлівський борець уже не бачив. «Окремої розмови з Януковичем не буде, — пояснив прес–секретар Путіна. — Вони поспілкуються зараз у межах робочого обіду».

Українська сторона, втім, наполягає, що розмова тет–а–тет таки була. За неофіційною інформацією, Путін продовжив наполягати на непідписанні Україною Угоди про асоціацію. За це, мовляв, Росія готова запропонувати нам новий газовий контракт і 15 мільярдів доларів кредиту. Про те, що пріоритетом Москви є саме зрив Вільнюських домовленостей, кажуть і вітчизняні політологи. «Для Путіна зараз головне — не вступ України до Митного союзу, а непідписання угоди з ЄС, — каже політолог Вадим Карасьов. — Окрім того, у Києві не виключають, що очікуваний документ у Вільнюсі можуть і не підписати. Тому обидві сторони готуються до плану «Б»: як жити, коли Вільнюський саміт нічого не змінить. Це не означає відмову від домовленостей з ЄС, iдеться лише про запасний варіант».

Непрямим доказом того, що у Мінську все ж таки говорили про газ, була буцімто присутність на розмові Януковича з Путіним нашого віце–прем’єра Юрія Бойка, який довгий час очолював Мінпаливенерго і нині курує двосторонні перемовини з Москвою.

У цьому контексті не стала сенсацією і подорож українського Президента до російського курорту Сочі, де він таки зустрівся (як варіант — зустрівся вдруге) із Володимиром Путіним. Українська сторона до останнього не коментувала недільний рейс нашого гаранта на російський південь, але потім лаконічно заявила, що обидва лідери продовжили діалог, розпочатий у Мінську.

Політологи ж ставляться до події неоднозначно. З одного боку, мовляв, це помітний прогрес, адже попри взаємне невдоволення один одним у Мінську сторони не сказали рішучого і безповоротного «ні». А це значить, що є шанс. З іншого боку, виходячи із надмірної активності Москви зірвати наш діалог із Брюсселем ціною хабарів і шантажу, сам факт такого діалогу важко вважати однозначно позитивним.