Герой «ГОГОЛЬFEST’у»

«Хто такі «ДахаБраха?» — запитує жінка на касі, простягаючи гроші за квиток. «Це проект театру «Дах», — відповідають по той бік столу. «Тобто це театр?» — підсумовує жінка. Чую «ні» у відповідь, але подальші пояснення губляться за іншими запитаннями. Такий епізодичний лікнеп мене радує: «ГОГОЛЬFEST» варто було влаштовувати, щоб люди хоча би дізналися про «ДахуБраху». Почули їхній новий проект спільно із Karbido. Побачили українські короткометражки. Послухали академічну музику. І просто здійснили героїчний вчинок — витягли себе із затишних квартирок під дощ.

Кіно–театр–музика

Відкриттям шостого фестивалю сучасного мистецтва «ГОГОЛЬFEST» у п’ятницю став музично–візуальний перформенс від «Даху» — «Ні Бог, ні цар, ані герой». У величезному ангарі заводу майже під стелею один навпроти одного розмістили гурти Dakh Daughters та «ДахуБраху», які, обмінюючись і доповнюючи один одного, створювали насичене музичне тло, на котре накладалися візуальні ефекти — проекція на стелі живого відео «дочок», глядачів та графічні зображення промоб’єктів. Кому боляче було задирати голову, той міг вивчати дівчат у білому, що «поприростали» до пірамід посеред зали, чи слідувати за чоловіком iз ліхтариком. Косяки натовпу, як риби у воді, мігрували в темряві і раділи, як діти, — режисер Владислав Троїцький дав можливість кожному гостю серед цього хаосу всотати той різновид творчої енергії, що йому найближчий. Дійство завершила поява металевого Гоголя — він же ні Бог, ні цар, ані герой — у супроводі золотого дощу. Хоча герой на «ГОГОЛЬFEST’і» усе ж є, назвімо його глядач чи відвідувач.

Погодьтеся, не кожен захоче у дощ, по калюжах і грязюці, пхатися бозна–куди, щоб витратити свої заслужені вихідні на дослідження чогось нового — це вам не добре знайоме, а від того і рідне пиво та Сердючка на Майдані. Але такі герої–тире–навіжені знайшлися.

Глядач на «ГОГОЛЬFEST’і» абсолютно різноплановий. Крім вільної і бунтарської молоді, це ще й молодики у спортивних куртках. Тоненька дівчина в модельних черевиках, яка проходить повз портрети оголеної натури у просторі візуального мистецтва. Пари, що штовхають поперед себе коляски з малюками. Старі й малі — на концерті автора музики до фільмів «Солярис», «Сталкер», «Одіссей» та «Втомлені сонцем» 75–річного Едуарда Артем’єва. Вагітні — у черзі на виступ «ДахиБрахи» і Karbido.

«ГОГОЛЬFEST» абсолютно диверсифікаційний і у плані представлених програм. Хоча від деяких складових фестивалю хотілося би більшого смислу і наповнення (як, наприклад, та ж експозиція образотворчих робіт та скульптури), закинута промзона притягує дивним чином — тут є своя атмосфера.

* * *

За моїми суб’єктивними оцінками, хітами вiкендної програми стали саме музично–театральні дійства. У п’ятницю це були покази, що не потребують зайвих представлень: «Ні Бог, ні цар, ані герой» та синергія кіна і музики — показ німої картини «Хліб». Драма Миколи Шпиковського (1929) з яскравими образами селянського життя як не дивно добре поєдналася з електронною музикою білорусів Port Mone, хоча ранішні спроби Центру Довженка подружити велике німе і електроніку не були вельми успішними.

Суботній день зібрав найбільше глядачів на концерт Едуарда Артем’єва та «Мапу ріки». На жаль, початок останнього запізнився на дві години, через що довелося відмовитися від лекції «Що ми знаємо і чого не знаємо про макросвіт та мікросвіт, у яких ми живемо?» доктора фізико–математичних наук Євгена Мартинова. «Мапа ріки» — прем’єра співпраці «ДахиБрахи» та Karbido — привабила насамперед тих, хто був захоплений попередньою роботою українців із Port Mone «Хмелева». Інших же цікавило питання: як може себе проявити в абсолютно іншому жанрі Karbido, особливо у світлі відомої співпраці з поетом Юрієм Андруховичем. Очевидно, що останнім було легше сприйняти сплав українського фольку та сучасного польського року з елементами психоделіки, де домінує ритм–секція та вокал. Більше про «Мапу ріки» — у бліц–інтерв’ю далі.

Література і Гоголь

Щодо подальших планів, то з понеділка і до кінця фестивалю, 22 вересня, триватиме літературна частина «ГОГОЛЬFEST’у». За словами куратора програми Олександра Михеда, одним із відкриттів стане повернення до мелодекламацій — читання текстів під музичний супровід. Не обійдеться і без обговорення феномена Миколи Гоголя: у дискусії про актуальність письменника у сучасному українському контексті, лекції Тамари Гундорової «Гоголь як емблема сучасної масової культури» та дискусії «Російськомовна література України», модератор — Завен Баблоян.

Окремо в рамках програми діятиме Школа літературного менеджменту, серед викладачів — Катерина Ботанова, Завен Баблоян, Антон Санченко, Юка Гаврилова, Григорій Семенчук, Тетяна Терен, Тетяна Мензюк. Також на «ГОГОЛЬFEST’і» буде представлено Шевченківську енциклопедію, над якою нині працює Інститут літератури і яка має вийти до ювілею Тараса Шевченка.

P.S. Вхід на фестиваль у будні — безкоштовний. Окремі заходи можуть бути платні. Вхід у п’ятницю, суботу, неділю — 20 грн.