Традиції святкування Великодня: паски, крашанки, писанки, мальованки
Усе це є частиною нашої української культури – тієї культури, яку ворог так ретельно нині намагається знищити, понівечити, сплюндрувати. >>
Співавтори «Дідо–Всевідо»: художниця Світлана Фесенко та письменник Олександр Гаврош. (Костянтина РОДИКА.)
Незвичайного в нашому житті начебто досить. Але тим, кому бракує морозу по шкірі у поєднанні з містикою та чарами, — припаде до душі нова книжка письменника Олександра Гавроша «Дідо–Всевідо» (Л.: Видавництво Старого Лева).
Ви опинитеся серед босоркань, бісів–гультяїв, залюблених чортів, зарубаних вояків, балакучих випотрошених зайців, перевертнів та іншої нечисті. Вас запросять на полювання, вечорниці, весілля та святкування мертвецького Великодня. І жодного разу не буде весело, бо автор дотепних дитячих повістей про Івана Силу та розбійника Пинтю цього разу поставив собі зовсім іншу мету — показати містичний світ закарпатського фольклору.
У центрі оповіді — Дідо–Всевідо, таємничий самітник із хащі: лікує автора від отруйного укусу гадюки, помережуючи своє знахарювання казками та бувалицями. Місце дії — гора Зернава на межі Перечинського та Мукачівського районів на Закарпатті. Окрім жахіть, уважний читач знайде у книжці й міні–довідник з народної магії. Адже щоразу Дідо–Всевідо розповідає чимало корисного: як, наприклад, розпізнати нечисть серед звичайних людей, як ховати дводушників, щоби після смерті не оживали, як стати відьмою тощо.
Припаде до смаку читачам і барвиста мова твору. Текст пересипаний колоритними діалектними словечками, як–от: вирла (очі), каштель (палац, замок), кошуля (сорочка), пуд (горище), сарака (бідака), фрас (чорт) та інші. Проте це не надто утруднює розуміння — а для геть нетямущих передбачено словничок. Таємничим протягам потойбіччя, що гуляють книжкою, неабияк сприяють й ілюстрації Світлани Фесенко. Для кращого ефекту автор радить читати його новинку опівночі, на самоті, при світлі свічки. За таких декорацій, мовляв, вона й була написана — у старій хижці, де напередодні вмерла бабуся–господиня і ночами ввижалося казна–що. Може, й правда, бо часом від «Дідо–Всевідо» волосся таки стає дибки.
Усе це є частиною нашої української культури – тієї культури, яку ворог так ретельно нині намагається знищити, понівечити, сплюндрувати. >>
У Києві на станції метро «Звіринецька» в ніч з 1 на 2 травня з колійних стін демонтували стару назву «Дружби народів» та встановили два з чотирьох необхідних комплектів нової назви. >>
У Києві у вівторок, 30 квітня, стартував Фестиваль української писанки. На ньому було зафіксовано світовий рекорд із наймасовішого розпису майстрами з різних регіонів України. >>
МУР — це молодий музичний проєкт, що в своїх треках висвітлює одну з найболючіших трагедій українського народу XX століття — «Розстріляне відродження». >>
Композитори Ілля Разумейко та Роман Григорів, які створюють разом сучасні опери, а за одну з них навіть отримали Шевченківську премію, — 10 травня у Києві представлять свій новий твір Gaia-24. >>
Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» оголосив переможців відзнаки «Золоті письменники України» під час фестивалю «Книжкова країна». >>