Приречені на дружбу

У Європу на тракторі! Україно–білоруському...

Головний месидж українського Прем’єра, який він намагався донести до керівництва країни–члена Митного союзу: після підписання угоди з Євросоюзом ми залишимося суверенною державою і матимемо право ухвалювати рішення самостійно. За словами Азарова, Європейський союз складається із 28 окремих держав, і у певних нюансах позиції країн відрізняються. Тож після підписання Угоди про асоціацію Україна не втратить своїх прав.

Але найголовніше, наголосив Прем’єр, це той факт, що у документі, який ми маємо намір підписати у Вільнюсі, є пункт, який дозволяє нашій державі вступати у митні союзи, вступати у зони вільної торгівлі. «Якщо ж Україна визнає доцільність своєї участі у Митному союзі, тоді ми проведемо референдум», — заявив чиновник. Окрім цього, варто розуміти: Україна підписує угоду про зближення із Євросоюзом, але наразі мова про вступ до цієї організації не йде. «Попереду у нас ще доволі великий відтинок часу, коли угода вступить у дію», — сказав урядовець. Планується, що перехід на європейські норми і стандарти займе десять років.

На відміну від Росії, яка намагається огородити простір Митного союзу, офіційний Мінськ ставиться до наших європрагнень значно поблажливіше. Вчора у столиці Білорусі було підписано дорожню карту двосторонньої співпраці на 2014—2018 роки. У ній — п’ять секторальних угод. На момент, коли цей номер було підписано до друку, зміст документів залишався невідомим. Із джерел «УМ» вдалося довідатися, що Київ і Мінськ, наприклад, збираються відкрити спільну корпорацію із виробництва сільськогосподарської техніки. Експерти оцінюють таку можливість надзвичайно високо: машинобудування, зокрема аграрне, у Білорусі перебуває на достатньо високому рівні, і саме такий партнер міг би бути корисним вітчизняним виробникам. А оскільки Київ прагне до Європи, то наша країна стає ще цікавішою для сусідів–білорусів: через Україну їм буде легше знаходити собі іноземних партнерів. Іншими словами, Білорусь, на відміну від Росії, не проти української євроінтеграції і хоче на ній заробити.

На Захід через Київ

«Білорусь розвиватиме сусі­­д­ські й партнерські взаємини з Україною, незважаючи на вектор зовнішньої політики цієї держави», — заявив учора білоруський президент Олександр Лукашенко і додав: він не вважає Україну чужою державою і хотів би, аби ми були поряд у всіх інтеграційних утвореннях. Тож, на його думку, у найближчому майбутньому двосторонні відносини між нашими країнами розвиватимуться, а всі суперечливі питання будуть вирішені.

За словами аналітиків, цей вислів свідчить про політику прагматизму, яку обрало для себе білоруське керівництво. А ініціатором такого поблажливого тону до української євроінтеграції вважають білоруського прем’єра Михайла М’ясниковича, який зумів переконати Олександра Лукашенка, що поворот України на Захід вигідний для Мінська. Іншими словами, Білорусь отримає певні вигоди, оскільки на український ринок надходить певна кількість товарів із їхнiх країн. Як відомо, і Мінськ, і Астана фактично не підтримали Росію у її торговельній війні з Україною. Першою ластівкою і водночас лакмусовим папірцем були цукерки «Рошен», у яких тільки російські лікарі зуміли знайти шкідливі речовини, а їхнi колеги з інших країн СНД нічого зайвого не виявили.

Важливим є ще один момент: упродовж останнього часу Олександр Лукашенко кілька разів виказував незадоволення тим, що Москва дає преференції російському бізнесу, не допускаючи на свій ринок білоруських виробників. Варто відзначити, що Микола Азаров швидко вловив «білоруську мелодію» і пообіцяв нашим сусідам саме те, на що вони й сподівалися. Тобто що товари, виготовлені на спільних українсько–білоруських підприємствах, зможуть швидко вийти на ринки Європейського Союзу і вільно конкурувати на них із товарами інших виробників. Вітчизняні експерти зазначають, що подібна стратегія — об’єднуватися з білорусами і випускати конкуренто­спроможну продукцію — буде на руку й українцям.

Скажімо, нині Україна без жодних квот надсилає кілька мільйонів тонн своєї продукції на ринки Євросоюзу. Покупці переконалися у її високій якості, доступній ціні — і завдяки цьому ми ­завойовуємо цілі сектори європейського ринку. Тим часом багато європейців, які відвідують Україну, купують у тому числі і білоруські продукти харчування, відзначаючи їх перевагу над продукцією ЄС. Тож подібна співпраця, про яку говорили у Мінську Микола Азаров та Олександр Лукашенко, може мати ще й синергетичний ефект. Як для України, так і для Білорусі.