Сергій Тримбач: По війні Олександра Довженка закрили у московську клітку
Закономірно, що повномасштабна війна відсуває на другий план події культури. >>
Режисер Стефан Рікордель у компанії ДАХівців. Робота кипить.
Храм — метафоричне визначення, абстрактне, оскільки арт–кластер «Видубичі» сьогодні — це коробка відпрацьованого заводу з брудними вікнами, калюжами на підлозі, якимось залізяччям під ногами, а між цими декораціями сновигають люди, які щось переносять, кріплять, встановлюють, малюють, співають і грають. Тобто є світло в кінці тунелю. І є кураж перетворити цю територію на світлий залюднений культурний центр і, скажімо, через шість років iз подивом згадувати, з якого металобрухту це все виникло. Про бюджет фестивалю говорити не будемо, оскільки і самі організатори не люблять цієї теми (грошей же ніколи не вистачає). Влад Троїцький наголошує лише на відданій командній роботі та фінансовій підтримці окремих людей, зокрема, Анатолія Юркевича та компанії «Сіті Стейт», на чиїй території відбувається «ГОГОЛЬFEST», та багаторічного партнера Євгена Уткіна.
Цьогорічний «ГОГОЛЬFEST» — це простір на 2,5 тис. м кв. Це близько тисячі учасників із 15 країн та сто годин майстер–класів. Відкриття фестивалю відбудеться 13 вересня і ознаменується двома перформансами: театральним — «...Не Бог, не цар, ані герой...» у постановці Троїцького (20.00) і музичним — показ німого фільму «Хліб» (1929) під супровід білорусів Port Mone (21.00).
Увага! Вхід на цьогорічний фестиваль частково платний: п’ятниця–субота–неділя — 20 грн. У день відкриття — 50 грн. В інші дні тижня — безкоштовно. На окремі заходи потрібен квиток, який можна придбати у театральних касах, через онлайн–каси або на місці.
Нижче ми викладемо найяскравіші події з насиченої програми фестивалю (крім перерахованих, є ще музична, літературна, кіно– та дитяча секції). Повністю із розкладом «ГОГОЛЬFEST» можна ознайомитися на сайті фестивалю, а також на інформаційному стенді на «Видубичах». Наразі ж організатори попереджають — у програмі можливі зміни.
Логічно і традиційно, що на «ГОГОЛЬFEST» велику увагу приділяють театральним постановкам, яких загалом буде 13. З них українсько–французька прем’єра — «с...ТАНЦІ...я» за участі Dakh Daughters band (реж. Стефан Рікордель, квиток — 100 грн.). Україно–американська постановка Вірляни Ткач «Капітан Джон Сміт» (100 грн.). Угорський національний театр представлений виставою російського режисера Віктора Рижакова «Перукарка» (100 грн.). Студенти школи–студії МХАТ покажуть «Гогольревізор» (100 грн.). Чотири танцювальні вистави, зокрема іспанське «Інтимне коло» (50 грн.). Вистави «Даху», львівського «Воскресіння», Нового драматичного театру на Печерську.
«Цього року ми відійшли від концепції лише мистецтва, — розказує координатор програми Олег Лебедєв. — Тому залучили кілька наукових товариств. Наприклад, ключова подія — це лекція фізика–математика Євгена Мартинова, учасника проекту Alice («Великий адронний колайдер»), який розкаже, як ця тема впливає на життя звичайної людини. У світлі перетворення заводу в творчий простір ми залучили організації, що займаються питаннями урбаністики — переобладнання індустріальних центрів у житлові райони чи арт–кластери. В Україні є такий досвід — це фонд «Ізоляція» з Донецька». Відзначимо також панель Smart Talk, в якій візьмуть участь громадські діячі та науковці, зокрема автор «УМ» доктор фізико–математичних наук Максим Стріха.
Цьогорічний акцент «ГОГОЛЬFEST» — на інтеграції малюнка в простір. Як уже зазначалося, концепція візуальної програми — це храм, переосмислення культурного та історичного досвіду, у рамках цього проекту вже маємо величезні вітражі на скляних стінах заводу. Свій слід на стінах заводу залишать і художники–графітчики. Ще одна експозиція буде розміщена на тотемах, дерев’яних стовпах. Відеоарт розмісять у маленьких будиночках на другому поверсі головного приміщення.
Концерт музики Едуарда Артем’єва (композитор фільмів Андрія Тарковського та Андрея Кончаловського) за участі Державного академічного естрадно–симфонічного оркестру України, диригент — Микола Лисенко (правнук Миколи Лисенка). Прем’єра композиції Валентина Сильвестрова у музично–візуальному проекті «Дорога зі скла» від «Тельнюк: Сестри» й канадського художника Ігоря Поліщука. Фестиваль «Давня музика в Києві» презентує концертні програми Lege artis та «Краще крізь віки» (Ніна Матвієнко). Вартість квитка на всі заходи — 30 грн., студенти — 15 грн., діти, пенсіонери — безкоштовно.
У рамках програми буде представлений напрям 3D друку — принтери, лекція потужного сервісу 3D друку в Європі i.materialise. Інші воркшопи — з лиття металу, переобладнання велосипеда в електровелосипед. Окремий акцент на створенні арт–буків, листівок, плакатів. «Люди зможуть принести свій матеріал, опрацювати на комп’ютерах, ми його подивимося, відберемо, потім віддрукуємо. Тобто людина отримає свій продукт на руки. Безкоштовно», — пояснив координатор програми Тарас Тусовський.
— На одному з майстер–класів ви зізналися, що нерідко запитуєте себе «Що я в цьому житті зробив?». Дивно чути таке питання від людини, чиє ім’я стало брендом.
— Якщо ти себе не запитуєш, що зробив за сьогодні, то ти помер, просто стаєш овочем, — каже Влад Троїцький, директор та ініціатор «ГОГОЛЬFEST». — У мене зараз таке гостре сприйняття реальності, тому що я стаю старшим, і у мене є якісь свої проблеми зі здоров’ям зокрема, і я розумію ціну кожної секунди життя. Також мені стає важко боротися з тотальним інфантилізмом і непрофесіоналізмом в Україні.
— Чи існує вже план, як житиме арт–кластер після закінчення «ГОГОЛЬFEST»?
— Треба спочатку вибудовувати інфраструктуру діалогу. Тобто завдання — чи зможуть творчі українці між собою домовитися. Це зараз я намагаюся зробити. Всі чекають — зробіть нам бізнес–план. Я кажу ні, я не хочу цього робити. Питання — хто зробить.
— Чому всі найсмачніші події фестивалю відбуватимуться так пізно ввечері — восьма, дев’ята, десята години?
— Тому що люди працюють. Крім того, театр може працювати тут, тільки коли темно, а це — починаючи з восьмої вечора.
Олексій Тарасьєв, директор компанії «Сіті Стейт»:
— У нас ще немає чіткого бачення майбутнього цього арт–кластеру. Є така мрія, вона ж мета. Але ми не готові робити це зовсім безкоштовно. На першому етапі ми вкладаємо гроші, але колись захочемо бачити віддачу. Так, ми би хотіли, щоб тут було щось схоже на «Флакон», «Винзавод» (в Росії. — Ред.) — були творчі майстерні, театри, креативні люди.
Закономірно, що повномасштабна війна відсуває на другий план події культури. >>
Основний жанр тележурналіста каналу «Еспресо TV» Сергія Руденка — інтерв’ю. >>
Неподалік Києва, у мальовничому Козині, пам’ятною екскурсією у затишному іменному музеї відзначили 91-ліття всесвітньо відомого українського тенора Анатолія Солов’яненка. Маловідомі спогади про співака від його дружини – пані Світлани слухали столичні гості >>
В ефірі Суспільного мовника більш як місяць звучить Радіоточка, де можна почути українську естраду. Креативна продюсерка Радіо Промінь розповідає «Україні молодій» про новий музичний проєкт, а також участь з українським сетом у Europe’s Biggest Dance Show. >>
Ситуацію щодо старовинної будівлі на вулиці Набережно-Хрещатицькій, 13 – тримає на контролі Департамент охорони культурної спадщини >>
Чи потрібне у повномасштабний період війни театральне мистецтво і яким воно має бути? Ці питання обговорювали у Києві митці у межах VI Міжнародного конгресу «Театр крокує Європою. Театр. Війна». >>