Криптоісторія і сміхокорекція. Глибинні сенси майже антиутопії «Чарівник країни Оз» та її українське видання
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
У суботу в Ялті відкрився Ялтинський міжнародний фестиваль продюсерського кіно Росії й України «Кіно-Ялта». Хоча місто завдяки ялтинській кіностудії вважається Меккою кіно, у Ялті немає жодного сучасного кінотеатру, тож фестиваль відкривали в кінотеатрі «Сатурн», який зараз у перехідній стадії від кінотеатру радянського зразка до кінотеатру нового типу — з Dolby Digital і всім відповідним джентльменським набором. Відкривали фестиваль фільмом Павла Чухрая «Водій для Віри» із блискучим Богданом Ступкою у ролі генерала, до речі, з 8 серпня картина виходить в український прокат.
Продюсерське кіно орієнтоване, в першу чергу, на глядача, йому і доручили місію визначення переможців. Кожному глядачу на вході в зал видають папірець із 5-бальною системою оцінок, а поставити «дуже погано», «погано», «задовільно», «добре» чи «відмінно» — це вже на совісті кожного. На 5 майданчиках — кінозал готелю «Ялта», санаторій «КЧФ», санаторій «Актор», майданчик біля пам'ятника Горькому і кінотеатр «Сатурн» — демонструють 10 конкурсних фільмів і чималу позаконкурсну програму. Україну в конкурсі представляють такі картини — «Залізна сотня» Олеся Янчука, «Троянський спас» Олександра Денисенка і «Золота лихоманка» Михайла Бєлікова, причому без участі держави знімав тільки Олесь Янчук, дві інші картини на 90 відсотків профінансовані з держбюджету. Водночас суто продюсерська стрічка «Кровні узи»(продюсер Микола Княжицький) демонструється поза конкурсом. Росія представила в конкурсі 7 картин — «Антикілер-2», «Ігри мотильків», «А вранці вони проснулись», «72 метри», «Навіть не думай-2», «Єгер», «Неслужбове завдання». Поза конкурсом можна побачити раритетну українську кінематографію — програму анімаційних фільмів «Улюблені фільми «Крока», 8 картин із проекту «Любов — це...», програму фестивалю «Відкрита ніч». До речі, головний приз «Кіно-Ялти-2004» — державна підтримка Міністерством культури і мистецтв України і Федеральним агентством з культури і кінематографії Росії спільного українсько-російського проекту. Минулорічні формулювання призів за перше і друге місця дещо змінили, тому що «державна підтримка в українському прокаті російського фільму», тобто друк копій не відповідає українському законодавству, отже, тепер приз звучатиме так: державна підтримка прем'єрного показу українського фільму в Росії і російського в Україні. Для продюсерів це досить-таки суттєва допомога.
У планах фестивалю і три «круглих столи» з проблем продюсерського кіно, правда, на даному історичному етапі в Росії й Україні дуже різні проблеми. Але про національні особливості продюсерського кіно в Україні і Росії, про пивні вечори «Оболонь» з піснями під гітару, про кіно і зірок читайте в наступних номерах «УМ».
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Вірші з трьох збірок поетеси і військовослужбовиці Ярини Чорногуз готують до друку в американському видавництві Arrowsmith Press в перекладі Амелії Глейзер. >>
Найчастіше у троїцьких букетах – чебрець, м'ята, любисток, меліса, барвінок, медунка, полин, деревій, звіробій. >>
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася подія, яка щороку об’єднує драматургів, режисерів, акторів і глядачів навколо сучасних театральних текстів. >>
Окрасою селища Котельва на Полтавщині є фігурні мережані димарі. Блакитний — з білочками, сірий — з півниками, зелений — з квітами... >>