Сумні/приємні винятки

31.07.2013
Сумні/приємні винятки

У сеґменті мистецьких видань жодних змін не спостерігається. Тобто, змін на краще: українські видавці зовсім не випускають альбомів класиків світового мистецтва, не кажучи вже про публікацію творів сучасних західних (або східних) митців. Та й альбоми вітчизняних художників-сучасників — украй епізодичні. Фотомистецтво у книжковому вигляді знову стає на нашому ринку екзотикою. Популярних ілюстрованих «путівників», що знайомили б читача-дилетанта з основними стилістично-світ­оглядними напрямами творчості митців світу, — немає.

 

І тут сховалася одна неабияка проблема. Сказати б, марксистська, надійно прищеплена масовій свідомості багаторічною радянською пропагандою: мовляв, буття визначає свідомість. У термінах книжкового ринку це звучить так: попит визначає пропозицію. Якби суспільства поза межами «соціалізму» сприймали це дослівно, у каноні сучасної літератури, наприклад, не було б імен Кафки чи Фолкнера, чиї перші книжки спочатку спродувалися роками. Але тамті видавці — а саме вони зіграли досі адекватно не оцінену роль у формуванні культурної хрестоматії сучасної людини (принаймні, західної) — наполегливо інспірували прочитання й рефлексію професійними критиками «проблемних» текстів і завжди були на «високому старті» видати черговий некомерційний тираж. Це видно навіть на рівні сучасної жанрової літератури: першодруки і Джоан Ролінґ, і Бориса Акуніна були провальними з точки зору первісного «попиту» — а тепер усі їхні книжки є лонґселерами, а новинки стають бестселерами. Хоч там як, а в у підсумку саме пропозиція визначає попит.

Але ж яке все це має значення для ринку мистецьких книжок? Пряме. Коли книжковий ринок не продукує творів, які «на оці» в західної публіки, навіть сучасні українські письменники на здатні оперувати — через необізнаність — принагідними рефлексіями на загальнознані (там!) твори. А це — код виходу на позаукраїнську популярність. Коли читаєш сучасних західних авторів навіть жанрової літератури (детективи, трилери, мелодрами) — впадає в око постійне авторське спрямування читача до мистецького й літературного канону. В сучасній українській прозі згадування творців світового канону — рідкісний виняток. Інакше кажучи, наші автори (не всі, але здебільшого) не усвідомлюють, що існують якірці, здатні зачепитися за західну свідомість. Якби ж то вони писали тільки для українського резерваційного простору — але ж чи не всі мріють про Нобелівку!

Отак і виходить, що видавці мистецької літератури гальмують євроінтеграцію сучасної української прози. Проте завжди трапляються винятки. От, до прикладу, альбом «Малевич». Казимир Малевич — незаперечна величина у світовому «табелі про ранги». Майже вісімдесят років поспіль його вважали світовим класиком з Росії. Й саме автор нашого альбому-монографії, французький мистецтвознавець Жан-Клод Маркаде перший звернув увагу на українське походження Малевича і відповідно-ментальне відображення ним світу. Ця студія, що вийшла у Франції 1990-го, широко цитувалася у сучасних українських дослідженнях (головне — доктором Дмитром Горбачовим, експертом «Книжки року», який написав декілька власних інтерпретацій творчості Малевича), — а тепер маємо змогу читати оригінал. Загальна оцінка: рівень компетентності автора вражає. Плюс велика й поліграфічно переконлива іконографія творів Майстра. До речі, саме французький учений вперше звернув увагу на так звані «Безликі лики» Малевича 1930-х років, де, як тепер зрозуміло, відбилися враження художника від українського Голодомору. Ця книжка попри все ще й потенційний свідок на майбутньому Нюрнберґу-2 проти Росії.

Другий виняток із сумної ниніш­ньої парадиґми мистецького сеґменту українського ринку — «Театр «Дах». Так, це про театр Владислава Троїцького, відомого театралам Києва (сподіваюся, не тільки). Тут є все про історію створення і метаморфози до сьогодення: поетично-символічна хроніка від Сергія Васильєва (теж експерта «Книжки року»), власні спогади Троїцького (наприклад, як жив студентом в одній кімнаті гуртожитку КПІ з Олегом Скрипкою), серйозна студія над сценографією театру, детальна фіксація усіх вистав. Але найбільша принада альбому, не наголошена видавцями, — саме у фотографічній проекції творів «Даху». Три чверті видання — світлини з вистав. Часом здійснені професіоналами, частіше — аматорами. Але останні перебувають у вельми вигідній позиції: знімати вистави, що їх інтерпретацію надихнули символічні тексти Хорхе Луїса Борхеса (в літературі), Ролана Барта (у філософії) та Алєксандра Сакурова (у кіні), можна нарівні з профі, хіба що технічно-символічна якість трохи кульгатиме. Тож далеко не всі, але значна кількість репродукованих світлин можуть правити як окрасою модерного інтер’єру, так і знаряддям для пізнання непізнаваного для українського читача «дао». Виокремлення частини знімків для нового видання було би неабияким поштовхом для власне книго-фотографічної презентації.

Третій виняток — книжка Катерини Новікової «На перехресті світу і духу». Популярний виклад, що засвідчує підзаголовок: «Короткий нарис про сакральний живопис України». Це саме те, чого зле бракує мистецькому книговиданню: здатності фахово, але приступно для масового читача описати ситуацію. Видавництво «Темпора», яке випустило цю книжку, приємну для рук, ока та загального розвитку нових читачів, заслуговує на читацьку вдячність: судячи з усього, вона користуватиметься попитом. Схоже, столичне видавництво «Темпора», яке інтенсивно розвивається, бере під свій нагляд ще один сеґмент книжкового ринку: будучи лідером у виданні історичної біографістики, мемуаристики та сучасної західної публіцистики (останнім часом — іще й найновішої європейської художньої літератури), воно входить до п’яти найбільш комерційно помітних видавництв України, що продукують серйозні тексти.

«Мальована кераміка Косова і Пістиня ХІХ — початку ХХ століть» не належить до винятків — такі (без акцентування на місце дослідження) альбоми-каталоги виходять періодично завдяки різним фондам. Це ж розкішне видання (завдяки досконалій поліграфії, що її виконало видавництво «Майстер Книг», котре вже двічі було лавреатом «Книжки року») дає знати про ту добу, коли Шевченко та Гоголь приїздили в Україну. Не важливо, що шановані класики не добулися Косова; презентована альбомом класика вимальовування кахлів, вочевидь, була притаманна всьому тому часові: солдати і молодиці, полювання і музичні шоу. Три сотні ілюстрацій нададуть вам змогу насолодися-медитувати над проминулим трибом життя, котре, виявляється, триває по досі — понад заявлені виданням хронологічні рамці.

 

ЛІДЕРИ ЛІТА: КОРОТКІ СПИСКИ

Відбулася експертна сесія Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року’2013» з оцінювання піврічного видавничого асортименту й визначення лідерів літа — найрезонансніших новинок перших шести місяців року. Оскільки остаточні місця визначаться по оцінюванні усього річного асортименту в грудні, нині подаємо по сім найцікавіших книжок у кожній підномінації за абеткою.

Номінація «ВІЗИТІВКА»

Мистецтво

Анна ЛУНИНА. Композитор — маленькая планета. — К.: Дух і Літера, 736 с.(п)

Дмитро СТЕПОВИК. Українська гравюра бароко. — К.: Кліо, 495 с.(п)

Жан-Клод МАРКАДЕ. Малевич. — К.: Родовід, 304 с.(с)

Катерина НОВІКОВА. На перехресті світу і духу. — К.: Темпора, 328 с.(о)

Мальована кераміка Косова і Пістиня ХІХ — початку ХХ століть. Сер. «Українське народне мистецтво». — Л.: Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ; К.: Майстер книг, 408 с.(п)

Музей волинської ікони. — К.: АДЕФ-Україна, 400 с.(п)

Театр «Дах». — К.: Дух і Літера, 376 с.(о)

Етнологія / етнографія / фольклор

Галина СТЕЛЬМАЩУК. Українські народні головні убори. — Л.: Апріорі, 276 с.(п)

Ірина ІГНАТЕНКО. Жіноче тіло у традиційній культурі українців. — К.: Дуліби, 228 с.(о)

Лідія АРТЮХ. Звичаї українців у народному календарі. — К.: Балтія-Друк. 224 с.(с)

Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри: збірка наукових праць. — К.: Інститут історії України НАНУ; Одеса: ВМВ, 437 с.(о)

Роберт-Богдан КЛИМАШ. Українська народна культура в канадських преріях. — К.: Дуліби, 322 с.(о)

Сергій СЕГЕДА. У пошуках предків. Антропологія та етнічна історія України. — К.: Києво-Могилянська академія, 432 с.(п)

Філософія галицької кухні. — Л.: Культурологічний часопис «Ї», 260 с.(о)

 

Краєзнавча і туристична література

Вальдемар ПЯСЕЦЬКИЙ. Пройдімося давнім Луцьком. — Луцьк: Твердиня, 192 с.(о)

Виталий КОВАЛИНСКИЙ. Киевские хроніки. Книга ІІ. Юбилеи’2012. — К.: Варто, 320 с.(п)

Дмитро МАЛАКОВ. Повоєння. Спогади киянина. — К.: Варто, 304 с.(п)

Іван ОГІЄНКО (Митрополит ІЛАРІОН). Містечко Брусилів та його околиці. Сер. «Рукописна спадщина». — К.: Наша культура і наука, 336 с.(о)

Михаил КАЛЬНИЦКИЙ. Зодчество и зодчие. Сер. «Киевские истории». — К.: Варто, 336 с.(п)

Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ. Київ. Прикмети часу. 1890-ті роки. — К.: Варто, 144 с.(п)

Олександр ГАЛЯС. Французи в Одесі. — К.: Наш час, 247 с.(с)