Пінцет замість пензля

07.08.2013
Пінцет замість пензля

Художник Петро Козловський, що мешкає в селі Серби Одеської області, працює без фарб і пензля. Його сировина — пшениця, мак, горох, манка, овес, гречка, насіння соняшника. На виставці «Живі картини»», яку відкрито в Музеї книги і друкарства України, представлено кілька робіт майстра. Серед них — «Діва Марія» та «Ісус Христос».

 

«Методом спроб і помилок»

...Коли Петрику минуло три роки, помер його батько, мати важко захворіла, і хлопчину довелося здати в дитячий будинок.

«Цей хлопчик буде художником!» — якось сказала на уроці малювання вчителька, показуючи всім учням мою роботу (я зобразив акацію), — згадує Петро Сазонович. — Ці слова мене надихнули. Я всюди малював, навіть на уроках математики. Зізнаюся, задачки і формули навіювали на мене смуток і тугу. Мені самому методом спроб і помилок, без спеціальних посібників хотілося дізнатися, в яких пропорціях розводити акварельні фарби, який папір краще підійде. Почав писати натюрморти, портрети друзів. Щоправда, пізніше, в лавах Радянської армії, довелося зробити творчу паузу. Мій талант пішов на написання агіток, плакатів, оформлення ленінських кімнат... Тему вже було задано заздалегідь, відступи від шаблону не допускалися».

Закінчивши художньо–графічний факультет Одеського педагогічного інституту, Петро повернувся в рідне село, почав викладати у школі образотворче мистецтво.

«Якось наприкінці 70–х років у музеї школи села Шляхове я побачив портрет вождя пролетаріату, вико­наний із зерна пшениці, — розповідає Петро Сазо­но­вич. — Ніде не було підпису автора, а дуже хотілося з ним поспілкуватися! Так захопився вивченням нової для мене техніки, яка, як я пізніше дізнався, називається флоромозаїка. І знову згодився мій метод — спроб і помилок, адже не було до кого звернутися, щоб отримати професійні уроки! Першою моєю картиною із зерен була україночка, що тримала на рушнику хліб. Її я викладав півроку».

«В одній роботі — дванадцять культур»

Картини із зерен, круп, насіння сільськогосподарсь­ких культур, вважає Петро Сазонович, йому допомагає створювати сама при­рода. Вранці він встає, йде у поле, обходить ставок, повертається на свій город.

«Я ніколи не підфарбовую сировину. Те ж зерно пшениці або ячменю, дозріваючи, має різні відтінки, — говорить флорист. — Зазвичай в одній роботі використовую дванадцять різних культур. Скажімо, манка і зерна гіркого перцю йдуть на тканину, гречка — на волосся людини, насіння льону — на зіниці очей».

Сім років Петро Козловський викладав із маку і пшениці іконостас, який прикрасив стіни собору Святого великомученика Дмитра Солунського у рідному селі Серби. Божа Мати, Ісус і святі архангели зображені в повний зріст.

Дві картини із зображенням Ісуса Христа мають цікаву долю: одну завдяки українській діаспорі подаровано Папі Римському, і тепер вона зберiгається у Ватикані, а іншу меценат Петро Яцик відвіз до Канади в Торонто. Ікону «Спас Нерукотворний» художник особисто подарував народному артисту Росії Василю Лановому, коли той навідався в Одеську область, на свою батьківщину.

«Коли працюю, зачиняю двері на всі замки. Відключаю мобільний телефон. Слухаю лише духовну музику, — розповідає Петро Сазонович. — Не люблю показувати незавершену роботу. Це, знаєте, як незакінчена операція на хірургічному столі. Я орудую пінцетом, праця копітка, адже кожне зернятко потрібно приклеїти до основи. А «розминаю руки» грою в теніс, полюбляю цю справу ще з юності».

У доробку майстра є картини, які йому допомагали створювати діти — Дмитро, Вікторія і Олена. Серед них — портрет Тараса Шевченка, що прикрашає районний Будинок культури в місті Кодима.

«Знаєте, що мене дуже турбує? — зізнався майстер. — У школах урок образо­творчого мистецтва лише раз на тиждень. Це дуже мало. Я вірю, що мистецтво, краса врятують світ. Естетичному вихованню дітей потрібно приділяти більше уваги».